З історії українізації. Відродження національних меншин.

 

Початок дивись тут:

З історії українізації. Початок українізації.

З історії українізації. М.Скрипник. Гра у незалежність…

З історії українізації. Донецько-Криворізька республіка, Сєвєродонецький з’їзд, і мовний закон.

З історії українізації. Наслідки радянської окупації, порівняння 1926 року з 2001 роком. 


Активно здійснювалася політика «коренізації» в районах України, населених національними меншинами. До національних меншин були віднесені представники всіх національностей, крім українців.

Отож, у 1926 році в республіці найчисленнішими національними групами неукраїнського населення були росіяни (2,6 млн.) (9,2%), євреї (1,5 млн.) (5,4%), поляки (460 тис.) (1,6%), німці (393 тис.) (1,4%), молдовани (270 тис.), греки (104 тис.), болгари (92 тис.), білоруси (75 тис.), чехи (30 тис.), татари (22 тис.), цигани (13 тис.), вірмени (10 тис.). Переважна більшість нацменшин, що мешкали тоді в Україні, належала до сільського населення (за винятком євреїв і росіян). Так, частка сільського населення у німців становила 93,2%, білорусів – 93,6%, болгар – 91,4%, греків – 89,2%, поляків – 80,3%, чехів – 78,1%, росіян – 49,1%, євреїв – 25,9%.

Для розвитку національних меншин велике значення мало створення окремих адміністративно-територіальних одиниць у місцях компактного поселення неукраїнського населення. Національні сільради створювались відповідно до постанови РНК УСРР від 29 серпня 1924 року "Про виділення національних районів і рад", яка була затверджена 4-ю сесію ВУЦВК 8-го скликання (15-19 лютого 1925 р.), де обговорювалася доповідь Центральної адміністративно-територіальної комісії "Про низове районування". В доповіді, зокрема, зазначалося: «1. З метою наближення радянської влади до населення і зміцнення низового радянського апарату, негайно провести роботу по розширенню мереж сільрад... шляхом відокремлення від сільрад усіх населених пунктів, які мають тисячу і більше жителів, а для національних меншин – 500 жителів».

У жовтні 1924 року у складі Української СРР було утворено автономну Молдавську республіку (територія нинішньої самопроголошеної республіки Придністров’я) . Станом на 1931 рік, поряд зі створенням АМСРР, в Радянській Україні існувало 25 національних районів: 8 російських; 7 німецьких; 3 болгарські; 3 грецькі; 3 єврейські; 1 польський. Загалом наприкінці 20-х років в Україні діяли 1122 національні сільради, з них 450 російських, 254 німецьких, 156 єврейських, 151 польських, 45 болгарських, 30 грецьких, 16 молдавських, 12 чеських, 4 білоруських, 3 албанських, 2 шведських.

У 1932 в республіці діяли 23 нац. р-ни, 1112 сільських і 65 селищних нац. рад. Відповідно до нового адм.-тер. поділу республіки змінилося підпорядкування р-нів. У складі Одеської області перебувало 3 нім. р-ни (Зельцький, Карл-Лібкхнехтівський, Спартаківський), 2 болгарських (Благоївський, Вільшанський) та єврейський Калініндорфський р-н. У складі Дніпропетровської області було 3 нім. р-ни (Високопільський, Люксембурзький, Молочанський), 2 російських (Кам’янський, Терпінянський), 2 єврейських (Сталіндорфський, Ново-Златопільський), Коларівський болгарський і Велико-Янисольський грецький. У Харківській області було 5 російських р-нів (Велико-Писарівський, Верхньо-Теплівський, Олексіївський, Путивльський, Чугуївський), у Київській області був польський Мархлевський та німецький Пулинський р-ни, а в Донецькій області — рос. Сорокинський р-н. (Назви областей тут і надалі подані згідно нинішнього адміністративно-територіального поділу).

Станом на 15 грудня 1935 в Харківській області було 4 рос. р-ни (Велико-Писарівський, Олексіївський, Старовірівський, Чугуївський); Донецькій — 3 російські (Верхньо-Теплівський, Косіорівський, Сорокинський) та 2 грецькі (Велико-Янисольський, Старо-Караньський); Дніпропетровській — рос. (Кам’янсько-Дніпровський), 4 німецькі (Високопільський, Люксембурзький, Молочанський, Ротфронтівський), 2 єврейські (Новозлатопільський, Сталіндорфський) та болгарський Коларовський; у Чернігівській — російський (Путивльський); в Одеській — 3 німецькі (Зельцький, Карл-Лібкнехтівський, Спартаківський), (Калініндорфський) єврейський, 2 болгарські (Благоївський, Вільшанський), разом — 24 національні р-ни. Загалом упродовж 1924—39 років на теренах УСРР/УРСР діяли 32 нац. р-ни і Тельманівський р-н змішаного типу.

Національні сільради становили 8% від їх загальної кількості в Україні. Впроваджувався принцип: для національних меншин - початкова освіта рідною мовою. У цей час в Україні діяли 566 шкіл з німецькою мовою навчання, 342 — з єврейською, 31 — з татарською тощо. На території національних районів діяли відповідні національні школи, національні театри, національними мовами велося діловодство, виходили газети.

Отож, фактично багатьох етнічних українців та представників національних меншин, які були раніше зрусифіковані, починали вчити їх рідної національної мови і культури.

 

Зробимо порівняння з переписом населення 2001 року. У яких адміністративно-територіальних одиницях станом на 2001 рік представники національних меншин становлять більшість?

– В масштабах регіонів тільки у АР Крим (58,3% росіяни, і кримські татари 12%), м.Севастополь (71,6% росіяни).

- У в масштабах районів наступна ситуація. У Закарпатській області - Берегівський р-н угорці  - 76,1%. У Чернівецькій області румуни:  Герцаївський р-н - 91,5%, Новоселицький р-н - 57,5%, Глибоцький р-н - 51,4%. У Одеській області Болградський р-н болгари - 60,8%, Ренійський р-н румуни -  49%. У Сумській області у Путивльському р-ні, у Луганській області Краснодонському і Станично-Луганському р-нах за різними даними етнічні росіяни становлять від 40 до 55% населення. На цьому все. Далі йдуть окремі населені пункти з переважанням представників національних меншин. 

Подаю перелік районів, де станом на 2001 рік представники певних національностей, становлять більше 10% від усієї кількості населення:

ОДЕСЬКА область: Болградський р-н болгари - 60,8%, гагаузи - 18,7%, росіяни - 8,0%, українці - 7,5%, Тарутинський р-н болгари - 37,5%, українці - 24,5%, румуни - 16,5%, росіяни - 13,9%, Татарбунарський р-н українці - 71,3%, болгари – 11,5%,    Арцизький р-н болгари – 39%, українці – 27,4%, росіяни – 22,5%, Іванівський р-н українці – 74,6%, болгари – 11,2%, Саратський р-н українці - 43,9%, болгари - 20,0%, румуни - 19,0%, росіяни - 15,9%., Ізмаїльський р-н українці - 28,9%, румуни - 27,6%, болгари - 25,7%, росіяни - 16,1%., Ренійський р-н румуни - 49%, українці - 17,7%, росіяни - 15,1%., Кілійський р-н українці - 44,6%, росіяни - 30,0%., румуни - 15,8%, Анаьївський р-н українці – 71,0%, молдовани 18,1%,    Котовський р-н  українці  67,8%,, молдовани -  25,9%, Красноокнянський р-н  українці – 81,7%, молдовани – 11,0%, Біляївський р-н українці – 78,5%, росіяни 11,7%, Великомихайлівський р-н українці – 79,4%, росіяни – 14,5%, Комінтернівський р-н українці – 81,1%, росіяни – 13,0%, Овідіопольський р-н – українці -78,7%, росіяни – 15,0%, Роздільнянський р-н – українці – 77,6%, росіяни – 13,7%

ЗАКАРПАТСЬКА область. Берегівський р-н угорці - 76,1%, Рахівський р-н українці -  83,8%, румуни - 11,6%, Тячівський р-н українці - 83,2%, румуни - 12,4%, Ужгородський р-н українці - 58,4%, угорці - 33,4%, Мукачівський р-н українці  - 84,0%, угорці - 12,7%, Виноградівський р-н українці - 71,4%, угорці - 26,2%.

ЧЕРНІВЕЦЬКА область. Герцаївський р-н румуни - 91,5%, українці - 5,0%, Новоселицький р-н молдавани і румуни -  64,3%, українці - 34%, Глибоцький р-н румуни і молдавани - 51,4%, українці 46,8%, Сторожинецький р-н українці - 59,6%, румуни - 36,8%.

РІВНЕНСЬКА область. Рокитнівський р-н українці - 83,6%, білоруси - 15,4%. 

  

Російська національна меншина.

У 1926 році національні меншини становили 5,8 млн. осіб або 20% населення. З них росіян було 2,6 млн. (9,2%), з них 900 тис. мігранти, переселенці з Росії. Російську мову рідною назвало 4,4 млн. осіб, що на 1,8 млн. більше, ніж могло бути природно. Як було зазначено раніше, кількість етнічних росіян і зрусифікованих українців з кожним десятиліттям зростала в рази і у 2001 році в Україні етнічних росіян було вже 8,3 млн. (17%), а російську мову рідною назвало 14,2 млн. осіб.

У 1931 році для задоволення етнокультурних потреб сільських росіян діяло (згідно нинішнього адміністративно-територіального поділу) 8 російських національних районів: Путивльський і Великописарівський (Сумська обл.), Терпінянський і Кам'янський (Запорізька обл.), Чугуївський і Олексіївський (Харківська обл.), Верхньо-Теплівський і Сорокинський (Луганська обл.); діяло 450 сільських та селищних російських національних рад. У цей же час діяло 1539 російськомовних шкіл. Так, в Путивльському російському національному районі діяли 42 сільради, в яких налічувалося 52,2 тис. чоловік, з них 49,8 тис. або 84% осіб російського походження; у Великописарівському – 11 сільрад, 34,3 тис населення (17,9 тис російського або 52,4%); Терпінянському – 7 сільрад і 20,1 тис. населення (11,7 тис. – 58%); Кам'янському російському національному районі було 3 сільради з 35,2 тис. чол.. населення, з них 25,8 тис. росіян (73,2%); Чугуївському – 17 сільрад з 43,5 тис населення (30,3 тис росіян або 69,7%); Олексіївському – 13 сільрад з 39,5 тис. населення (28,8 тис росіян – 57,8%); Верхньотеплівському – 18 сільрад, 30 тис. населення (26,9 тис. росіян – 89,4%); Сорокинському – 11 сільрад та 16,8 тис. населення (13 тис. росіян – 77,4%).

Навіть на Поділлі, де питома вага росіян була порівняно незначною, в цей час було виокремлено 5 російських сільських рад: Слободо-Чернятинську, Борсківську (Вінницька округа), Пилипонівську, Нова-Шурську (Тульчинська округа), Петрашівська (Кам'янецька округа). Протягом кількох наступних років їх кількість збільшилась. Було організовано ще 4 сільради (Новомикільську, Чернишівську, Анютинську, Пилипо-Борівську). Найбільше росіян включала Борсківська рада – 2548, найменше – Новомикільська (363), інші включали в себе пересічно 1-2 тис. чоловік. Це був вичерпний перелік адміністративно-територіальних одиниць, де етнічні росіяни складали більше 50% населення.

Особливо відрізнявся Донбас (сучасні південь Донецької і Луганської та схід  Дніпропетровської областей). Тут у 1926 році сільське населення становило близько 55%, етнічні українці - 65%, росіяни – 30%. (До речі, на Донбасі, як і нині, тоді проживало близько 35% усіх етнічних росіян України). Серед партійного керівництва не було одностайності, у тому чи варто українізувати населення робітничих селищ Донбасу, значну частину яких становили етнічні росіяни.

Сільське російське населення Донбасу було сконцентровано переважно на сході регіону. Більшість його мешкала в Луганській (23%) окрузі. У цих округах були райони, де компактно проживали донські козаки, у Луганській було три, а у Маріупольській окрузі був лише один район з абсолютною більшістю російського населення. Лише у дванадцяти, з сімдесяти восьми районів Донецької губернії, більшість серед сільських жителів становили росіяни. Крім того, у Донецькій губернії було 481 (15% від загалу) сільське поселення, серед жителів яких росіяни становили абсолютну більшість. У них мешкав 91% сільського російського населення Донбасу.

Щодо міст було вирішено не виділяти їх у національні адміністративно-територіальні одиниці, оскільки вони були центрами округ з переважно українським населенням, а отже, підлягали українізації. (Російські національні адміністративно-територіальні одиниці припинили своє існування у 1938 році, коли всі національні райони УРСР було реформовано у звичайні).

 

Українізація за межами УСРР

 

Уряд України за наполяганням М.Скрипника домагався приєднання до УСРР хоча б суміжних з нею етнічних українських земель. Ці землі у Росії не мали прав не те що автономної республіки, а навіть району. Адже, адміністративно-територіальне розмежування між Росією і Україною було проведено так, що у 1926 році за результатами перепису, у Бєлгородській, Курській, Воронезькій, Ростовській областях і Краснодарському краї налічувалося 4,6 млн. етнічних українців. Тоді на цій території було створено 500 українських шкіл і 2 вузи, виходили газети, працювали книжкове видавництво, театр і радіо. Нині на тут українці не мають жодних національних прав: нема українських шкіл, преси, книжкової продукції і т.д.

Так, за переписом населення СРСР тут у 1926 році було 4,6 млн. українців, у 1959 році - 542 тис., у 2010 році - 304 тис. осіб. А число осіб, які вважають українську мову, як свою рідну у 1926 було 3 млн. осіб, у 1959 році — 183 тис., у 2010 році ця цифра наближається до нуля. http://firtka.if.ua/?action=show&id=26836

 Далі буде.

 

Стефанко С.Л.

 


19.01.2013 Сергій Стефанко 2311 0
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

9581 4
25.01.2024
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з отцем Миколаєм Микосовським, який служить у Василіянському монастирі УГКЦ на Ясній Горі у Гошеві.  

10538 24
18.01.2024
Тіна Любчик

У п'ятницю, 19 січня, в Івано-Франківському національному медичному університеті відбудуться вибори ректора. На посаду претендують троє працівників вишу: доктор медичних наук Микола Островський, доктор медичних наук Роман Яцишин та кандидат медичних наук Руслан Савчук.  

4735
18.01.2024

Каркасні будинки відрізняються високою міцністю, надійністю і довговічністю, а також відносно недорогі в будівництві. Втім, у 2024 році ціни на будівництво каркасних будинків в Україні, як і на все інше, продовжують зростати.  

2473
16.01.2024

Всі наші бюджети – від територіальних громад і до обласного та державного, повинні стати «бюджетами перемоги».

2015
08.01.2024

Подвійні інвестиції (dual investment) – це варіант заробітку на двох видах криптовалют або із застосуванням двох стратегій інвестування.

1897

За час існування людства відбувалася величезна кількість збройних конфліктів, які переростали у війни. З різноманітних причин: територіальні претензії, сфери впливу та навіть релігійні війни. Під релігійними гаслами можна як розпочинати війну, так і фанатично самовіддано воювати.

435

Огляд світових ЗМІ у контексті того, що може чекати українців у випадку перемоги на виборах в США Дональда Трампа.

764

Популярний американський телеведучий Такер Карлсон взяв інтервю у володимира путіна. Причини цієї події були передбачливо описані ТУТ. А зараз – про те, який меседж через Карлсона передав путін для американської аудиторії. Почав він з фейкової

638

Популярний американський телеведучий Такер Карлсон взяв інтерв'ю у путлєра. Що за цим стоїть ...

676
21.02.2024

Інфляція на споживчому ринку в січні 2024 року порівняно із груднем 2023 року на Прикарпатті становила 0,5%, в Україні — 0,4%.  

1021
15.02.2024

В Івано-Франківській області продовжуватимуть втілювати реформу шкільного харчування в освітніх закладах, адже діти мають споживати якісну та смачну їжу, приготовлену у добрих умовах.  

518
10.02.2024

Печериці — порівняно недорогі гриби, які можна придбати в будь-якому магазині. З них ми готуємо супи, салати, додаємо їх до других страв. І щоразу, беручи до рук печериці, виникає запитання: чи потрібно їх чистити?  

4500
21.02.2024

Митрополит Лев Шептицький, після проведення церковного розслідування, окремим декретом проголосив ікону Гошівської Божої Матері «Цариці Карпат» чудотворною.  

1475
15.02.2024

Якщо подружжя зіштовхнулося з кризовими проблемами у сім'ї, варто звернутися для отримання підтримки та поради до різних фахівців залежно від конкретної ситуації.  

498
10.02.2024

Захист Батьківщини випливає із четвертої Божої Заповіді, яка трактується: "Шануй батька і матір". А Батьківщина — це наша друга матір, тому добрі діти, звичайно, свою маму захищатимуть.  

913
06.02.2024

Через обмороження у 35 років отцю ампутували дві ноги, заледве вдалося врятувати руки. Зараз священник керує автівкою, працює на городі, біля дому. Своїм прикладом він підтримує поранених воїнів.  

1866
23.02.2024

На чисельні прохання в Івано-Франківську відбудеться концерт рок-кумира, українського музиканта-мультиінструменталіста, вокаліста, композитора Олега Скрипки та гурту Воплі Відоплясова. Подія відбудеться 3 березня 18:00 - Івано-Франківськ, Panorama PUB,

111
20.02.2024

Перша інформація про те, що український президент готується звільнити Валерія Залужного, з’явилася у січні 2024 року. На той момент в Кремлі не тямили себе від радості.  

569 2
15.02.2024

Станом на лютий 2024 року Головнокомандувачу Збройних сил Олександру Сирському висловили довіру 40% українців, найвищу довіру зберігає колишній Головнокомандувач Валерій Залужний — 94%.  

1226 1
11.02.2024

Президент Володимир Зеленський вніс нові зміни у керівництво Збройних сил України, зокрема замінивши командувачів Об’єднаних сил та Десантно-штурмових військ.  

793 1
07.02.2024

Верховна Рада у першому читанні підтримала оновлений урядовий законопроєкт щодо проходження військової служби, мобілізації та військового обліку.  

1280