Яко сам прогрес є в результаті своєму невичерпно регресивним: кінцевою моделлю цілого-прецілого глобалізаційного прогресу є "інтимна близкисть нашого свідомого Я із АйДі-комп'ютером", це тільки за Фроммом, а за багатьма іншими все набагато фатальніше.
Ера реалістичного капіталізму настала- тепер можна займатись дрібною комерцією в білий день без пригризання совісті із двома- трьома вищими освітами. О, пречудовий час, що ж ти ще такого приховав в своїх сивих скронях.?
В війні всі себе знаходять.
Не завжди живими, не завжди мертвими, не завжди прикаліченими, не завжди нікому непотрібними...
Ось так.
Колись ми чогось боялись, тепер той страх став однією з наших невід'ємних плат однієї з мікросхем.
Задоволення теж диструктивні. Вони ж не вічні, як невічна сама Вічність...
За Фроммом все стає ніби-то декларовано зрозумілим: в аспектах свободи, релігії, впевненості, стійкості- ця сполука заходить в нашу систему із першою рідкою клітиною, інакшого істинного варіанту немає- якщо ви вже народились з космополітичними подихами - тоді дихайти тим Космосом на повні легені й пропускайти тії прибуденні блудства із посмішкою.
Я не пророк. Хоча передумовності вже всі перейшов. Я більше люблю гаряче Сонце. Це тая віра , що передалась мені від моєї мами. А з цим світилом все стає мізерією...
Отже, Фромм чітко розрізняє важливість розуміння активації пам'яті ментально-генетичної із клітинною базою батьків-прабатьків-пращурі
Що мені ще сподобалось в читанні "Революції Свободи" так це роздуми над Богом і комп'ютером, різноповерхневістю шизофренії та урбанізованого маніакального деструктивізму. Зокрема останні прояви доволі чудово проглядаються в високорозвинених державах, - о, Китаю, Китаю, де ж та хвиля,;що тебе поглотить...?
Треба туда злітати. Свідомо. Тільки так. Всі інші безпідставні подорожі країнами Фромм називає втечею від себе та результатом уникнення депресивного диструктивізму. Ну , у випадку із повною ізоляцією, яко повного щастя /імхо/ , я вбачаю Бога, нехай пробачить мені агентура Правого сектора..
Менше з тим. Отже свідома подорож до Китаю, потрібно поспішати, бо він може сам сюди приїхати.
І останнє з Фромма - це світоч надії як передумови свободи чи волі, чи волі-свободи, чи свободи-волі, чи післямови... категоричність є не дуже романтичною рисою, а зараз весна й все ожива, й буя.. отож Людина-надії, тобто Хомо Есперанс, цікаво чому ж вже живу без надій , лишень задачами та чіткими завданнями.Ось тут і є тая суттєвість, що надія породжує диструкцію, а дієва мегаактивність створює та породжує й зреалізовує Свободу... того не знав Фромм, бо демагогія -це антисолодкий кисіль із нього хіба з топором смакові пристрасті вивариш..
Всіх з весною.
Цініть свободу