«Не підсилювати страхи та тривоги». Як говорити з дітьми про війну?

Діти — одна з найуразливіших та беззахисних категорій цивільного населення під час бойових дій. 

Сьогодні українці змушені захищати своїх дітей від підступного окупанта. Задля цього дорослі мають подбати спершу про свій психологічний стан, оскільки діти відчувають їхній настрій і фактично є віддзеркаленням старших. Психологи рекомендують обирати оптимістичний спосіб — вірити в Збройні сили України та перемогу. 

Наукові дослідження також свідчать, що коли стрес є передбачуваним і очікуваним, він менше впливає на людський організм. І відповідно — чим більше ми говоримо з дітьми та не замовчуємо проблеми, тим більше їхній стрес та страх є контрольованим, і тим легше вони можуть впоратись зі своїми емоціями та їхніми наслідками. Саме тому з дітьми потрібно говорити про все: війна — не виключення.

Фіртка поспілкувалась з головною психологинею благодійного фонду «Діти Героїв», що опікується дітьми, які втратили одного або обох батьків під час війни, Мартою Білик про те, як розмовляти про війну та її наслідки, не травмувавши, як допомогти дитині впоратись з втратою рідної людини та як адаптуватись до життя в новому середовищі.


Російська армія підступно вторглась на територію України. Триває війна, яка не лише руйнує житлові будинки та інші об'єкти інфраструктури, а й забирає близьких людей.

Чи потрібно пояснювати, що відбувається, якщо дитина не запитує?


Насамперед потрібно зрозуміти, чому дитина не запитує про війну.

Тут причин може бути багато:

— дитина ще занадто маленька;

— сім’я швидко виїхала за межі країни й в побуті ніде не звучить тема війни (або ж дитині взагалі назвали іншу причину виїзду);

— тема війни табуйована в домі, люди поряд живуть так, ніби нічого не відбувається;

— всі довкола і так без перерви обговорюють теми пов’язані з війною;

— дитина вже пробувала щось розпитувати, але її питання ігнорувалися, їй відповідали щось вигадане, вона стикалась з агресивною реакцією на свої запитання;

— у родині загалом не заведено щось пояснювати чи проговорювати дітям, або ж немає довірливих стосунків;

— дитина старшого віку — і всі відповіді на запитання знаходить у друзів чи в гаджеті.

Пояснювати однозначно потрібно, як і просто більше розмовляти з дітьми. А ось вже, що говорити, залежить від віку дитини, наскільки близькою є до неї війна (перебування під обстрілами, життя в окупації, втрата когось з рідних чи друзів), наскільки емоційною та тривожною є сама дитина.


А як говорити з дітьми про війну та її наслідки, не нашкодивши їм?


Велике значення має в якому емоційному стані є людина, що розповідає про події. Адже часто діти (та й дорослі також) чують не самі слова, а переймають емоції співрозмовника.

Дорослі (батьки, родичі, викладачі) є тими, хто допомагає дитині відчувати безпеку та впевненість, на них можна опертися. А коли ці дорослі самі тривожні, перелякані, у відчаї, песимістично бачать ситуацію — то дітям це одразу передається. І тоді зрозуміти, прийняти, адаптуватися до подій дитині стає в рази важче.

З іншого боку, якщо дорослий повністю закриває свої переживання та емоції від дитини, то і дитина не може зрозуміти, як їй обходитись зі своїм світом переживань.

Подавати інформацію найкраще спрощено, відповідно до віку дитини. Якщо найменшим підійдуть мультфільми, казки, історії, то з віком дитина потребує вже більше пояснень.

Також бажано не «перестаратись» та не розказати дитині того, що по віку їй краще не знати.

Оптимально йти за запитаннями дитини, які не можна залишати без відповіді та дати зрозуміти, що її відповідальності чи вини в тому, що відбувається довкола точно немає.

Наскрізною канвою розмови з дитиною має бути посил від дорослого «Я є поруч, ти в безпеці, ми робимо все, щоб максимально бути в безпеці, війна закінчиться, я вислухаю та допоможу з усіма твоїми страхами та переживаннями, усі твої емоції є нормальною реакцією на ненормальні події».


Чого точно не потрібно робити та говорити?


Найосновніше — не підсилювати страхи та тривоги дітей.

Постійно увімкнені телевізор та радіо з новинами, стрічка фото та відео контенту в гаджетах, розмови дома, телефоном, з рідними, сусідами, знайомими — джерела додаткового страху, невідповідної віку інформації та травматизації.

У психології є таке поняття як «травма свідка», коли людина безпосередньо не є учасником подій, але переживає їх не менш травматично спостерігаючи за ними через екран гаджетів та постійно чуючи в просторі.

Зокрема, діти сьогодні часто дивляться відео фіксації воєнних злочинів, знущання з людей та інших, не менш разючий для їхньої психіки контент.

Не можна залякувати дитину (навіть з виховною метою) або ж передавати їй відповідальність за можливий розвиток подій.

Спілкуючись, як психолог з сім’ями, часом чую фрази: «Ось підеш без дозволу, я не знатиму де ти — й прилетить бомба. І що тоді ти будеш робити?», «Тато захищає нас, так ризикує, а ти тут елементарно не можеш», «Грошей нема, зимою буде холодно, що ми будемо їсти, а тобі одні іграшки в голові» та подібні висловлювання.

У деяких сім’ях з дітьми говорять як з дорослими, і свідомо або ж мимоволі «виливають» на дітей власні страхи та побоювання, проговорюють можливі негативні варіанти розвитку подій, говорять про власну безпорадність та необхідність дитини швиденько розділяти дорослі обов’язки. Так діти забирають на себе частину тієї відповідальності, що їм ще не посильна в рамках віку.


Чимало мам з дітьми виїхали за кордон й тривалий час не бачать рідних. Як пояснити дитині, чому так відбувається?


Враховуючи, що активні воєнні дії відбуваються уже пів року, і чимало сімей тривалий час за межами країни, то якесь пояснення дітям уже батьки дали. Я б на зараз виділила два важливі аспекти, в розмові з дітьми.

Перший — якщо дитині була озвучена вигадана історія, що ніяк не стосується подій в країні, то необхідно проговорити правдивий варіант. Адже дитина в жодній країні не може жити поза суспільством, тому в будь-якому випадку оточення ставить їй різні запитання та цікавляться причинами переїзду, чому її батько чи рідні не з нею.

Другий аспект — не уникати розмов про рідних, розділяти сум дитини за ними, разом очікувати зустрічі, будувати плани, підтримувати зв’язок, віру в те, що як тільки прийде така можливість всі неодмінно зустрінуться.

Нині все більше запитів до психологів від татів, родичів, що залишились в Україні та від матерів, що зараз перебувають за кордоном, про те, як зберегти стосунки, щоб діти не забували та не віддалялися від близьких.


Станом на 12 серпня, від початку повномасштабного російського нападу 3 182 дитини залишилися без батьківського піклування. Про це в ефірі всеукраїнського телемарафону повідомив заступник директора департаменту з питань захисту прав дітей та забезпечення стандартів рівності Національної соціальної сервісної служби Володимир Вовк.

При цьому 541 дитина втратила батьківське піклування безпосередньо через війну. Батьки 106 з них — загинули.


Як розповісти дитині про втрату та як допомогти пережити горе?


Одразу зазначу, що це запитання є об’ємним та багатогранним, тому на нього в кількох словах неможливо відповісти.

Однак, важливо розуміти, що від дитини не можна приховувати сам факт втрати, не придумувати історій на кшталт тато поїхав у довге відрядження та не затягувати з розмовою про це. Адже навіть не знаючи, що відбулось, дитина це зчитує з емоцій та поведінки дорослих, що поруч, чує з уривків фраз та телефонних розмов. Або ще гірше — довідується про втрату від чужих людей.

Найкраще, щоб розмову з дитиною мала близька людина, з якою вона в добрих стосунках.

Слова та пояснення бажано підібрати відповідно віку та попереднього досвіду зустрічі з втратами у дитини.


Як діти переживають втрату близької людини?


Емоційна реакція у дитини може бути різною, і часто відмінною від дорослих. Чим менша дитина, тим відстороненіше вона може сприйняти інформацію, поводитись так, ніби розмови й не було або ж померла людина і досі жива та скоро повернеться.

З віком та власним розумінням, що таке смерть та наскільки невідворотною вона є, діти уже реагують більш зрозумілим для дорослих способом.

Одні заперечують, інші сумують, деякі закриваються в собі, мовчать, та, на перший погляд, не хочуть згадувати про втрату.

Часто у дітей переживання проявляються у зміні поведінки, неслухняності, агресії, протесті до правил та норм, присутній страх втратити ще когось з рідних людей.

Незалежно від віку процес горювання та скорботи проходить умовні періоди, що включають шок, заперечення, торг, гостре горе та зрештою відновлення. І в кожному з них у дитини є різні потреби та способи її підтримки.

Для дітей дуже значимо, щоб поруч були дорослі, що можуть прийняти їхні переживання та відреагування, якими б вони не були.


Як змінюються стосунки у сім'ї після втрати близької людини?


Як зміняться стосунки у сім’ї після втрати великою мірою залежить від того, якими вони були раніше, а також, яку роль в цих стосунках відігравала людина, яка померла. Спільне горе може як зблизити, так і віддалити рідних людей. У кожній родині це своя історія.

У кожній сім’ї є сталий розподіл обов’язків, традиції спілкування з ближчими та дальшими родичами, попередній досвід проживання горя чи складних життєвих ситуацій.

Коли в родину приходить втрата, то сімейна система перебудовується, по-новому розподіляє обов’язки та відповідальність, формує нові традиції та правила спілкування, збільшує, або ж зменшує емоційну та фізичну відстань між рідними людьми.

Також потрібно розуміти, що горювання — це процес, і на кожному з його етапів у людей є потреба як у зближенні, так і у дистанції, коли в одні моменти хочеться побути одному та віддалитися від усього світу, в інші навпаки - бути серед рідних людей та розділяти сум втрати.

Цей спільний шлях переживання та прийняття втрати, яким би складним він не був, є також можливістю для побудови міцних, довірливих стосунків у родині.


Після підступного російського нападу 24 лютого декілька мільйонів українців змушені покинути дім, тікаючи від війни.

Крім того, станом на 2 вересня від обстрілів російських окупантів загинули не менше семи тисяч цивільних, ще понад п'ять тисяч отримали поранення. Про це в ефірі всеукраїнського телемарафону розповів перший заступник міністра внутрішніх справ Євген Єнін.

Російські війська обстрілюють мирне населення. Снаряди потрапляють в садки, лікарні, школи, залізниці, пологові та іншу цивільну інфраструктуру. Українські родини змушені ховатися в укриттях, підвалах та метро. Цивільні помирають від травм, голоду та спраги. 

Сьогодні чимало українців потребують допомоги. Міністерство соціальної політики України разом із міжнародними організаціями розпочали програми грошової допомоги для незахищених родин із дітьми, які постраждали через війну та потребують фінансової підтримки. Не стоять осторонь й волонтери.


Наостанок розкажіть, кому та яку допомогу надає фонд «Діти Героїв», щоб ті, хто потребує підтримки могли дізнатись про таку можливість.


Фонд опікується родинами, як цивільних, так і військовослужбовців, які втратили матір, батька або обох батьків внаслідок повномасштабного російського вторгнення в Україну. Ми допомагаємо незалежно від розташування сімей. Тобто, й тим українцям, які сьогодні перебувають за кордоном чи на тимчасово окупованих територіях.

Постраждалі родини можуть отримати фінансову, психологічну, гуманітарну допомогу та тимчасовий прихисток. Також є довгострокова підтримка: юридичні консультації, допомога з організацією навчання, а також — хобі, відпочинку та подорожей.

Крім цього, фонд компенсує медичні витрати на дітей до їх повноліття і допомагає при вступі до коледжів і закладів вищої освіти, з роботою та стажуванням.

Станом на 1 вересня 649 дітей підтримує фонд, п'ять—десять дітей щоденно долучаються до наших програм.

Так, 500 дітей отримали першочергову матеріальну допомогу, 110 родин отримують психологічну підтримку, 105 — юридичну підтримку, 150 дітей вивчають іноземні мови, 41 дитина отримала гаджет для онлайн-освіти, 38 дітей відпочили в літньому таборі на Закарпатті та за кордоном, дітям надали 250 пар якісного взуття, а також 22 дитини отримали оптику.


Як можна отримати допомогу від благодійного фонду?


Для цього треба звернутися до контакт-центру, де пояснять, чим зможуть допомогти і що потрібно, аби отримати допомогу. Після перевірки документів та підписання згоди на обробку персональних даних фонд призначає помічника, який супроводжує родину. Згодом усі деталі можна дізнатись у нього. 

Контакти для зв'язку з фондом: WhatsApp: +38 068 218 8971; call-центр: +38 044 247 57 88; електронна пошта:  contact@childrenofheroes.com.


Агенція новин «Фіртка» чинить ворогу інформаційний спротив. Будь ласка, підтримайте редакцію!


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

Війна: як пережити смерть рідних

«Найголовніші ліки — розмова та підтримка». Як протистояти страху та паніці під час війни

«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці

Як зберігати холодний розум під час війни: поради українки, яка стала свідком російської агресії


Коментарі (1)

16.09.2023
Тіна Любчик

Головні туристичні пам’ятки Вінниці очолює музей-садиба Миколи Пирогова. На запитання: «Що подивитися в першу чергу у Вінниці?» кожен місцевий житель впевнено назве це культове місце.  

692
11.09.2023
Тіна Любчик

З журналісткою Фіртки своєю історією поділився 42-річний Роман Примич, військовослужбовець з Івано-Франківська, який отримав поранення на фронті та зараз перебуває на лікуванні в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні.  

5657 5
07.09.2023
Тетяна Дармограй

Фіртка розповідає, які зміни запланували та як це вплине на темпи мобілізації.

2048
23.08.2023
Тетяна Дармограй

Щоб актуалізувати дані щодо мобілізаційного потенціалу країни, Міністерство оборони України запустило інформаційну кампанію під назвою "Оновлюй дані у ТЦК".  

2071
16.08.2023
Тіна Любчик

В Івано-Франківській обласній клінічній лікарні з початку повномасштабного вторгнення російських військ на територію України медики  активно допомагають нашим захисникам відновити здоров’я після поранень на фронті. Так, цього разу журналістка Фіртки відвідала медичний заклад і поспілкувалася з фахівцями та військовими пацієнтами про роботу відділення травматології.

2358
05.08.2023
Павліна Мушинська

Чи насправді все так погано, адже з усіх сторін нам розповідають, як добре у світі ставляться до українців, особливо у країні-сусідці Польщі?Фіртка пропонує ознайомитися з невигаданими історіями українок, з їхніх власних вуст.

2946

Усім нам добре знайома старозавітна історія про битву Давида та Голіафа, як протистояння сильному, могутньому загарбнику в рази меншого, але безстрашного молодого та винахідливого Давида.

209

Намагаючись ототожнити історію Русі з історією Московії, нащадки угро-фінів твердять, нібито столиця Русі у 1157 році була перенесена з Києва у Володимир Андрієм Боголюбським. Це відверта брехня. Він зробив Володимир своєю резиденцією, але це не означає, що переніс столицю, бо Боголюбський тоді у Києві не княжив. Київська держава – Русь існувала впродовж IX—XIII століть.

478

Невже ми єдині розумні істоти на весь всесвіт? Ці питання давно хвилюють людство та науковців.

651

Річки у селах — це природні багатства і можливості для туризму. Дізнайтеся, як зберегти та використати річки для розвитку сільського життя.

381
16.09.2023

У селі Братківці комунальне підприємство «Франківськ-Агро» вже вдруге збирає гречку, яку висіяли на цьому полі.  

247
12.09.2023

Майже у всіх їдальнях міста запровадили нововведення — безготівковий рахунок за їжу.

342
08.09.2023

Не всі здогадуються, що зберігають деякі продукти неправильно. Виявляється, є такі, які ми рідко ставимо до холодильника – і даремно. Адже охолодженими вони зберігатимуться довше.  

513
16.09.2023

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

204
10.09.2023

У церкві Різдва Пресвятої Богородиці у селі Нижній Вербіж Коломийського району вперше відзначили храмове свято за новоюліанським календарем. Раніше святкування припадало на 21 вересня.

368
08.09.2023

Священник каже: «стосовно заповіді «не вбий» — якби ми читали Святе письмо мовою оригіналу — староєврейською — то там «не вбий» означає «не вбий з корисливих мотивів».

525
04.09.2023

Віра має бути спрямована на Бога і відповідати моральним та духовним нормам, а не базуватися на забобонах  

406
20.09.2023

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

8165
20.09.2023

Кажуть: така ініціатива уряду — ламає напрацьований механізм швидкої допомоги військовим та соціальної підтримки мешканців громад.   

115
15.09.2023

За матеріалами СБУ підозру у державній зраді отримав народний депутат Нестор Шуфрич.  

809
10.09.2023

Україна отримала під час війни нового міністра оборони. Ним став кримський татарин Рустем Умєров. Він не має стосунку до військової справи, але відомий як вправний перемовник.  

424 1
08.09.2023

Наразі обмеження на виїзд з України діє щодо чоловіків призовного віку, а також окремих посад держслужби та визначених посадових осіб. Інформації про зміни з 1 жовтня щодо обмеження виїзду для жінок на військовому обліку прикордонники не мають.  

493