Ну що ж виборам кінець, а хто слухав казочку і прийшов на дільницю – той молодець. Хочеться трохи зупинитися на інших Молодцях. У нас їх тепер чимало, навіть значно більше, ніж прогнозувалося всякими родами, першими, другими і середніми, експертами. Звісно, головно йдеться про ВО «Свободу». Хлопаки і дівахи справді гідно заслужили після кількох поспіль серій невдач опинитися там, де давно їм місце – у Верховній Раді, серед серів, есерів і засерів, як би сказали одні класики чорного гумору. Плюс, традиційно, больше-вєкі, ясна річ, як того вони, наші герої, давно жадали.
Не хочеться повторяти фрази, цілком доречно вжиті багатьма недурними людьми, та Прикарпатський електорат, в основному, начхав на матерію і згадав про ідею. Ідею, яку сам недосконало розуміє і часто-густо механічно туди вкладає цілком «невпіхуємий» арсенал символів і приземлених бажань, та все ж Ідею ! І потрібно тихенько чхати на висловлені занепокоєння Європейських, світових товариств з приводу появи в парламенті націоналістів, а також цілої низки вітчизняних примирливих інтелектуалів(хоча одним вухом прислухатися не завадило б, можна й правим – нашим «новим правим»).
А тепер спитаймося, що це нам, посполитим, дає присутність наших побратимів в Раді, де їм не всі раді ? Отож-бо, давайте по-тихеньку, хто радий, а хто не радий. Різнокольорову бактеріальну нечисть під шкурою старого і вічно недобитого червоного вовка, що тепер відчутно зализав собі рани і набрав у вазі, самозрозуміло навіть торкатися не будемо. Хай їх торкнеться нарешті голий кулак і лиса голова Юрка Львів’янина, приміром ;) А от кулак Віталія Кличка та голова Арсенія Яценюка мають тепер, вочевидь, вдягати рукавичку (бодай ще на два-три роки) і шукати перуку з косою (бодай ще на два-три роки).
Лінивий не говорить про те, про що повторює працелюбний: політсилу «Свобода» фінансово підтримували особи, тісно пов’язані з «Сім’єю», і надалі підтримувати будуть !(?) Адже мета людини, що з волі дуже згуртованого народу відгукується на поганяло «Гарант», рівномірно відома лінивим і працелюбним. І не Арсеній Петрович, в якого гіпотетично може вирости коса із лисини аж до стелі чи підлоги, і не пан Віталій, кулак якого у перспективі все ж здатен дієво грюкнути по головах не лише любителів силових видів спорту і архетипів супергероя, та так, що в голові запаморочиться самому здоровилу Фйодоровічу, не підходять на роль «жахіття для південних і східних регіонів». А «Данбас – рєшаєт всьо, ібо єст ь – усьо», фраза, що вже стала аксіомою на верхніх рівнях свідомого і всіх малосвідомого, заперечувати яку вже навіть якось не зручно, щоб ще в якісь єресі не звинуватили, як то «сепаратизм» чи знаходження п’ятого мірила простору та часу в системі координат Україна не тільки Соборна, а й Суверенна.
Та якщо пан Віталік зав’яже з боксом і почне частіш усамітнюватися в Альпійських гірках, щоб накачати вже не біцепси і тріцепси, а риторику і міміку за підтримки перельотів «Росукренерго», чи пан Арсенчик ризикне випробувати фортуну з кимось із «абіженних-галубих» - покрупнячку, тоді в Олега Ярославовича ще більше з’явиться ворогів і приводів попасти у Верховну Раду вдруге, а перед тим на президентське крісло, здається, вперше, принаймні ваговито вперше. Але це все – «якщо»…
Та хто в цій державі має і хоче, тим паче за обставин, що вже склалися, як склалися, сказати на повен голос, що він, опозиційний, владний і провладний, робитиме і пропонуватиме, «якщо» друга хвиля фінансової кризи підкрадеться не навшпиньках, а примчить немов ураган Сенді до обох берегів славної ріки Дніпра?
Хто в цій державі схоче взяти на себе відповідальність за те, щоби на свій, а не доброго-сусіди, страх і ризик розрулювати ситуацію із усією цією архаїчною катавасією, від загальної економіки до кухонної ергономіки, і так, щоби втратити лице чи голову у підсумку, та не рейтинг?
Хто і як буде хотіти пояснювати наступним поколінням, що національна ідея чи здоровий націоналізм це не полум’яні тиради на «савікшустерах», «ідіоматичні вирази» на високих горах і підкилимні ігрища у вузьких коридорах у «козаків і розбійників», якщо сьогоднішні тріумфатори скурвляться, як скурвилися їх попередники на кшталт тих, що сидять у Раді по двадцять два роки, самі уже притомно не знаючи й не пам’ятаючи , чому і кому вони раді, а кому-чому не раді ?.. Або якщо не скурвляться, то скуряться у вогнищі народного гніву, що й не помітить їх, хоч би як вони їх підігріли і яку кашу заварили ?..
А от хто вже не хоче стати членом тепер славетної «Свободи» ? Невже не хоче пан Фалійчук, чи не горить бажанням пан Фарван ?? Невже немає плану «Б», хоч як би не виглядало фантастично, в пана Анувжевишукевичуса ?.. Чи може підспудно сам Шива-нюк не жалкує, що залежний від своєї темної богині Шахті, а не від волі краян і високого членства в популярній партії. Та, мабуть, не сильно жалкує.
Щиро шкода пана Шевченка(не Андрія) іжи єму подібних, позаяк воля «істинних» франківців і франківчан виявилася непохитною перед з’ясовними фактами відвертої корупції. Міщани і селяни об’єктивно вирішили уподібнитися заклятим донеччанам: «Сучі діти, але це наші сучі діти», - сказав собі розчулений хлоп, малюючи темну фарбами картину, де беруть на гарячому, в’яжуть по повній зловорожі окупанти в камуфляжах раптом і його рідну дитину !.. Та й зодягнув не виперту вишиванку поверх теплого мохнатого светра, йдучи на вибори.
Шкода і добре. Бо ці гонки були переломними великою мірою. Наступні вибори до парламенту, сподіваюся, вони будуть, дадуть остаточну відповідь, принаймні в Галичині, що перемогло: явне бабло чи приховано бабло. Або ж - таки ідеї, нехай і дещо кострубато, деформовано завислі в матерії та просторі часу. Маймо надію, громадяни, що «Свобода» відстоюватиме наші права та інтереси так, як вона відстоює своїх партійців в Києві(сподіваюсь, вони, «свободівці», будуть у парламенті – їй-богу заслужили).
P.S. Голосував в багатомандатному окрузі за «Свободу», в одномандатному не за «Свободу».
