УВАГА! ВЧОРА МЕНЕ ЗБИЛА МАРШРУТКА

 

Все нормально – я живий. Навіть, лежачи на засніженому асфальті, встиг згадати анекдот: «На щастя вдарився головою, отже нічого серйозного собі не пошкодив». Чесно кажучи, не дуже й хотілось вставати. Але, як людина відповідальна, я мусив перевірити: 1. Чи не розбився телефон? – ні. 2. Чи не вилетів гаманець? – ні. 3. Чи ключі від хати на місці? – так. ОК. Чи всі органи функціонують – так. Чи щось болить? Болить спина, права рука, дупа (але це можливо геморой) – тобто все те, що боліло б, якби я просто послизнувся і впав на «свою, Богом дану мені землю».

Отже, поки небайдужі громадяни (шо вони, бля, роблять на сраній сихівській хуторівці о 18.45???) підходили несміливо, щоб глянути, чи чувак живий, чи ні, я думав, що це було? Пішохідний перехід, означений, освітлений. Водій легковушки (не знаю, чи крута, бо відрізняю машини тільки за кольором) в лівому ряді зупиняється, щоб мене пропустити. В правому жене маршрутка №40 і, бля, збиває мене за крок до тротуару. Я хотів би встояти як супермен, але лечу і думаю – ніхрінасобі: яких ще сигналів – означений, освітлений, справамашинастала – треба водієві громадського, маршрутного транспорту?
Карочє – я встаю. Підходить молодий симпатичний чоловік і питає, як питають в американських фільмах переїханих поїздом напополам чуваків: «З вами все добре (Are you O`K)?». Я не даю йому сатисфакції (Yes, I`m OK), кажу по-людськи: «Не знаю, може щось не в порядку, але я не відчуваю через шок». Моя відповідь збиває йому матрицю і він мовчки стоїть, очікуючи, як буде розвиватись ситуація.
І тут нарешті виходить водій. Я спочатку аж злякався – невисоке, трохи сивувате створіння (десь мій ровесник, або зважаючи на шкідливу професію – молодший): обличчя сіре, плечі коло вух, на яких безпорадно баламкаються кволі рученята. І дивиться на мене, як на (прости Господи) Воскреслого. Я аж злякався: зомбі, думаю, або в останній стадії алкогольного сп`яніння. Але воно, ось це (майже убівєц праклятий) вішається кволими рученятами мені на шию і заїкаючись лепече: «Брат, ти живий!». «Поїхали зі мнов, там всьо порішаєм». В якийсь момент мені навіть захотілось його обійняти і поцілувати в чоло. Але слово «брат» мене зупинило. Я тверезо подумав – якийятобісукабидлобрат.
А потім я зробив щось нелюдське, негуманне – я звернувся до нього на «ви» і досить м`яким, як на ситуацію голосом – «Ви що, хочете закінчити життя у тюрмі?». Так, це було жорстоко з мого боку, він до цього не був готовий: рученята обвисли, погляд потупився, уста ображено стиснулись у мовчанці. Незручну ситуацію спробувала вирішити старша пані, яка якраз підійшла зі своїм ще старшим чоловіком: «Візьміть його телефон». «Нахріна мені телефон цього придурка – досить різкувато і, здається, образливо для пані відповів я – що я його буду вітати з днем народження кожного року?».
Ясно, що після цього зі мною не було, про що говорити. Пан і пані мовчки відійшли за своїм маршрутом, молодий чоловік переконався, що зі мною «все ОК», і теж пішов. Самотній, покинутий, принижений водій понуро повернувся до своєї маршрутки і включив двигун. А я теж пішов спокійно до трамвайної зупинки.
Маршрутка № 40 проминала мене повільно і урочисто, як жалобний кондукт. Пасажири дивилися на жертву ДТП, як мені здавалося, трохи зі співчуттям, а трохи з осудом. Я теж подумав: от, чувак, ти преш, ніби нічого не сталося, а ти ж мало не поліг щойно під колесами (ні, не під градами терористично-російських збройних формувань, не від вибухового пристрою ІДІЛ) простого галицького рагуля, який не дивиться на дорогу, бо – або рахує гривни, або триндить з молодицями, або говорить по телефону, або…..
Та, на щастя, в мені все ще живе той огидний, ненависний багатьом Павлів. «Ну і що, - каже він зі своєю пацаватою ухмилкою - на пішохідному переході у Львові загинув великий поет Римарук, бо повільно йшов. А у Києві загинув на веловипеді великий перекладач Перепадя, бо зашвидко їхав. Ну і що? А ти хто? Кожного дня в цій вашій святійбля Україні гинуть десятки пішоходів. І що? Іди, блін, додому і дякуй Богові, і не тринди. Живий? – Живий. Ну і всьо.
Будь я німцем чи шведом, так би і зробив. Але ж це прокляте словянство каже: йди чувак випий за те, що живий. Іду, п`ю, не сам, багато. А потім невідомо як долажу додому, кладу черевики на стіл, шкарпетки в мікрохвильову, течку з документами в шафу для одягу… і засинаю.
А вранці (ну, дуже рано) прокидаюся і думаю: знаєш, чувак, краще б ти вчора поліг під тією засраною маршруткою № 40.
PS Не дзвоніть і не пишіть, не питайте, чи зі мною все ОК. Так, я живий.
PS1 Не дзвоніть і втішайте, що буває і що не всі в цій країні придурки. Не переконаєте – для мене це країна придурків.
PS2 Не пишіть і не дзвоніть, щоб порадити взяти з водія бабла. Його засрані 300-500 гривень не дадуть мені можливості звалити з цієї країни. А все решта не має значення.
І ВЗАГАЛІ – СПРИЙМАЙТЕ ЦЕЙ ДОПИС, ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ ТВІР МАЛОЇ ФОРМИ


26.01.2017 Володими Павлів 2487 1
16.09.2025

Попри російсько-українську війну, що триває з 2022 року, туризм на Івано-Франківщині не просто виживає, але й активно розвивається.    

406
14.09.2025
Вікторія Матіїв

Олексій Солоданюк загинув 23 серпня 2023 року на Запорізькому напрямку. Сім'я Солоданюк родом з Черкащини, але останні дев'ять років проживали у Києві. Після загибелі чоловіка Катерина разом з дворічною донечкою Соломією переїхали в Івано-Франківськ.  

1626
09.09.2025

Чому історичні скарби під загрозою?

1393
05.09.2025
Вікторія Косович

Як в Івано-Франківську справляються з викликами в умовах війни, які інфраструктурні проєкти реалізовують та що планують після перемоги, Фіртка поспілкувалася з заступником мера, директором департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайлом Смушаком.

1312
01.09.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

1228
30.08.2025

Кримінальний шлейф компанії-переможця «Коста-Проект» викликає занепокоєння щодо прозорості будівництва системи лінійної телемеханіки.  

7351

Свого часу транзитом на Тибет вдалося відвідати Непал та його столицю Катманду. І за ці кілька днів вісім років тому склалося враження, що непальці багато в чому подібні до українців.

406

Некромантія — це про культуру. Культура, яка по суті є рекультивацією, стає просто культом смерті. Ніби логічно — чим більше мудрості, тим більше любови до смерті. Або ж сили й наснаги її прийняти. Це культ або ж ритуал.

516

Ще недавно приналежність до певної конфесії визначали також за однією ознакою, вважаючи, що православний священник має бороду, а католицький — з поголеним обличчям.

751

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1784
16.09.2025

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

162
10.09.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

1227
06.09.2025

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

722
16.09.2025

Простий образ сіяча й зерна розкриває глибоку істину: від нас залежить, чи проросте й принесе плід те, що ми чуємо й сприймаємо.

168
09.09.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

1399
05.09.2025

Вірян запрошують на прощу до Погінського монастиря, що на Прикарпатті.  

986
03.09.2025

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтримав позицію Українського католицького університету щодо враховування світоглядних критеріїв при відборі студентів на програму з проживанням у колегіумі.  

1541 1
16.09.2025

Суди викривають байдужість місцевих рад до збереження історичних пам’яток.  

350
16.09.2025

Непал є країною, де домінують ліві політичні погляди. Загалом воно й не дивно, оскільки саме в Непалі народився сам Будда Гаутама.

454
04.09.2025

В Пекіні відбувся найбільший в історії Китаю військовий парад, присвячений 80-літтю завершення Другої Світової війни.

1194
01.09.2025

FP-5 «Фламі́нго» — українська крилата ракета великої дальності. Перші фотографії ракети опубліковані 17 серпня 2025 року. Пізніше оприлюднені її технічні дані свідчать, що українська ракета вдвічі перевищує як дальність, так і вагу бойової частини знаменитих американських «Томагавків». При цьому вона приблизно вдвічі дешевша за американські ракети.  

1483
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

992