Нещодавно у Івано-Франківську в меморіальній квартирі художника, академіка Володимира Чернявського відбувся черговий Традиційний філософський квартирник «Під абсент». Цей проект є новим та дещо незвичним для нашого міста, хоча практика проведення різного роду "квартирників" є поширеною як в містах України, так і Європи.
В сучасних умовах західної «пластмасової» цивілізації, з її матеріальними ціннісними орієнтирами та різноманітними «гламурними» відтінками, організатори квартирника «Під абсент» намагаються актуалізувати непопулярні на сьогодні питання Буття, його сенсів, пошуку себе, цивілізаційних проблем та перспектив, руху індивіда на шляху пошуку Абсолюта.
Так, темами попередніх зібрань філософського квартирника вже були праця Еріха Фрома «Мати чи Бути?» та особливості традиціоналістичного вчення Рене Геннона. Обговорюючи вказані питання учасники квартирника впритул наближалися до незрозумілої для більшості категорії – «метафізичне». Її тлумачення чи будь-яке вираження в словесній формі є неможливим апріорі. Один з присутніх, в свою чергу, вказав організаторам на доцільність плавного переходу від теоретичного аспекту (а саме розмов про метафізику) безпосередньо до спроб її осягнення.
Можливо концепції, що розглядалися на останньому квартирнику, а саме вчення Екхарта Толле, стануть для когось тією сходинкою, що дасть можливість піднятися над матеріальним, раціональним чи емпіричним вченням до окремих аспектів надраціонального, надчуттєвого, певного езотеричного усвідомлення.
Отже Екхарт Толле.
Свідомо уникаю переказу біографічної інформації, оскільки це кардинально суперечило б тим ідеям, поширенню яких Толле присвячує своє життя. Особиста історія, якою би вона не була, чиєю би вона не була – в реальності не має будь-якої цінності.
Теоретичну складову вчення Екхарта Толлє можна помістити у 20 речень, воно не є надто складним, однак на глибинне його усвідомлення, усвідомлення його цінності може знадобитися час. З іншого боку, Толлє поширює свої погляди вже більше 12 років, чисельність його послідовників постійно збільшується. Ті ж, хто визнає його своїм духовним наставником, перечитуючи праці, чи переглядаючи лекції Екхарта, щоразу поглиблюють своє розуміння ключової ідеї.
Основне для її розуміння – це не загубитися в значенні слів. Не потрібно приділяти забагато уваги тлумаченню термінів та їх інтерпретації. Слова потрібні лише для підведення до тієї межі за якою починається вже інше усвідомлення.
---------------------
Історія пробудження Толле:
«Одного разу рано-вранці, незабаром після свого двадцатидев’ятиріччя, я прокинувся з відчуттям моторошного, абсолютного страху. Зі мною і раніше таке траплялося: я, бувало прокидався з подібними відчуттями, але цього разу вони були сильними, як ніколи. Нічна тиша, розпливчасті обриси меблів в темній кімнаті, віддалений шум поїзда - все здавалося якимось чужим, ворожим, і настільки позбавленим сенсу, що пробуджувало в мені глибоку відразу до світу. І самим огидним з усього цього був факт мого власного існування. Який був сенс продовжувати жити з вантажем такого страждання? Навіщо треба вести цю безперервну боротьбу? Я відчував, що глибоке, пристрасне бажання до позбавлення від життя, прагнення до неіснування, тепер стає набагато сильнішим від інстинктивного бажання жити.
«Я більше не в силах жити сам з собою».
Ця думка наполегливо повторювалася в моєму розумі. І зовсім раптово я зрозумів, наскільки незвичайною й оригінальною була ця думка. «Я один чи нас двоє? Якщо я не в силах жити сам з собою, то тоді нас повинно бути двоє: «Я» і той самий «сам», з яким я не можу більше жити. А що, якщо тільки один з нас справжній?» - Подумав я.
Я був настільки вражений цією дивною здогадкою, що мій розум ніби завмер. Я залишався в повній свідомості, однак при цьому у мене не було жодної, навіть самої крихітної думки. Потім я відчув, ніби втягуюся у щось схоже на енергетичну воронку. На початку рух був повільним, потім поступово прискорилося. Мене охопив жахливий страх, і тіло почало трясти. Я чув слова «не опирайся», які ніби виходили з моїх грудей. Я відчував, що мене засмоктує в порожнечу. Було таке відчуття, ніби ця порожнеча знаходиться радше всередині мене, ніж зовні. Раптово страх зник, і я відчув себе в цій порожнечі. Більше я нічого не пам'ятаю. І не пам'ятаю, що було далі.»
Экхарт Толле. Сила момента Сейчас. Руководство по духовному просветлению // Москва, 2003. - С.15
---------------------
Хто такий «Я»? – Відповідь на це запитання шукає абсолютна більшість людей впродовж усього життя. Якщо задати це запитання кожному з Вас - відповіді будуть різні.
Я бізнесмен, Я науковець, Я жінка, Я філософ, Я людина, що любить життя. Все це -ототожнення себе з матеріальними речами, родом занять, політичними чи світоглядними ідеями. Але чи є це справді ваше «Я»? Відповідь Толле - однозначно ні.
В свідомості людини щодня виникають мільйони думок. Вони, як правило, повторюються. Крутяться в голові практично одні і ті ж думки. Постійне думання супроводжує людину впродовж життя. Рік за роком людина обростає досвідом, набуває життєвих поглядів, формується «особистість» яка, як ми переконані, є унікальною. Формується «особиста історія» кожного з нас. Вона тільки наша, унікальна. Як ми любимо її! Ми в нашій особистій історії граємо головну роль. Кожен з нас – центр навколо чого розвиваються всі події.
Шукаючи оригінальні форми передачі ідей Толлє мені на гадку прийшов принцип дії калейдоскопа. В цьому випадку він є досить доречний. Порожнеча в середині калейдоскопа – це свідомість. Кольорові шкельця - думки які постійно продукуються розумом… Однак ці думки не завжди кольорові… Система цих думок складає певну картинку, парадигму, трафарет, який є унікальним для кожного… Якщо подивитися в калейдоскоп ми побачимо картинку своєї «особистості» … «особистості» через призму сукупності тих чи інших думок….. Єдина різниця – що картинка калейдоскопа постійно змінюється, а наше розуміння себе є відносно стабільним.
«В мене було складне дитинство». «А я в школі був відмінником та перемагав на олімпіадах». «Моє нещасливе кохання зламало моє життя». «Я такий, який є». «Мені люди за моє життя чинили багато лиха.» «А це все я зробив для людей.. Але всі вони були не вдячні». «Моя сторінка на фейсбуці є найкращою з моїх друзів.. це мій здобуток». «А я в 22 роки захистив дисертацію». «А в мене є мрії…» «Я є фанатом Динамо…» «Байк для мене це моє життя.» «Я люблю детективи». «Мій рахунок в банку складає… А наступного року, якщо все буде гаразд, він складатиме…» «В моєму житті було багато здобутків…» «Але звичайно не все сталося як я хотів»… «Однак є ще майбутнє … в якому обов’язково досягну запланованого…».
Це все пошуки себе через ототожнення… Але питання з чим? Фактично ототожнення себе з певною картинкою калейдоскопа… З унікальною картинкою, тільки Вашою картинкою. В свою чергу, саме такою картинкою (тільки своєю) не можуть більше жити люди на порозі суїциду…. Фактично відбувається ототожнення себе зі своїм розумом. Ототожнення себе зі своїм мисленням. Такий стан робить потік думок нескінченним. Оскільки ваші думки – це і є ВИ! Все це створює ілюзію життя ілюзію розуміння себе… Це якщо можна так висловитися своєрідна «матриця».
Твердження Рене Декарта «Я мислю, а отже я існую» є однією з найбільших оман людства. Оскільки мислення не є буттям. Буття знаходиться поза межами мислення.. будь-якого мислення.
Буття це буття. Йому не можна дати визначення.. йому не потрібно давати визначення… Пам’ятаєте як в Біблії Бог назвався для Мойсея: «Ego Sum Qui Sum.. Я є те, що я є» Все.
Звільнитися від полону розуму.. усвідомити реального себе, вийти за межі так званої «матриці» можливе лише через момент «Зараз». Момент «зараз» є єдиними Воротами з цього полону… Налагодження відносин з моментом «зараз» - можливість реального усвідомлення себе. Відносини з Моментом «Зараз» - це відносини із самою Реальністю, із справжнім Життям, оскільки воно існує тільки Зараз. В Теперішньому, насправді знаходиться все: наше тіло, радість буття, любов ... Всі події відбуваються тільки Зараз, в теперішньому часі.
Життя в моменті «Зараз» - це буття, що не ототожнене з розумом. Розум постійно намагається відірвати людину від цього реального моменту: прив’язками до минулого, думанням про майбутнє, будуванням планів чи черговим переосмислення «своєї історії».
Ви звичайно запитаєте: «А як же мислення?» «Його потрібно відкинути?» «Взагалі перестати думати?» Звичайно ж ні. Мислиннєві процеси є природними для людини. Однак розум – це інструмент, який потрібно використовувати для вирішення тих чи інших завдань, досягнення певних цілей і лиш тоді - коли потрібно. Після цього, як будь який інструмент, розум слід «відкласти», «не використовувати». Щоденне постійне думання «в холосту» - є надзвичайно енергозатратним процесом, та нічим іншим як поганою звичкою.
Прийняття моменту «Зараз» як справжньої реальності дозволить людині досягти трансформації індивідуальної свідомості та духовного пробудження. За межею «картинки калейдоскопа» - справжній світ, унікальний і неповторний.
Однак переорієнтуватися на життя в моменті «Зараз» є не так просто.. А точніше зовсім не просто, особливо в умовах сучасного суспільства, сповненого безліччю постійних та безперервних інформаційних потоків.
На цьому шляху Екхарт Толле пропонує людині зробити перші два кроки: 1) усвідомити, що «Я» це не мій розум і не мої думки. 2) розпочати процес відслідковування «непотрібних» думок, що постійно продукуються розумом, як «чужорідне тіло».
Далі більше…
Рухатись цим шляхом чи ні – вибір кожного.. Цінність Толле – у можливості цей шлях побачити..
