З історії українізації. Початок українізації

 

 

Передмова 

Це все вже було. Було близько 80 років тому, спочатку українізація, потім репресії, розкуркулення, депортації, Голодомор. Згодом, політика русифікації і псевдодвомовності, процвітання російського шовінізму під назвою «пролетарський інтернаціоналізм», так зване «зближення і розквіт» національних мов і культур, яке вело їх до повного знищення.

Тоді Україною керували на пряму з Москви. Цікаво, що «українізацію» було доручено проводити «російськомовним», почергово, спочатку німцю Квірінгу Емануїлу Йоновичу, потім єврею Лазарю Мойсейовичу Кагановичу, і нарешті поляку Станіславу Вікентієвичу Косіору.

Як відмічав у 1920 році М.Скрипник, село на Україні за своїм національним складом було майже виключно українське. Місто складалося з елементів, за національним складом російських і напівзрусифікованих - єврейських та частково, на Правобережжі, польських. Були в той час свої колєснічєнки, ківалови, азарови і табачніки. Було зневажливе ставлення «до найменшого натяку на українську мову і українську культуру», було ставлення до українців як представників "нижчої" мовної культури, були викрики: "Говоритє по-русскі", на зборах і з'їздах… http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/01/25/69897/

Зрештою, було відчуження російськомовного міста і україномовного села, було не сприйняття комуністичної ідеології. Тоді у, 1926 році, у містах проживало 5,3 млн. населення, у селах 24 млн. Етнічних українців було 23,2 млн., росіян 2,6 млн., решта національності налічували разом 3,2 млн. осіб…

Як писав в 1911 році єврей В.(Зеєв) Жаботинський «за цими містами колишеться суцільне, майже тридцятимільйонне українське море» http://politiko.ua/blogpost20376, «пригноблена народність стихійно противиться перелицюванню свого єства, істинні шляхи її нормального розвитку тягнуться в іншому напрямку. Такий стихійний настрій всякої великої і однорідної маси; такий і стихійний настрій тридцятимільйонного українського простолюду, скільки б не кривосвідчили про протилежне різні експерти з національних перевертнів. Експерти цього роду стільки ж компетентні в оцінці національних почуттів того народу, від якого вони відбилися, скільки компетентний дезертир в оцінці патріотизму та бойового духу тієї армії, з якої він втік.

Український народ зберіг в недоторканності те, що є головною, непереможною опорою національної душі: село. Народу, коріння якого міцно і густо вп'ялися на величезному просторі в суцільну рідну землю, нема чого боятися за свою племінну душу, що б там не робилося в містах над бідними пагонами його культури, над його мовою і його поетами. Мужик все винесе, все переживе, всіх переспорить і повільно, крок за кроком, але неухильно і непереможне з усіх боків втиснеться в міста, і те, що тепер вважається мужицькою говіркою, буде в них через два покоління мовою газет, театрів, вивісок - і ще більше» http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/03/9/76087/.

Це розумів не тільки В.Жаботинський розуміли і в Москві. Щоб втримати Україну у ярмі рано чи пізно треба було вирішувати проблему з етнічними українцями, яких було аж надто багато, проблему села, яке жило аж занадто заможно і самодостатньо…  

Початок українізації 

Старт «коренізації» у національних республіках дали в Москві (17 -24 квітня) 1923 року на підставі постанови XII З'їзду Російської Комуністичної Партії (б).

В Україні «коренізація» розумілася як «українізація» і допускалася лише в тих рамках, в яких не суперечила інтересам та ідеологічним орієнтирам вищого державного і партійного керівництва у Москві. 

Слід відмітити, що всі без винятку кадрові призначення в Україні, як і у інших так званих союзних республіках, робилися в Москві. Ось склад тодішнього Політбюро обраного 26 квітня 1923 року на Пленумі ЦК РКП(б): Члени: Г.Е.Зіновьєв (Апфельбаум), Л.Б.Камєнєв (Розенфельд), В.І.Лєнін (Ульянов), А.І.Риков, І.В.Сталін (Джугашвілі), М.П.Томський (Єфремов), Л.Д.Троцький (Бронштейн). Кандидати: Н.І.Бухарін, М.І.Калінін, В.М.Молотов (Скрябін), Я.Е.Рудзутак (Rudzutaks).

На виконання цього рішення у столиці України місті Харкові 23 липня 1923 року прийнято відповідні декрети (постанови) Ради народних Комісарів (РНК) України і ВУЦВК «Про заходи в справі українізації шкільно-виховних і культурно-освітніх установ», за яким українська мова запроваджувалася в усіх типах шкіл з визначеними термінами їх українізації.

Другий декрет, ухвалений ВУЦВК і РНК УССР 1 серпня 1923 року «Про заходи рівноправності мов і про допомогу розвиткові української мови» зобов'язував запроваджувати українську мову на всіх щаблях державного управління.

Була утворена комісія з українізації на чолі з секретарем ЦК КП(б)У В.Затонським, до складу якої увійшли відомі партійні та державні діячі В.Чубар, М.Скрипник, Л Каганович, О Шліхтер, М.Попов, О.Шумський та ін.

Нагадаю, що першою особою в радянській Україні, з тих часів і аж до 1990 року, був генеральний (перший) секретар ЦК КП(б)У. А перший етнічний українець Олексій Іларіонович Кириченко очолив Компартію України лише 4 червня 1953 року.

Формально КП(б)У утворена 18-20 квітня 1918 року у м.Таганрозі (нині Ростовська область Росії) під назвою Комуністична партія (більшовиків) України.

Насправді, перший з'їзд КП(б)У відбувся 5-12 липня 1918 року в Москві під контролем В.Лєніна. Там, на вимогу російських більшовиків, КП(б)У ухвалила рішення про входження до складу Російської КП(б) із збереженням власної назви. Спочатку партію очолював Георгій П’ятаков (липень-вересень 1918 р.), потім — Серафіма Гопнер (вересень-жовтень 1918 р.), Емануїл Квірінг (жовтень 1918 р. — березень 1919 р.). Навіть сумнозвісний В’ячеслав Молотов у свій час був керівником КП(б) України (листопад 1920 р. — грудень 1921 р.)

Отож, 28 квітня 1924 року для проведення «українізації» було прийнято відповідну постанову ВУЦВК за якою на РНК УСРР (уряд Української Соціалістичної Радянської Республіки) створено комітет у справах національних меншин. На той час першим секретарем ЦК КП(б)У був німець Емануїл Йонович Квірінг. 

За вказівкою Й.Сталіна з Москви, замість Квірінга, проводити українізацію направляють єврея Лазаря Мойсейовича Кагановича. Отож, на посаді генерального (першого) секретаря ЦК КЦ(б) України з квітня 1925 - липень 1928 року опинився Л.Каганович.

На квітневому Пленумі ЦК КП(б)У 1925 року нарком освіти України українець Олександр Якович Шумський виступив з доповіддю «Про українізацію» і ЦК КП(б)У ухвалив резолюцію про українізацію, в якій було зазначено, що «справа зміцнення союзу робітничого класу з селянством і зміцнення диктатури пролетаріату на Україні вимагає напруження сил усієї партії для опанування української мови та українізації...»

30 квітня 1925 року ВУЦВК і РНК УСРР ухвалили спільну постанову про заходи щодо термінового проведення повної українізації радянського апарату, а пленум ЦК КП(б)У 30 травня 1925 року - резолюцію на українізацію партійного та професійного апарату і радянських установ.

Постановою РНК УРСР від 1 жовтня 1925 року затверджено склад Центральної комісії з керівництва українізацією при РНК, головою якої призначено голову Ради Народних Комісарів (РНК УСРР) , тобто уряду УСРР, українця Власа Яковича Чубаря. 

О.Шумський, будучи з вересня 1924 по лютий 1927 року нарком освіти УСРР, почав активно проводити політику українізації. Під час зустрічі з Й.Сталіним у жовтні 1925 року поставив питання про усунення Л.Кагановича з посади генсека ЦК КП(б)У та заміщення його на українця В.Чубаря. В результаті, Й.Сталін зробив навпаки, - у березні 1927 року О.Шумського знімають з посади і народним комісаром освіти України призначають українця Миколу Олексійовича Скрипника, який на цій посаді пробув до лютого 1933 року. 

14 липня 1928 об'єднаний пленум ЦК і ЦКК КП(б)У звільнив Л.Кагановича від обов'язків члена Політбюро, генерального секретаря ЦК КП(б)У і відправив його на підвищення до Москви на посаду секретаря ЦК ВКП(б). Пленум обрав членом ЦК, політбюро і генеральним (першим) секретарем ЦК КП(б)У поляка Станіслава Вікентієвича Косіора, який на цій посаді пробув по січень 1938 року. 

Ще раз нагадаю, що насправді ніяких виборів тоді не було, як не було і незалежної Комуністичної партії (більшовиків) України. Всіх керівників України призначали і знімали у Москві, а в Україні для виконання вказівок з Москви, існував філіал ВКП(б) під назвою КП(б)У. 

Етнічних українців серед більшовиків було дуже мало, тому серед партійців майже ніхто не вживав української. Більшість більшовиків України були етнічними росіянами і євреями, і представляли міське, переважно російськомовне, населення. 

Водночас 80% населення України (серед селян 95-98%) складали етнічні українці. До речі, за переписом населення у 1926 році сільські мешканці становили 81,5% від усього населення України (нині тільки 31%), тільки 5,3 млн. (18,5%) жили у містах. (Після Голодомору в 1939 році частка сільського населення України зменшилася на 17,7% і  становила вже 63,8%). 

До радянської влади українці ставились як до чужої. Звісно, за таких умов, логічним було для початку «приручення» корінних народів дати «їм пряника», - визнати їхню мову, культуру, залучити до державної адміністрації. 

Отож, як згодом з’ясувалося, за задумом у Москві, політика «українізації» (липень 1923 р. – листопад 1932 р.) була тимчасовою тактичною поступкою більшовиків українським прагненням щодо національного самоствердження, так би мовити спосіб виявлення найбільш грамотних, активних і національно свідомих українців. 

Українців О.Я.Шумського (уродженець с.Борова Рудня, нині Житомирської області) та М.О.Скрипника (родом з містечка Яснувата, нині Донецької області), які по черзі очолювали процес українізації, фактично «використовували у сліпу». 

 

Далі буде.

Стефанко С.Л.

 

 


25.11.2012 Сергій Стефанко 2566 4
26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

602
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1790 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1103 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

531
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6878 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11333 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

309

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1044

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1092

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1084
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

252
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1057
12.03.2024

Популярний дієтолог Майкл Мослі назвав п'ять груп продуктів, які варто включити до свого раціону для схуднення.

824
26.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

704
25.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

646
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2920
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4417
25.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18415
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

283
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

331
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

641
12.03.2024

Президент Володимир Зеленський 7 березня погодив кандидатуру ексголовнокомандувача Збройних Сил Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії.   

743