Китайці мислять образами (ієрогліфами). Їх мислення більше образне, аніж логічне (як це є, зокрема, в європейських народів з їх логічним звуковим письмом).
Тому для розуміння китайців потрібно більше звертати уваги на символізм.
13-15 травня відбувася візит Трампа в Пекін. Він був організовнаий на значно вищому рівні, аніж наступний одноденний візит Путніна з вечора 19 до вечора 20 травня.
Візит Трампа був наповнений сакральним змістом. Путіна - ні
Сі Цзиньпін і Трамп відвідали Храм Неба. Путін такої честі не отримав
Що означає цей візит до Храму на сакральному рівні. Храм Неба – це символ єднання «волі неба» і «китайського імператора» (в ролі якого зараз є сі Цзиньпін).
Тобто відвідання лідерами Китаю і США Храму Неба поєднує на символічному рівні двох світових лідерів – лідера «старого східного світу» (починаємо тут мислити символами-ієрогліфами)) Сі Цзиньпіна та «лідера нового західного світу» Трампа.
Саме так цей ритаул розуміють всі китайці (і не розуміють майже всі не-китайці).
Ще одна сакральна дія – Сі запросив Трампа в Чжуннаньхай — «Море центру та півдня», — рукотворне озеро у центральній частині Пекіну.
Став Чжуннаньхай розташований безпосередньо на захід від Забороненого міста (комплексу імператорських палаців династії Мін). Озеро складається з поєднаних протокою південного озера (Наньхай) та центрального озера (Чжунхай). На північ від Забороненого міста лежить Північне озеро (Бейхай), довкола якого розкинувся парк Бейхай.
Квартал уздовж озера Чжуннаньхай називають «новим забороненим містом», оскільки по берегах озера розташовані резиденції посадовців вищих органів управління КНР.
В китайських медіа термін «Чжуннаньхай» доволі часто вживається для позначення вищого керівництва КНР (аналогічно до того як «Білий дім» означає вищу владу США).
Отже, навколо озера Чжуннаньхай розміщені помешкання китайських лідерів. Тут свого часу жив Мао Цзедун. Зараз тут мешкає Сі Цзиньпін та інші китайські керівники.
І основні переговори між Трампом і Сі, включно з особистими зустрічами, відбувалися саме тут – в сакральному місці. На відміну від наступних зустрічей з Путіним.
Візит Трампа був повністю у відповідності з палацовим протоколом, включно з державним обідом в Будинку Народних Зборів.
Офіційний обід (державний бенкет) між президентом США Дональдом Трампом та лідером КНР Сі Цзіньпіном відбувся 14 травня 2026 року. Зустріч пройшла з імператорським розмахом і супроводжувалася пишною церемонією
А от візит Путіна був абсолютно «не-сакральним» і навіть без обіду, який зазвичай буває передбачений для статусу державного візиту.
Сі з Путіним лише відбув так зване «чаювання», хоча насправді Путніу там навіть і чаю не налили... Він там лише «отримав честь» вислухати інструкції лідера Китаю про майбутню поведінку Росії.
Сі і Путін «пили чай» на тлі фотографії Палацу Гугун, куди, на відміну від Трампа, Путіна не повели
От так пили чай Сі і Трамп. Тут Китай не демонстрував картинку недосяжної (для Путіна) величі китайської нації, як це було у випадку із «чаюванням» з Путіним
Символізм розміщення лідерів і делегацій
Путіна під час візиту розмістили в державному містечку, де китайці зазвичай розміщають іноземні делегації. Тут Сі погодував Путіна лише сніданком (пригадаємо, що для Трампа Сі зробив державний обід в Будинку Народних Зборів).
Трамп же зупинився в люкс-готелі мережі «Чотири сезони», поряд із Посольством США, що для китайців образно мало підкреслити його автономність і незалежність.
Що в результаті? Символізм заключених угод між Китаєм та США і Росією
Ще в 2001 році, 16 липня, між Китаєм і Росією Путіним і тодішнім лідером Китаю Цзян Цзимінем в Москві був підписаний договір про «добросусідство». Потім він був продовжений і діяв до 16 липня 2026 року.
В китайському образному символізмі договір про «добросусідство», як і договір про «стратегічну співпрацю» – це договори або нижчого рівня (добросусідсво), або угоди без союзництва, зобов’язань і конкретики (стратегічна співпраця). Тобто вони по факту про не-напад, - кожна з країн стає лише не-ворожим тилом одна для іншої.
Росія намагалася нову угоду з Китаєм під час візиту Путіна в Пекін вивести на вищий рівень – заключити договір про союзні стосунки та взаємні зобов’язання, включно із військовою сферою (як це зараз є в Росії із Північною Кореєю згідно договору від 2024 року).
Проте Китай відмовив Росії в розширенні не лише союзництва у військовій сфері, а й в економічній. Стосунки між Росією і Китаєм залишаються і надалі лише «добросусідськими», тобто без жодних зобов’язань.
Нова угода між Росією і Китаєм передбачає ще і «стратегічну взаємодію». Але цей термінологічний пафос не повинен нас вводити в оману.
Стратегічна взаємодія згідно китайської символіки – це не про якісь реальні і дієві плани, стосунки і зобов’язання, це, наприклад, про можливе (але не обов’язкове) спільне голосування в ООН. Воно не передбачає жодної оперативної співпраці.
Росія для Китаю залишається лише стратегічним тилом і «сховищем» ресурсів і корисних копалин в Сибіру і на далекому Сході. Не більше.
Договір між Китаєм і Америкою назвали «Конструктивна стратегічна стабільність» (раніше, ще з часів Ден Сяопіна між країнами була «Конструктивна співпраця»). І це от слово «конструктивна» для китайського способу мислення є важливим «образом» майбутніх стосунків. Воно, зокрема, відкидає (разом із словом-образом «стабільність») варіант можливого майбутнього військового протистояння, включно із ситуацією навколо Тайваню.
Головне питання Китаю в стосунках із США – це питання Тайваню. Якщо США не будуть підтримувати Тайвань, то китайці впевнені, що Тайвань дуже швидко повернеться до єдності з материковим Китаєм (КНР). Без війни, з перемогою на Тайвані на майбутніх виборах націоналістичної партії Гоміньдан над проамериканськими лібералами - Демократичною прогресивною партією, яка тяжіє до проголошення незалежної Республіки Тайвань.
Гоміндан відстоює в стосунках з КНР концепцію «Консенсусу 1992 року» (визнання існування «єдиного Китаю» за різного трактування цього поняття) і просуває діалог та мирні зв'язки з материковим Китаєм, виступаючи опозицією до Демократичної прогресивної партії.
Тут пригадаємо, що 10 квітня 2026 року лідерка тайванської опозиційної партії Гоміньдан Чен Лі-Вун провела зустріч із головою КНР Сі Цзиньпіном у Пекіні. Це був перший візит очільника Гоміньдану до материкового Китаю за останні десять років.
Чен Лі-Вун очолила партію нещодавно і відкрито підтримує тісніші зв'язки між Тайванем та материковим Китаєм.
Сторони офіційно (знов мислимо ієрогліфами) «обговорили єдність обох держав, а також ідею спільної приналежності до єдиного Китаю».
Після цих перемовин у КНР офіційно заявили про сприяння імпорту сільськогосподарської продукції з Тайваню та розширення нових економічних контактів.
А Трамп наразі призупинив постачання зброї Тайваню та закликав проамериканську владу Тайваню утриматися від проголошення незалежності.
Отже, процес іде. А китайці вміють чекати…
Інші тексти:
Кольори в традиціях і політиці. Від Китаю та ісламу до Чорного Сонця єзуїтів та масонських триколорів
Чому нам всім варто починати вчити китайську мову
