З історії українізації. Донецько-Криворізька республіка, Сєвєродонецький з’їзд, мовний закон.

 

Початок дивись тут: 

З історії українізації. Початок українізації.  

З історії українізації. М.Скрипник. Гра у незалежність…


Щоб зрозуміти події початку 20-століття потрібно зробити невеликий екскурс у недалеке минуле. Усі пам’ятають перший Сєвєродонецький з’їзд, що відбувся 28 листопада 2004 року у місті Сєвєродонецьк Луганської області під час Помаранчевої революції. Це був так званий всеукраїнський з’їзд народних депутатів і депутатів усіх рівнів. Делегати з’їзду заявили, що в разі приходу до влади нелегітимного Президента Ющенка, залишають за собою право на адекватні дії, направлені на захист прав громадян своїх регіонів, аж до створення "південно-східної автономної української республіки". На ньому лунали окремі заклики від’єднатися від України і створити свою державу.

У Луганській і Донецькій областях тоді навіть було ухвалено рішення про проведення у першій половині грудня референдуму з питання надання статусу самостійних республік у складі української федерації. Окрім того, Луганська, Донецька, Харківська обласні ради заявили про перепідпорядкування собі міліції та інших державних структур і про припинення перерахування коштів у держбюджет.

Та сепаратизм передбачає не тільки територіальне розмежування. Наприклад, нещодавно прийнятий мовний закон передбачає поділ людей , населених пунктів і навіть цілих регіонів за мовною ознакою. За допомогою закону «Про основні засади мовної політики» Колєснічєнко і Ківалов хочуть ізолювати південно - східні області від решти території України, зробити цю територію суцільною зоною без української мови, і все це робиться з нібито «благородною метою» захисту прав національних меншин. Вірніше у нас в Україні, відколи у паспорті скасована графа національність, національностей вже немає, - всі тепер українці. Тому наші «правдоборці» нібито захищають права ефемерних мовних меншин.

Головна властивість сепаратизму, який може бути національний, мовний або релігійний, – він завжди веде до послаблення, а згодом і до руйнації держави, і виникає, якщо держава, її центральна влада недостатньо сильні. Крім слабкої центральної влади, об’єктивними причинами сепаратизму є різноманітні історичні й національні передумови і – головне – зовнішні фактори, адже майже завжди сепаратистські настрої у країні підігріваються саме ззовні. 


Донецько-Криворізька республіка.


Восени 1917 року, після того як Центральна Рада оголосила себе вищою владою в Україні, всупереч цьому, більшовики посилили процес встановлення влади Рад на місцях, особливо в промислових робітничих  центрах. Донецький і Криворізький басейни місцевими російськими шовіністами розглядалися як області, що не повинні входити до складу України. Центром цього руху став Харків, у майбутньому столиця більшовицької радянської України.

Отож, в Харківській міській і Донецько-Криворізькій обласній Радах робітничих і солдатських депутатів в той час обговорювали ідею створення обласної Донецько-Криворізької Радянської Республіки.

Виступаючи 17 листопада 1917 року на пленумі обласного комітету Рад Донецького і Криворізького басейнів при обговоренні українського питання, Ф.Сергєєв (Артьом) висловився за свободу самовизначення областей і народів, проти "анексування" їх Центральною Радою. (Федір Андрійович Сергєєв (псевдо Артьом); (19.03.1883р. - 24.07.1921р.) народився в селянській родині в селі Глєбово, тепер Фатезький район Курської області, Росія).

Ф.Артьом пропонував "створити незалежну від київського центру самоврядну автономну Донецьку область і добиватися для неї всієї влади Рад". На пропозицію Ф.Артьома пленум схвалив постанову: "Розгорнути широку агітацію за залишення всього Донецько-Криворізького басейну з Харковом у складі Російської Республіки з віднесенням цієї території до особливої, єдиної адміністративно-самоврядної області".

Більшовики не хотіли щоб поклади корисних копалин, вугільні шахти і промислові потужності цього регіону дісталися незалежній Українській державі. А ще більшовики боялися поділу Донецького промислового району між козацькою республікою Всевеликого Війська Донського та Українською Народною Республікою. Вони ж відстоювали єдність Донецького басейну в межах Радянської Росії.

Почалися пошуки причин по яких цей регіон не може бути у складі України. Спочатку виявили відмінності Донецького і Криворізького басейнів від господарського устрою решти території України. Далі одним із аргументів багатомісячної полеміки навколо питання утворення самостійної республіки був мішаний українсько-російський склад населення.

Як ми вже згадували, І Всеукраїнський з'їзд Рад, який відбувся 11-12 грудня 1917 року в Харкові, проголосив Україну Республікою Рад, заявив про повалення влади Центральної Ради, встановлення федеративних зв'язків радянської України з радянською Росією, обрав Центральний Виконавчий Комітет (ЦВК) Рад, а останній виділив зі свого складу Народний Секретаріат - перший радянський уряд України.

Третину складу обраного на з'їзді ЦВК Рад становили представники Рад Донецько-Криворізької області, а кілька з них, у тому числі Ф.Артьом, також увійшли до складу Народного Секретаріату. Отож, російськими націоналістами було проголошено свою російську Україну, республіку в складі Росії. І шовіністи на деякий час заспокоїлися. 


Берестейський мир. Артьом і Скрипник.

  

Але все змінилося після укладення 27 січня 1918 року Берестейського миру, який привів до формального визнання УНР, і зміни воєнно-політичної ситуації в Україні. Вже 3 березня 1918 року радянська Росія підписала Брестський мирний договір з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією й Туреччиною. Він, зокрема, передбачав: припинення стану війни, демобілізацію російської армії, відторгнення від Росії Прибалтики, Білорусії й України, визнання Росією Центральної Ради і т.д.

Більшовицьке керівництво Росії намагалось створити видимість незалежності «харківського» радянського уряду в Україні, щоб не допустити відновлення влади Центральної Ради. А місцеві більшовики навпаки мали намір приєднуватися до радянської Росії.

Для врегулювання ситуації, для того щоб запобігти утворенню Донецько-Криворізької Республіки на Донбас відправили члена центрального виконавчого комітету (ЦВК) Рад України, народного секретаря праці Миколу Скрипника. Він висловив наступну думку: "Виділення Донецького басейна означало б підрив радянської влади і посилення Генерального Секретаріату. Автономія необхідна, але як частина, що входить до складу Української Федерації". Майже ніхто не зрозумів слів М.Скрипника, про те, що радянська Україна без Донбасу не можлива… як, напевно, він і сам не розумів глибини своїх висловлювань. Гадаю, він чітко зрозумів зміст і наслідки своїх попередніх дій і слів аж в період Голодомору, а підсумок своєї роботи на благо радянської України і більшовицької партії Росії підвів 7 липня 1933 року, коли пустив собі кулю в голову…

Більш виразно висловився В.Затонський, він відзначав: "...В тому й полягала різниця між Народним секретаріатом та групою т.Артьома в Харкові, катеринославцями та нашими криводонбасцями, що останні намагалися відгородитися від "радівської" України у своєму Донбасі, а ми намагалися утворити національний український радянський центр для всієї України".

Якщо розшифрувати простою мовою, то В.Затонський турбувався про те, як більшовики будуть встановлювати радянську владу в Україні, якщо російські націоналісти на кшталт Артьома, Жакова, Філова, робочі шахт і заводів, і загалом російськомовні відгородяться у своєму Донбасі. А хто, якщо у складі України не буде Донбасу, у подальшому буде проводити колективізацію і розкуркулювання селян, як не донецькі робочі, а хто проводитиме русифікацію, як не місцеві російські націоналісти?

В дискусії, яка вибухнула і набула досить гострого, емоційного характеру, російські націоналісти М.Скрипника звинувачували в українському націоналізмі. Як сказав Ф.Артьом: " …ми не збираємось створювати незалежної республіки. …ми хочемо зв'язатись з усією країною". В контексті наведеного, очевидним є те, що для нього рідною країною була не Україна, а Росія у її колишніх межах. І вже звідти випливали звинувачення на адресу М.Скрипника у його схильності до сепаратизму.

 

Донецько-Криворізька Радянська Республіка проголошена.


11 лютого 1918 року на IV обласному з'їзді Рад у м.Харкові була проголошена Донецько-Криворізька Радянська Республіка". Згідно з резолюцією, мав бути обраний обласний комітет Рад Донецько-Криворізької області, який, в свою чергу, повинен був організувати Раду Народних Комісарів Донецько-Криворізької Республіки.

Через день після закінчення з'їзду Рад, 14 лютого 1918 року, обласний комітет Рад сформував Раду Народних Комісарів Донецького і Криворізького басейнів.

До складу обласного радянського уряду ввійшли Ф.Сергєєв (Артьом) - голова РНК і комісар у справах народного господарства і його однодумці: С.Васильченко - народний комісар внутрішніх справ, М.Жаков - комісар з народної освіти, А.Каменський - комісар з державного контролю, Б.Магідов - народний комісар праці, В.Межлаук - народний комісар фінансів, М.Рухимович - народний комісар у військових справах, В.Філов - комісар у судових справах. Обласний комітет Рад зобов'язав обласний Раднарком проводити в життя декрети РНК Російської радянської республіки.

Спробу утворення незалежної від радянської України Донецько-Криворізької Республіки можна розглядати як теоретичну і практичну помилку породжену непоінформованістю на місцях про плани центрального керівництва більшовицької Росії. "В.Лєнін і компанія" своїми політичними заявами, інтригами і лукавством неабияк заплутали більшовиків на місцях.

Російські націоналісти сходу України, ініціатори Донецько-Криворізької Республіки, мислили та говорили просто, - вони взагалі відкидали можливість будь-яких національних республік, вони вели мову тільки про федерацію економічно однорідних областей. Місцеві більшовики мабуть не вірили, що незалежності України в Москві ніхто не допустить за будь-яку ціну, а якщо буде створене якесь українське радянське «незалежне» адміністративно-територіальне утворення, то тільки з декоративною метою.

Тому всупереч рішенням III Всеросійського з'їзду Рад, який поклав в основу Радянської Федерації об'єднання радянських національних республік, ініціатори Донецько-Криворізької Республіки, в тому числі делегати цього з'їзду Ф.Артьом і С.Васильченко вважали, що Російська радянська республіка повинна бути федерацією економічно однорідних областей, а не національних радянських республік. Ці та інші російські націоналісти, які просували ідею Донецько-Криворізької Республіки, були проти будь-яких національних адміністративно-територіальних утворень і відкидали право націй на самовизначення.

Вони ігнорували позицію Голови Народного Секретаріату України (уряду) Миколи Скрипника (на цю посаду його призначили 4 березня 1918 року).

 

Донецько-Криворізька Республіка. Лєнін і Артьом


Зрештою, Раднарком (уряд) РСФРР не визнав Донецько-Криворізьку Республіку ні самостійною республікою, ні частиною Російської Федерації.

Під час роботи III Всеросійського з'їзду Рад Ф.Артьом зустрічався з В.Лєніним і намагався одержати його згоду на утворення Донецько-Криворізької республіки. Як свідчив В.Затонський, Ф.Артьом не домігся санкції В.Лєніна на відокремлення Донецько-Криворізької області від України.

В середині січня 1918 року В.Лєнін збирав дані про ставлення делегатів III Всеросійського з'їзду Рад від України до ідеї термінового скликання II Всеукраїнського з'їзду Рад, щоб утворити авторитетний уряд радянської України і покінчити з сепаратизмом Донецько-Криворізької області. Проте керівники Донецько-Криворізького обкому РСДРП(б) порушили досягнуту за участю делегатів від Рад області угоду і вирішили поставити РНК і Народний Секретаріат України (уряд) перед фактом.

На початку березня 1918 року В.Лєнін змушений був особисто зустрітися з Ф.Артьомом, відкинув своє звичне словоблуддя і  мабуть розкрив йому «всі карти». Як стверджують очевидці В.Лєнін переконав «російських сепаратистів» України у помилковості виділення Донецько-Криворізької області зі складу радянської України.

У березні 1918 року, в листі до Г.Орджонікідзе, В.Лєнін просив переконати в цьому також С.Васильченка, М.Жакова та інших членів РНК Донецько-Криворізької Республіки, які займали непримиренні позиції щодо об'єднання республіки з Українською радянською республікою.

На прохання членів Українського радянського уряду 15 березня 1918 року під головуванням В.Лєніна відбулось засідання ЦК РКП(б), яке обговорило питання про взаємовідносини між Українським радянським урядом і Донецько-Криворізькою Республікою.

В засіданні взяли участь члени Народного Секретаріату В.Затонський і В.Шахрай та голова РНК Донецько-Криворізької Республіки Ф.Артьом. Після обміну думками ЦК РКП(б) постановив: "Донецький басейн розглядається як частина України". 

ЦК зобов'язав усіх партійних працівників "працювати спільно по створенню єдиного фронту оборони", забезпечити участь Рад з усієї України, в тому числі з Донецького басейну, в II Всеукраїнському з'їзді Рад. "На з'їзді, - наголошувалося в постанові, - необхідно створити один уряд для всієї України".

Рішення ЦК РКП(б) означали, що вся попередня діяльність Донецько-Криворізького обкому РСДРП(б) щодо розчленування Української радянської республіки і створенню на частині її території обласної республіки була помилковою і шкідливою для інтересів Росії. Вони також підтвердили неприйнятність економічного підходу, нехтування національними чинниками і схвалили саме національний принцип радянського будівництва.

Постанова ЦК партії в Донецько-Криворізькій обласній партійній організації виконувалася не без внутрішньої боротьби. Але попри все Ф.Артьом і частина представників Рад цієї області, підкорилися і взяли участь у II Всеукраїнському з'їзді Рад (Катеринослав, 17-19 березня 1918 р.), чим сприяли об'єднанню України, утворенню єдиного фронту проти ворога. А ворогом називали усіх тих (гетьманців, петлюрівців і т.д.) хто виступав за Україну незалежну від Росії. 


Пам’ятники Ф.Артьому, - пам’ятники російському шовінізму в Україні.


Вище ми згадували про сепаратистські настрої, ігнорування позиції керівництва більшовицької Росії, порушення досягнутих з В.Лєніним домовленостей, непоступливість і прямолінійність Ф.Сергєєва (Артьома), - одним словом була вкрай негативна позиція офіційної більшовицької Росії як до спроб утворення Донецько-Криворізької Республіки так і щодо діяльності Ф.Артьома. Дехто може подумати, що з таким набором звинувачень і ярликів, - пряма дорога у в’язницю, репресії щодо рідних і близьких, і подальше безчестя і забуття. Справді, так би воно і було якщо б партійного лідера звинуватили в українському націоналізмі, але Ф.Артьом був патріотом Росії і його звинувачували в націоналізмі шовіністичного імперського штибу, - російському. Хіба можна карати і знеславлювати більшовика, який боровся за Росію в Україні, за втримання усіх територій і підкорених народів колишньої Російської імперії у складі радянської Росії?

Тому, коли 24 липня 1921 року Ф.Артьом (Сергєєв) загинув, досить показовою була посмертна оцінка поглядів і справ, зокрема його позиції у національному питанні, По-перше, Ф.Артьом був з усіма почестями похований у Москві біля Кремлівської стіни. Сам Й.Сталін взяв на виховання, у власну сім'ю, його сина Артема, який у подальшому став генералом Артемом Сергєєвим і дожив до 87 років.

Вшанування пам’яті Ф.Артьома в СРСР було взагалі грандіозним. На відзнаку заслуг Ф.Артьома в СРСР його ім'ям було названо ряд міст, зокрема місто Бахмут (Артемівськ) Донецької області, робітничих селищ, заводів, колгоспів, навчальних закладів, вулиць, поставлено багато пам’ятників.

Чому так? - Ф.Артьом був «у дошку свій». Ф.Артьом передусім хотів щоб незалежної України взагалі не було, а якщо вона всупереч усьому все-ж-таки буде, то переживав щоб їй не дістався Донбас. Одним словом, він займав правильну більшовицьку позицію. Він говорив і робив те, що задумали і втілювали в життя, але не могли публічно виголошувати, керівники радянської Росії, які докладали всіх зусиль для того щоб Україні не лише не дістався Донбас, а щоб України взагалі не було.


P.S. Задумуючись над причинами утворення Донецько-Криворізької Республіки і її прагненням до виділення з України, не можна не дійти висновку, що вони криються в національному складі керівних органів більшовицьких організацій. Цим керівникам явно не були близькими і важливими національні інтереси українського народу, - вони були російськими націоналістами. Тому російський народ і націоналізм були правильними, а проти інших народів і націоналізмів треба було боротися, бо вони несли загрозу російському пануванню.

 Стефанко С.Л.

Далі буде.

 


22.12.2012 Сергій Стефанко 2807 1
19.02.2025
Діана Струк

Про наукову школу біохімії, досвід роботи на міжнародній арені, вплив біологічних добавок та мультивітамінів, про коронавірус, цукровий діабет, холестерин та про здоровий спосіб життя Володимир Лущак розповів в інтерв’ю Фіртці.

888 1
12.02.2025
Надія Єшкілєва

Для першого в лютому книжкового огляду літературна експертка обрала романи про кохання. Одна з тем, завдяки якій читання було й залишається модним від найдавніших часів і до сьогодні.  

803
06.02.2025
Вікторія Матіїв

Про функціонування Центру захисту прав людини, основні виклики в роботі, найчастіші порушення прав людини та як реагують на такі звернення, журналістка Фіртки поспілкувалася з представником Уповноваженого з прав людини в Івано-Франківській області Віталієм Вербовим.

1619
30.01.2025
Олег Неїжпиво

Рік змії — шостий у 12-річному китайському «звіриному» циклі, де символ тварини характеризує ті чи інші головні якості поточного року.

2247
26.01.2025
Діана Струк

Про енергоефективність, вивчення альтернативних джерел енергії, реновацію та подолання наслідків ракетного обстрілу, Фіртка поспілкувалася з ректором Івано-Франківського національного технічного університету, професором Ігорем Чудиком.

4226 2
21.01.2025
Вікторія Косович

Як реалізовували проєкт, яким обладнанням оснащений центр та як він функціонуватиме надалі, дізнавалась журналістка Фіртки.  

3233

Тепер, коли епоха постмодернізму минула, вже немає часу на вишукані пасьянси та перепрошення. Настав швидкий час чудовиськ. Котрі будують свої персональні реальності, котрі служать лише тим традиціям, які були створені на замовлення з учора на сьогодні прирученими та купленими жерцями. 

226

Івано-Франківськ, як і вся Україна, сьогодні потребує консолідації сил серед ветеранів, які пройшли війну. Повертаючись до цивільного життя, вони стикаються з викликами – соціальна адаптація, психологічна реабілітація, пошук роботи, а також прагнення бути корисними для суспільства.

454

Здебільшого нам відомі чоловічі імена проповідників, єпископів пресвітерів, та мало хто знає, що важливу роль в період становлення ранньої християнської Церкви відігравали жінки, які майже непомітно, але дуже суттєво працювали, несучи своє особливе служіння дияконис.

395

Більшість культур сприймають собак як членів родини, але в певних релігіях відношення до цих тварин неоднозначне. До прикладу на близькому сході  серед мусульман обізвати когось «собакою» означає виявити свою велику зневагу. А відповідь на це знаходимо у ставлені релігії до цих тварин.

864
17.02.2025

Інфляція на споживчому ринку в січні 2025 року порівняно із груднем 2024 року, як на Івано-Франківщині, так й в Україні складала 1,2%.  

636
14.02.2025

Перекуси між основними прийомами їжі потрібні не лише для втамування голоду, а й для підтримки енергії, концентрації та загального самопочуття.

681
10.02.2025

Питання «чи варто їсти пізно ввечері?» часто хвилює тих, хто намагається правильно харчуватися й дбати про своє здоров’я.  

965
19.02.2025

Серед українців немає однозначної позиції стосовно того чи повинні віряни, які за своїми релігійними переконаннями не можуть брати до рук зброю, мати право на альтернативну (невійськову) службу в умовах воєнного стану.  

1090
16.02.2025

Останніми роками частина вірян, яка дивиться богослужіння онлайн, зросла.  

678
12.02.2025

Християнська сім'я бере на себе відповідальність жити разом аж до смерті: у любові, вірності, чесності та послуху подружньому.  

6263
08.02.2025

Чотириметровий Хрест Миру із золотим Розп'яттям можна буде побачити в Івано-Франківську дев'ятого та десятого лютого на площі Ринок з 9:00.  

1755
17.02.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

31770 1
19.02.2025

Понад половина українців (57%) довіряють президенту України Володимиру Зеленському.  

1558
14.02.2025

Так, респондентам запропонували три опції та запитали, що, на їх думку, скоріше описує можливі санкції проти Порошенка.  

762 1
11.02.2025

Восьмеро з десяти обранців від Івано-Франківщини підтримали цей законопроєкт.  

727