Ра Переможний
Вже коні свої запряга
У візок харалужний.
Рахманний світанок все ближче.
Вже загарбника муляє спина
І сверблять перед втечею п’яти.
Мандруючи вулицями українських міст, я з радістю бачу переляк і розгубленість на неукраїнських, чужинських, носатих та вилицюватих кольорових обличчях. Все більше на вулицях ярооких хлопців та дівчат у вишиванках. Щось таки змінюється в нас на краще. Повстають у душах людей забуті та оббріхані Боги Предків.
Наближається весна і збудовані окупантами будівлі-потвори разом зі снігом скидують з себе фальшиву гордість. Стоїть з облізлою порепаною банею вампірська споруда вокзалу в Івано-Франківську – цей потворний пам’ятник австрійсько-католицької окупації. У сліпих вікнах його немов затаїлися у передсмертному передчутті химерні ящери-кровососи – душі тих, хто колись привіз залізницею до краю довірливих українців облудні звичаї та моди Європи (присмеркового краю вурдалаків, постмодерністів, гомосексуалітів, лезбіянок та інших духовних калік).
Перехнябилися балкони «панських» будинків у центрі міста. Пообвалювалися гіпсові витребеньки на піддашшях. Вся ота псевдобарочна італійщина не витримує нашого клімату, грізного дихання наших Предвічних Богів. Пліснявою, гнилизною закінчується уся та марнотна європейщина, якою заманювали у духовне і культурне рабство простих українських селян. І навіть ями та вибоїни на дорогах тішать. Бо ж саме цими дорогами до нас прихойшло зло так званого "прогесу". Ними везуть до нас речовий і духовний секонд-хенд, використаний мотлох, котрим так пишається міська так звана «еліта». Якби ще й телевежа впала! Щоби не бачити і не чути гнилих чужинських трансляцій, політичних шоу, попси і сатанинських мильних телесеріалів.
Зате який спокій і яка свята тиша в горах! Ялинки і смереки стоять, присипані снігом, немов живі піраміди Матері-Отиші. Там, в горах, народжується майбутнє Української Аратти. Діти сідають колом і слухають сивого діда, що оповідає їм про великі часи Сварожого Полудня, про карпатських велетів. А над ними підноситься синя-синя баня Вирію-Неба. І тільки десь унизу – у пліснявих казанах міст – клубочиться вампірська темрява, течуть брудні потоки сатанинської інформації, б’ються за крісла продажні політикани, тікає з власного трону головний жрець. А серед синьо-сріблясної величі українських гір та степів неквапно тече оповідь старця, блищать ясні очі наших арійських діточок, величними свідками давньої правди підносяться засніжені столітні дерева...
З останнього:
Те хробаччя євролюбне
І доларолюбне,
Що звило собі гнізда у трупах
Магнатів Потоцьких
Сполохано тулиться до сатанинських багать,
У яких догорає глобальна химера.
Вони ще ячать,
ще примножують труйну брехню
грошевладних божків
ще рахують загублені душі.
Але Темрява тяжко поранена
Стрілами Ра.
І злодійські зірки п’ятикутні
Сяють світлом цвинтарним,
Останнім для них.
