Доноси як необхідність для не вибіркового виживання громадян. Громадяни – наголосимо, тим-то вони і відмінні від рабів сталінської чеканки – шєстьор в насєлєнії (відсилаю до арго-словника незабутих народів).
У тих державах, де громадянське суспільство утвердилося міцно, доноси на громадян, що перестали ними бути в різній мірі девіантності і делінквентності, або ж з різних причин ще не стали ними, - етика доносів процвітає. І це справді етика, ба часом й ціла вкупі естетика, що межує з релігійними відчуттями.
Наприклад, в країні Німеччині, де мав нагоду побувати і ін-віво переконатися, добре, що не на власному безпосередньо прикладі, в актуальності і причинно-наслідковій дієвості демократичних і правових доносів.
Історії, коли німецький громадянин (переважно автохтон) «стукає» у відповідний стрімко-реагувальний орган на, ні, не завжди натуралізованого німця чи легала з водійськими правами, коли той, благородно підвозячи його, «незнаного стукача», з пункту А-штрассе до пункту Б-штрассе, на мить виїхав без потреби на «зустрічну», сіра буденність.
Ще сіріша зателефонувати до поліції, коли до того часу цілком приязні сусіди на три хвилини пізніше вимкнули музику, ніж це чорним по білому передбачено в законі. А після цього можна продовжувати з ними приязно, добросусідськи перемовлятися.
І тільки дотримувачі закону, які на даний час все ще утримують пальму першості, попри засилля всіляких «чужорідних елементів», важко-адаптаційних, в цій сірості вбачають перевагу світлого над темним. І без нот расизму.
Винуватцями того, що всякий «дойчик», малий, старий і великий, боїться скоїти порушення закону (і водночас щиро його поважає) є ніякі не Гітлер, як то на постсовкових теренах люблять пояснювати чиюсь вопіющую ментальну для себе проблемність, та й не херр Бісмарк. Закон давно набув неухильного культу через потребу, спершу, виживання, а пізніше - процвітання держави у формі демократії. Зате – не в останню чергу завдяки старанням Аденауера.
А от у Сполучених державах Америки пішли ще далі за німців(які власне багато увібрали і запозичили після поразки у Другій світовій від американців). Доноси там віддавна толеруються, пропагуються і удатно винагороджуються - у грошовому еквіваленті.
Там, якщо громадянин надав правдиву інформацію про здійснення корупційних діянь іншими особами, установами, або активно посприяв власними діями в попередженні злочину/проступку, розкритті злочина/проступка то після вироку суду йому належить не менше 10 відсотків від суми сплати штрафу правопорушником. Зауважимо, що у Штатах подібні штрафи просто колосальні , астрономічні.
Відтак боротьба з корупцією і меншими правопорушеннями набуває не лише ознак морального боргу громадянина і його власної безпеки, а й додаткового заробітку. І чому, спитайте, американці й німці живуть йой як незле ? Ясно, що не від того, що у них просто численне населення, а в крові домінує «нордген».
Чи не був би в час кризи, політичної, економічної, фінансової і юридичної, і у нас ефективним схожий механізм протистояння антизаконності на всіх її рівнях – від авторогулів до держрагулів, від від лоурогулів, медіумрогулів до топ-хай-люкс-пуперрогулів ?
Так, так, звісно, в нас от-от появиться Антикорупційне бюро з пуперпуліцаями від квот президента і Яценюка – чекай на Сінгапур і економічне чудо тут же. Утім, з надією, що бодай половинчасті реформи таки призведуть до цілісних реформ з об’єктивними і справедливими наслідками як для антизаконерів, так і для законерів, що, звичайно, наявні і в нас, бо наш народ не є у повному складі носієм «жлобгену», віриться.
І без допомоги «простого громадянина» ніяка структура, хай вона буде переповнена всуціль «коломбами» і «комісарами катані», не спроможна самотужки справитися з загальною мафією різностанових і різновікових антигромадян і недогромадян – це ж бо незговірливо мережна мафія, така собі «Аль-Каїда» на щодень в будень і свята. Трендиція, панове.
Як говорили персонажі одного фільму: « Дєло в кадрах і в кадрірованії». В нашому випадку спасіння в кадрах нових і в кадруванні в стилі «хард».
Упевнений, що наш брат мав би свої священні претензії далеко не лише до сусіда за стіною чи парканом. А ви як думаєте ?
