Знаю, що навіть у Франківську деякі "люди" тишком-нишком святкували 60-річчя Сталіна. Сама 5 березня бачила компанію зовсім не пенсіонерів, що на «БАМі» ввечері просто між будинками співали: «Артєлєрісти, Сталін дал пріказ…». А тим часом Благі Боги забрали з цього світу одного з чільних у глобальному масштабі сталінят – диктатора Чавеса.
Україну Боги випробовують й далі. Все тоне в пустих балачках. Ось вже три роки молодь (переважно ліберально-космополітична, що мріє після диплому якнайшвидше «звалити» з України) на пиві балакає про скинення Табачника. Три роки вони попивають той свій «пивасик» і вересканять: «Та вже завтра того Табачи не буде! Ми його скинемо! Ми страйк влаштуємо, ми зірвемо іспити!» А Табачник як був міністром, так і залишається. І так у всьому. Вони гавкають, а сталінський караван йде собі у майбутнє. Й дорогою затоптує Україну.
Знову будуть святкувати чуже остогидле свято 8 березня (нібито жінок, а насправді - Пурім, - свято знищення ворогів іудеїв), знову забудуть про те, що 9-го березня – День Пророка, котрий повернув українцям віру у Рідну Передвічну Богиню (Неньку, Неню) й відкинув чужинського Саваота («Я не знаю бога!»).
Побігли ланами горбами дячки
Розносять Вкраїною балачки.
Балакають вдень і балакають ніччю
Балакають третє десятиріччя.
Слиною дячків весь замащено край
Заслинено навіть хазяйський нагай.
Слинявий канчук нашим краєм гуляє,
Німоту на балачки направляє.
Слиняві пащеки співають хвалу
Слиняві щелепи кусають халву
Яку привезли із далеких країв
Для кращих тутешніх підлиз-холуїв.
Вони забалакали вік наперед
Дідівських завітів правічний хребет
І шепіт небес і розгомін лісів
І мову священну від кращих часів.
Мовчання повинне предтечею стати
В мовчанні прокинуться Сила і Мати.