Мандруючи вулицями українських міст, я з радістю бачу переляк і розгубленість на неукраїнських, чужинських, носатих та вилицюватих кольорових обличчях. Все більше на вулицях ярооких хлопців та дівчат у вишиванках.
Звісно ж, простіше було б запитати, хто нас любить. Та все ж, понад двадцятилітні спостереження за цією тенденцією дають підстави визначити п’ять головних груп, які Галичан не люблять особливо.
