Дуже корисно, час від часу, спілкуватися із мудрими людьми, які знають толк у сучасні літературі. А особливо розуміються на тому, що зараз «піпел» буде «хавати».
Одна, саме така людина, зустрілася на моєму творчому шляху і ґрунтовно пояснила, чому саме тематика мого написання не користується і не буде користуватися шаленим або хоч якимось успіхом…
Далі текст стенограмиJ:
- Кому, сьогодні потрібні твої волхви? Нікому! Я не кажу, що ця тема не буде маси запросу. Буде, але так через років сто, коли криза християнських устоїв, дуже похитнеться і нам стане соромно, за все те, що ми вчинили, за останні 1000 років. Ось тоді згадають предків, витоки. Можливо хтось скаже, що колись був такий дядько, який писав про прокляття волхвів (Сміється). (Я також сміюся).
- Дуже оптимістично звучить… (Тут, далі не цікава розмова про нашу книжку).
- (А, ось про паралелі у сюжетах)…сьогодні видавництва, у переважній більшості, друкують твори, які у читача викликають сльози, соплі до такої міри, що вони готові віддати останні копійки, за таку книжку. І тут шукати глибоко не треба сюжети. Можу вже зараз, дві лінії на паралелях підказати. Це ті лінії, які, можу поспорити, скоро будуть представлені на різних літературних форумах. (Знову сміється)… Якщо маєш хватку, лови готові сюжети… Перший: описуєш як дідо сидить у криївці, час від часу виходить із лісу, мочить москалів, а в нього закохана дружина майора нквс, який намагається упіймати нашого діда. Паралельно онук мочить москалів під Донецьком, потрапляє у полон, але його звільняє з полону донька ватажка сєпарів, бо вона закохана у нашого онука, з яким вони давно переписуються вконтакті. Дідо із кулеметом біжить і волає: «За неньку…»(Тут йде набір патріотичних гасел). Паралельно онук втікає з полону з тими усіма гаслами… Результат? Книга б’є рекорди продаж і тебе номінують на якусь премію, ти у світлі слави презентуєш книжку всією Україною і у Канаді… Другий сюжет, це Волинь… Іванко закоханий у полячку Ядзю, а її брат Марек, поручик Армії Крайової. Марек спалив і вирізав пів села і родини Івана. А Іванко, як завзятий упівець вирізав і спалив пів поселення поляків і пів родини Ядзі. Але не дивлячись на ріки крові кохання між Іванком і Ядзею є незламним. І ось фінальна частина. Онуки Іванка і Ядзі стоять на цвинтарі, на могилах родичів, які вирізали їхні діди і плачучи братаються… Знову успіх і премія не лише від України, а і від Польщі…
- Так, дійсно, мої волхви, лише бліда тінь тих сюжетів, почутих мною…
Розмовляли, ми ще години дві. Було ще багато чого цікавого почуто, але то вже інша історія… Нумо друзі до праці…
