Два досвідчених і дуже майстерних шахових гравців сіли за дошку з чорно-білими клітинами та розставили на ній свої війська.
Кожне військо очолював король, у якому обов’язково знаходився ферзь. Білі та чорні війська мали свої фортеці з баштами.
В бойових рядах перебували кіннота, слони та солдати.
Почалася битва. На дошці відбувалися зіткнення і підступні обходи. Хитрі задуми виявлялися вдалими чи невдалими, і обидва королі знову і знову вели в бій свої війська.
І ця битва нітрохи не відрізнялася від боїв, що вели земні королі.
У цих боях теж були зіткнення і обходи, засідки і спроби клином розділити ворожі війська. І всі учасники цих битв покинули цей світ.
Все пропало невідомо куди і думки, і справи мудрих стратегів, і подвиги хоробрих воїнів.
Коли закінчуються шахові бої, всі фігури одним махом скидаються в мішок, де пішаки лежать упереміж з королями.
У житті відбувається теж саме.
