Китаєць дивився у вікно купейного вагону. Годину тому він зайшов до поїзда в обласному центрі з ратушою, подібною до дзиґи, увінчаної монгольським капелюхом. Він дивився на зарослі бур’яном поля Західної України і згадував чжоуського князя Сянь-гуна, який перетворював на рабів тих, хто лінувався обробляти плодючі землі, та імператора Цао Пі, що наказав зварити у казані чиновника, який не прослідкував за посівами у довіреній йому провінції.
Колоніальне минуле України відходить в небуття разом з пам’ятниками кривавим вождям, з декомунізацією. В нас ще багато системних проблем, але ми маємо й дорожню карту системних рішень. Треба лише не піддаватися на дзвінкі фрази політичних спекулянтів та популістів, на новітні націонал-комуністичні гасла.
