Про важливість політичних партнерів України

 

От уже 21 рік Україна бореться сама з собою і майже на самоті. Отримавши незалежність, вона тим самим опинилася сам-на сам з собою. По-різному можна оцінювати результати цього борюкання України з самою собою. Були різні періоди її незалежної історії. І економічна катастрофа 90-х, і повільне відродження не дивлячись ні на що.

Щоправда нам інколи буває прикро, коли ми зазираємо за паркан, і бачимо, що деякі наші сусіди, як от поляки, угорці чи словака за ці десятиліття встигли зробити більше. Хоча, якщо зазирнути за інший паркан, то бачиш, що Україна ще дуже навіть нічого.

Однак, звичайно ж, краще орієнтуватися не на чужі невдачі, а на кращі проекти розвитку, як от польський чи чеський. Тому приклад, скажімо, Польщі такий для нас важливий. У нас немає іншого цивілізованого шляху, окрім як йти тим шляхом, який пройшла Польща.

Але постає запитання – а чи ми потрафимо з нашим дуже постсовковим народом та несформованою і розколотою політичною нацією виконати ті "домашні завдання", які потрібні не так функціонерам з ЄС, як власне українцям.

От вже десь з півроку ще не приспана і ще не притлумлена побутовими проблемами європоцентрична громадськість України з тремою спостерігає, як розвиваються стосунки України та ЄС.

З одного боку надзвичайно важливо, щоб процес зближення чи хоча б діалогу не припинявся. А з іншого багато-хто бачить якусь нервозність цих стосунків. Вони розвиваються доволі конвульсивно – шарпаються від надії до розчарування.

І причин цього доволі. Як наших внутрішніх – а це перш за все відсутність підтвердженої спільною дією всього нашого політичного класу дрейфування у напрямку ЄС. Внутрішня політична боротьба робить процес інтеграції з ЄС – а на разі, звісно, йдеться про асоціацію з ЄС і підписання відповідної угоди – заложником і виборів київського міського голови, і президентських перегонів, які вже фактично розпочалися.

Влада при цьому перебуває у складній ситуації між тиском Москви з її Митним Союзом і рваним діалогом з Брюсселем. А з іншого – у протистоянні з опозицією. Це свого роду "трикутник смерті" – жодна з сторін не її союзником. І при цьому вона якось пробує підтримати діалог з тією ж Москвою та Брюсселем. А тому шукає союзників та інструментів комунікації. Тому візити поляка Александра Кваснєвського, чеха Штефана Фюле чи поляка Павела Коваля є надзвичайно важливі. Саме у діалозі з ними, як на мене, можливий цей тяжкий діалог України з ЄС. З іншими – не вдається – занадто далекі вони від наших проблем.

Опозиція з одного боку розуміє, що тільки в асоційованому статусі з ЄС Україна може зберегти свої скромні демократичні напрацювання – що "напрацювали" за 21 рік, те й маємо. А тому гальмування процесу зближення з ЄС просто безглузде.

Однак з іншого вона ніяк не може погодитися, що "всі лаври", у разі підписання угоди про асоціацію, пожнуть їх опоненти. А тому шарпаються – з одного боку всі розуміють, що тра, а з іншого – ніяк ніззя. Залишається невизначеність та емоції. Тому позиція опозиції об'єктивно зводиться до класичного "Нельзя казнить миловать".

І ЄСівці ніяк не можуть второпати, де ж тут кому ставити. От і ставлять де кому вигідно.

Частина не сприймає політичного шарахання України остатніх десятиріч і з чистою совістю відмовляє Україні у всьому, у чому можна. А тому й блокує, причому десятиліттями, а не останніми роками, всі спроби України пристати до їхнього поважного товариства.

Однак є інша частина Європи, яка сама нахлебталася щасливого життя при соціалізмі так само, як і ми – вони добре розуміють, що таке посттоталітарний синдром, посткомуністична травма. Вони не вдають з себе святіших за самого Папу.

І разом з тим всі вони є нашими сусідами. Хочеш не хочеш, а ми повинні будемо і далі жити разом. Не дай Бог який Чорнобиль чи розруха, то візовий кордон не допоможе. Наші геополітичні інтереси майже збіжні.

Саме тому і польські, і литовські, і словацькі політики – чи то національного рівня, чи то європейського рівня у найбільш прикрих чи кризових ситуаціях, як от 2004 року чи тепер, напередодні вирішення долі угоди про асоціацію України з ЄС роблять все можливе, щоб все таки утримати український човен при європейському березі.

Годі недооцінити їх зусилля. І діалог чи ниточку діалогу підтримають як на президентському рівні, так і на рівні депутатському. Але так само і на громадському. Напевно зв'язки польського громадянського сектора та українського є найпотужнішими. Причому у найрізноманітніших сферах – від політичної, до кулінарної.

Інколи здається, що саме завдяки цим надзусиллям наших польських, литовських та словацьких партнерів Україна все ще перебуває у діалозі з ЄС. У діалозі, що стосується не так долі самого ЄС, як долі власне України та її сусідів.

І тим більше важливо зберегти ці зв'язки й надалі. А торпедувати їх є кому. Тим більше, що складних проблем між нами доволі. Вже не так реальних, як віртуальних.

На щастя у 2005 році завершилася епопея з польськими військовими похованнями на Личаківському цвинтарі у Львові. А десятиліттями ця проблема була інструментом маніпуляцій – як тільки потрібно було вбити клина між Україною та Польщею, одразу випливала ця проблема. І "патріоти" з обох боків кидалися підливати бензину у вогонь.

Ще однією напівзакритою проблемою є проблема українсько-польського протистояння на Волині 1943 року. Попри ті зусилля, які 2003 року, приклали для її врегулювання президенти Кваснєвський та, вибачте браття – але правда є правдою, Кучма, ще не все сказано. Не сказано раз і назавжди, щоб ця проблема не поставала. А тому на ній цього року, у 70-ті печальні роковини, будуть спекулювати по повній.

Тому треба бути готовим. І пильнувати, щоб та ниточка, яка тчеться через наших партерів, як от Польщу, у напрямку ЄС не була розірвана. Бо занадто важлива вона для нашого майбутнього. Це чи не найголовніший політичний інструмент, яким ми всі – і ті, що при владі, і ті, що в опозиції – маємо. Якщо не брати до уваги внутрішньої трансформації, яку від нас вимагають, звісно. Внутрішня трансформація – це головне.

А тому весь наш політикум – і ті, що при владі, і ті, що в опозиції сьогодні мають якось визначитися – якого рівня вони гравці. І чи вони здатні хоч на мить припинити локальні бої, які все більше набирають водевільних форм, і зробити, зціпивши зуби хоч один притомний крок у напрямку європейського майбутнього України. Розумію, що з обох боків "зціпивши зуби", розумію, що "притлумивши емоції" – однак іншого шляху тепер немає. Маємо те, що маємо, як каже наш мудрий "перший президент".

 


21.03.2013 Тарас Возняк 1247 4
02.06.2025
Лука Головенський

Про репресії радянською системою українських науковців та лідерів визвольних змагань, про навчання і наукові дослідження Українського Вільного Університету в Мюнхені та його місію української культурної дипломатії Фіртка поспілкувалася з Ларисою Дідковською.  

496
28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

846
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

3248
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

3194 7
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2503 1
19.05.2025
Катерина Гришко

Організаторам найбільшого в історії Івано-Франківщини наркобізнесу, що вражав масштабами та технологіями, винесли вирок. Під час судового процесу, який тривав майже шість років, відкрилися приголомшливі подробиці наймасштабнішого проєкту з марихуаною на Прикарпатті.  

3251

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

69

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

288

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

819

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1421
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

951
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

646
14.05.2025

На Івано-Франківщині оприлюднили підсумки збору сільськогосподарських культур у 2024 році.  

1009
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

566
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

43865
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3336
14.05.2025

У сучасному світі християнські цінності, зокрема — вчення про чистоту до шлюбу, нерідко стають предметом дискусій. Але християнство залишається послідовним у своїй позиції: дошлюбні статеві стосунки — гріх.

1333
25.05.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35573 1
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

225
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

525
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

620
17.05.2025

Президент України Володимир Зеленський говорив з Президентом США Дональдом Трампом разом із Президентом Макроном, Федеральним канцлером Мерцом, прем’єр-міністрами Стармером і Туском.  

840