Спочатку кілька слів від себе, Тараса Возняка: я впродовж року спостерігав, як до нашого міста прибували вигнанці з Криму і не тільки. Так само впродовж року, разом з іншими, розуміючи, що доля вигнанця може стати й моєю долею, бо ніхто не знав, як далеко може зайти російський окупант, пробував на силу своїх можливостей якось допомагати біді цих людей.
