Ми живемо в часи, коли цифрові технології непомітно перетнули межу між суто технічним виконанням завдань і сферою духу. Нейромережі пишуть вірші, малюють картини, а віднедавна — складають проповіді та генерують тексти молитов. Генеративний штучний інтелект став звичною частиною нашого побуту, і релігійне життя не залишилося осторонь.
Світове духовенство дедалі частіше змушене відповідати на питання: чи є місце алгоритмам у розмові з Творцем, і чи здатна машина допомогти людині знайти душевний спокій?
Церква, як одна з найконсервативніших інституцій, обережно ставиться до нових технологій, але не цурається їх.
Недавно Папа Римський закликав священників менше використовувати ШІ у своїх проповідях. Тому сам факт, що «код» чи «машина» дає духовні поради, може спантеличити людей і поставити запитання: а для чого тоді священник?
Як би досконало не був написаний алгоритм, він усе одно залишається бездушною програмою, яка не здатна на співчуття, емпатію чи співпереживання — ті почуття, що є ключовими у роботі з людьми. Так, він може намагатися їх імітувати, але це буде помітно.
Священники цілком можуть використовувати ШІ для підготовки проповідей: штучний інтелект здатен швидко знаходити потрібну інформацію, але її інтерпретація й перетворення на проповідь залежать від знань та освіченості пастиря. Таким чином, ШІ постає як інструмент-помічник у роботі священнослужителя.
Молитва, створена ШІ, — це лише імітація духовності. Він здатен скласти слова, які звучать як молитва, але вони залишаються набором символів. Це схоже на дзеркало, яке відображає форму, але не має душі.
Людина може знайти в цих рядках комфорт, та чи буде це справжнє звернення до Бога?
Приклад справжньої молитви ми знаходимо у псалмах Давида — молитвах, пережитих, вистражданих, народжених серцем і розумом, часом омитих слізьми смутку й радості. Псалми Давида — це молитва на будь-яку життєву ситуацію чи емоційний стан.
Сьогодні Церква стикається з новим викликом: віряни можуть отримати “пораду” від алгоритму швидше, ніж від священника.
Але чи не знецінює це саму ідею духовного наставництва? Адже пастир не лише відповідає на запитання — він співпереживає, молиться разом і веде людину через її внутрішні сумніви.
Також ми бачимо, що Церква не демонізує ШІ, а навпаки — з досвіду розвитку технологій ХХ ст. — абсолютно виважено ставиться до штучного інтелекту.
Наприклад, патріарх Варфоломій у своїй промові в університеті Латвії зазначив, що ШІ є великим благом, якщо служить людині: він може допомогти в медицині, освіті, захисті довкілля.
Технології не повинні принижувати людську гідність. Для практичного вирішення цих викликів Вселенський Патріархат благословив створення спеціального міжнародного Інституту етики, теології та філософії в науці й технологіях (ITHOS), який об’єднує вчених, інженерів та богословів для спільного пошуку етичних меж використання ШІ.
Будь-яке впровадження штучного інтелекту має поважати права людини, свободу, справедливість і відповідальність. Патріарх також застерігає, що людський розум і совість не можна замінити алгоритмом, остерігаючи від спокуси вважати людину лише «біологічним комп’ютером».
У травні 2026 року Папа Римський Лев XIV присвятив питанню ШІ свою першу масштабну енцикліку Magnifica Humanitas («Величне людство»). У ній зазначається, що штучний інтелект є потужним інструментом людського генія, який повинен слугувати загальному благу, але водночас вимагає жорсткого етичного контролю, правових рамок та «роззброєння», щоб запобігти дегуманізації суспільства.
Понтифік порівняв сучасні технологічні перегони з будівництвом Вавилонської вежі, де людські амбіції намагаються досягти абсолюту без урахування духовних цінностей. Він наголошує, що ШІ здатний лише імітувати людину, але не має моральної свідомості, емпатії, душі чи духовного досвіду, а також попереджає про небезпеку використання технологій у військових цілях.
Католицька Церква найшвидше інтегрує новітні технології й нині активно долучається до формування так званої «алгоетики» — етики штучного інтелекту, яка ставить у центр інновацій людську гідність.
Прикладом практичного впровадження є собор Святого Петра в Римі, де ШІ-інструменти використовують для синхронного перекладу літургій на 60 мов.
Отож, штучний інтелект — це технологія, а завдання будь-якої технології полягає в тому, щоб спростити життя людини або бути їй корисною. Він не може наблизити людину до Бога самостійно, адже є лише інструментом — дзеркалом нашої цивілізації.
ШІ здатен прибрати рутину, полегшити доступ до знань чи допомогти розібратися у складній термінології святих отців. Однак остаточний вибір, крок віри та щире каяття завжди залишаються виключною прерогативою живої людської душі, яку неможливо закодувати в жодну, навіть найдосконалішу мовну модель.
Машина може підказати правильні слова, але наповнити їх живим диханням віри здатна лише людина.
