Отже день певний розпочав себе стереотипно з доброї кави. Зокрема сам день залежить здебільшого від самого Його логістичного початку. Це не тільки в будистів. Важко розрізнити від'ємність релігійних практик, хоча на все свої умови проростання. Кармічність є помилковою.
Серед розмаїття наук /космогоній, теософій, уфологій, астрономій, астрологій та астрофізик/ можна віддатись суто асоціативному маренню, логосам власного блуду та пошуку, грі та єднання планет та чисел, періодів та етапів, але все набагато простіше певною мірою. Хоча впевненість в якомусь Випадковому виправданні Окремого явища - суть "рябої кобили", так сказав би Бадью. Математик, котрий невипадково пірнув в філософічну безвідповідальність, зрештою, все має мати елементи Краси й Гармоній- так вигадали усі моменти -Юги для применьшення усього Матеріального.
Матеріальне таке гріховне й безперспективне, хоча це засіб, а засіб має своє виправдання. Це розпочато ще Діогеном та його бочкою. Хоча ще в нього було глиняне горнятко, з якого пив кришталеву воду. А коли розбив- зрозумів, що в тому також мало Правди.
А кому та правда потрібна. Діоген побачив хлочину, котрий пив воду з рук. Все є в людському універсумі для доброго перебування на планеті. Планета велика й різна. Різною є правда. Різною є сама різність...
Для більш чіткого розрізнення були вигадані усі "леже" та бутафорні. Ще Камю свого часу озвучив "лежевчення", яке різниться лишень рівнем насичення усього патріотичного. А патріотизм так шалено рухається в капіталістичному суспільстві... Де є зайві кошти й кожен хоче-може встати в "стойку" за землю й батьків. Та дітей. Так все ж таки Камю мав свою бочку , як Діоген, і Пруст, нещасний Пруст, котрий все виписав в обшитій трійним слоєм дубової дошки кімнаті/ був алергетиком/, хоча це метод, коли зробиш недолік своїм тріумфальним всесвітнім логосом. Віват.
Ще був Архімед. Всі випадково повмирали - теж певно треба заслужити, на тлі усіх практик, де важко зловити себе на думці- чи правильно ти живеш... Сперечались, що є окремі планети та їхнє наближення й тому є відповідні моменти Нещастя. Не було б нещастя, не було б такого щастя. Але змоделювати себе просто й відтворити в аспекті часового непорозуміння.
Творити врешті не потрібно для людей, бо все зрозуміється з часом, якщо бажаєте миттєвого визнання - краще одразу придушіть себе, бо не може перетнутись те, що не пересікається за суттю.. Тому чарівна історія така деколи жорстока до окремих гравців. Це парадигмальність тонкого світу та розуму та окремих моментів.
Хоча вже бачу, що вичерність така недосяжна й досяжна одночасно- стільки води пройшло крізь наші руки й атоми.
А атоми вигадали ще будисти, а стати будистом так просто, хоча не завжди потрібно в час наочності й зкалених ікон та сенсів. Зокрема знаків. Але істинне життя в можливостях давання альтернативного життя. Хоча можливо розділять з часом півкулі й відкриються нові природні баланси й наше коливання- тікаєте все життя від самих себе, а світ всеодно наздожене своєю опуклістю й прямолінійністю.
Тому насолодимось вже, допоки є для цього передумови..
