З вогнем трапилася та ж історія, що й з вовками. У давні часи вовки були грізними ворогами наших предків. А тепер ми граємося з білими і пухнастими кімнатними нащадками хижих «лісовіх баронів». Вогонь також за давніх часів лякав печерну людність.
Здається, все успішно пройшло. Вибори відбулися, відсвяткувалися. Преса кинула ще одну бомбову дозу політичних новин. Заспокоїлася. Почалося обговорення кінця світу, який так і не наступив. А от мене не покидає чи то відчуття втоми, чи то особливої форми апатії до всього, що відбувається.
