Маршрут цікавий: Лейбніц, Спіноза - Фуко. І Локк...
Висновки доволі неоднозначни. Ну із Спінозою все ніби зрозуміло з огляду на "дисциплінарну раціоналізованість", от із Локка теж ніби прозоро: його політизованість лишила певний відбиток на самому мисленні та сприйнятті, плюс суто англікійське "несприйняття парадоксу " апріорі та відверта впорядкованість. ТОБТО трава зелена - і в цьому немає аж такої таємниці та преамбули.
Ну і Фуко - повний цимбаліст АСОЦІАТиВНО- образного міркування, зараз поясню чому.... Лейбніц теж асоціативний - аж на 300 томів, хоча "мовленневість " і є мовою в розумінні мовного структуралізму - ну, це так, щоб було більш зрозуміло.
Плюс Спіноза - дійсно, ймовірно хворів "філощофічною істерією" на кшталт мексиканського боксера, якому кажуть, що самбреро перед боєм необхідно знімати.
Все маячня, з огляду функціонального рефлесіонування, окрім спільнотного дискурсу та ймовірності їхнього симбіозу та виникнення НОВІТНЬОГО.... новітнього в системі людинного сприйняття та розуміння. ЩО би було, якщо б трава була в блакина??