«Найсуттєвіші, обтяжені далекосяжним впливом речі приходять в наш світ непомітно» писав Жан-Марі К’юбільє про стиль культури, який прийшов на зміну модернізмові і заволодів усіма галузями життя сучасної цивілізації. Він мав на увазі порногламур. Так само непомітно, напередодні Різдва, в Центрі Є відкрилась виставка ужгородського художника Ярослава Ілко «Знаки. Простори. Особи. Відкритки». Проте роботи Ярослава не залишились поза увагою жорсткої критики: «це – не мистецтво!» і навіть першим у книзі відгуків був вислів-знак! емоційно брутальним.
Спробую зробити свій висновок баченому.
Рівно пів року тому (4.08.2012) у АРТбастіоні на збірній виставці Франківських художників Мирославом Яремаком була поставлена «жирна крапка» на сучасному мистецтві. Іноді його називають «концептуальним», або «постмодерним», яке передало естафету «glemкапіталізму», або «порногламуру». Відомо, що зміна стилів мистецтва (архаїка – грецька класика – еллінізм …- Відродження – бароко – класицизм – романтизм – реалізм – модернізм), а тепер порногламур, відбувались зі зміною парадигми історичного розвитку людства. Інакше говорячи, мистецтво виражало світогляд доби, або дух доби, що знаходив відображення у стилі, добре впізнавані ознаки якого виходили за межі самого мистецтва, позначаючи собою весь об’єм матеріальної і духовної культури, несхожої на всі попередні.
Наша цивілізація, де сучасний контекст з прийомами обробки та способів його подачі поєднується з інтенсивністю і відкритістю зв’язків між всіма сферами суспільства, тотальною науковістю, поінформованістю, всезнайством, цинізмом і т.п. знаходить себе у нових стилях масового мистецтва (реклама, глянц, шоу…), яке безсоромно реплікує з класичного мистецтва. Порногламур спрямований на споживання всіма і всього через експлуатацію емоцій, бажань, інстинктів.
Ярослав Ілко пропонує інше бачення наступаючого майбутнього. Він його форматує і фіксує, як воно вже давно форматує нас через свою знакову систему (торгові марки, ярлики, клавіатури-кнопки і т.д.) Це спроба створити своєрідну знакову абетку, якою можна виразити ІНШЕ мистецтво. Якщо порногламур спирається на емо, то коннективізм ** бере напрямок на раціо, яке звертається до спогаду. Спогад за Вордсвортом насамперед означає рефлексивність, самоспостереження в часовому потоці, нагинання до себе, саморозщеплення, самоподвоєння… Я розпадається на «я», що згадує, і «я», що згадується. Спогад – це пригадування форм, відчуттів, реакцій і як наслідок - вибудовування нових осмислених зв’язків, які ведуть до нових реакцій.
Наслідком спроб встигати за епохою та ловити її миготливі прояви стала втрата цілісності бачення, котре поступається фрагментарності, миттєвій фіксації котроїсь із граней буття (див. «Швидкий огляд баченого, або перший день після АРТбастіону»). Ілко ж, збираючи уламки колишнього постмодернізму, синтезує форму-колір-слово в знак-символ, створює сучасні (в контексті інформаційної цивілізації) образи і пише «Свої глобально локальні тексти».
***
Пустою думкою осілого народу
є та, що мир триває вічно.
Пісчані хвилі нечутно лижуть підмурівки:
і храмів і осель, що є цеглинами імперій.
Якщо помре король,
в якому зосередилось обличчя миру,
то розпадуться гори, барани, оселі
на матеріали, доступні новим скульпторам.
Вони прийдуть, ті скульптори з пустелі,
дадуть речам нове обличчя,
й упорядкують давні літери
у книги свої вічні.
Антуан де Сент-Екзюпері, «Цитадель», VII.
Чи можна назвати коннективізм, як інші ізми (реалізм … – модернізм), мистецтвом?
Я думаю, що так. «Старе» мистецтво, проходячи через емоції, давало відчуття прекрасного через чуттєві органи – слух, зір, смак, нюх, тактильність. «Нове» мистецтво покликано надавати насолоду ментальній сфері людини, як краса математичної формули чи шахової партії. Це мистецтво для посвячених у глибини взаємозв’язків всього зі всім. Воно не на поверхні, а як знак риби , який малювали перші християни для впізнання своїх у вірі, і промовлятиме до тих хто бачить. Для тих, хто дивиться, буде тільки вказівкою до дій (або не дій), тими, хто бачить.
Парадигма мистецтва – текуче явище, оскільки в ній завжди визріває нове, передвістя майбутньої зміни парадигми, але настання зміни не завжди є очевидністю і фіксація оновлення не є простою справою.
***
Мистецтво - створювати речі,
означивши світла присутність втечу,
і палки вставлені в колеса
порухом думки обертати в осі.
Вітер
Чи пройдемо ми цей тест? Чи за нас створять нам мову майбутнього?***
* Жан-Марі К’юбільє – автор книги «Порногламур», з якої взято цитати виділені прописним шрифтом.
** Коннективізм – від коннект – оптимальна інформаційна мобільність. Я дякую за це слово Владисв Залєвському від якого я відштовхнулась у пошуках назви для нового стилю .
*** Глобальний словник J:
Коннективізм – мистецтво оптимального спілкування;
Коннектура – культура оптимальних комунікацій;
Коннективність – якість оптимальності в передачі інформації.
Вітер 17.01.2013
