Надмірна турбота батьків може позбавляти дитину самостійності та внутрішньої сили, попри те, що частіше за все вона мотивована любов’ю.
Про це журналістці Фіртки розповіла дитяча психологиня Ірина Волощук
За словами фахівчині, більшість батьків діють із любові, навіть якщо їхні слова чи дії виглядають деструктивними. Часто такі реакції спотворюються страхом — за дитину, за себе або через нереалістичні очікування.
«Наприклад, мама, яка вимагає від дитини більшої сміливості та самостійності, водночас може продовжувати гіперопіку, не усвідомлюючи, що саме вона створює умови для невпевненості», — пояснює психологиня.
Ірина Волощук зазначає, що мотиви гіперопіки можуть бути різними: як щире бажання захистити дитину, так і прагнення займати головне місце в її житті.
Фахівчиня підкреслює, що надмірна турбота сама по собі не травмує дитину напряму, але може «інвалідизувати», позбавляючи сили діяти самостійно.
«У деяких випадках це спричиняє формування егоцентричної чи нарцисичної особистості або, навпаки, відчуття власної нікчемності. У дорослому віці це може проявлятися як зверхність або як страх перед світом і переконання, що людина не зможе впоратися з життєвими викликами», — пояснює Волощук.
Психологиня зауважує, що у сфері захисту потрібно бути особливо обережними. Постійне втручання дорослих у дитячі взаємини та ситуації формує почуття безсилля. Захищати дитину варто лише тоді, коли вона справді не може впоратися сама — під час булінгу, у випадку загрози для життя чи здоров’я, або коли несправедливо поводяться дорослі у школі чи садку.
Ірина Волощук також назвала дії батьків, які можуть шкодити розвитку самостійності:
-
Постійне применшення можливостей дитини («Ти маленький, тобі боляче, давай мама зробить»).
-
Виконання за дитину того, що вона може зробити сама: одягання, годування, чищення зубів, вирішення питань із вчителями.
-
Надмірна допомога, яка не дає дитині права на помилку та її виправлення.
-
Надмірні витрати, які перекривають можливість переживати втрату та фрустрацію: миттєва заміна іграшок, велика кількість розваг, придбання дорогих речей для «підтримки самооцінки».
«Ми вчимо дитину, що впевненість залежить не від власних досягнень, а від зовнішніх атрибутів», — пояснює психологиня.
Щодо того, як залишатися турботливими без гіперопіки, Волощук наголошує на важливості психологічної зрілості самих батьків. За її словами, варто працювати над собою та за потреби звертатися до фахівців. Також важливо орієнтуватися на професійні джерела знань, а не на поради випадкових блогерів.
«Наше завдання як батьків — виростити дитину, здатну жити без нас. Любов не дорівнює страху. І більшість страхів — лише в нашій голові», — зазначає Ірина Волощук.
Психологиня додає, що важливо пам’ятати про природний процес дорослішання. Дитину слід поступово відпускати, навчаючи її необхідних навичок, і при цьому не боятися, що любов стане меншою.
Спеціалістка також навела приклад Японії, де до шести років дітям дозволяють майже все, а після цього віку очікують різкого входження у доросле життя.
«Саме такий контраст є однією з причин, чому країна посідає перше місце у світі за рівнем дитячих суїцидів», — вважає Ірина Волощук.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Розлучення батьків: івано-франківська психологиня розповіла, як підтримати дитину
«Не підсилювати страхи та тривоги». Як говорити з дітьми про війну?
