Упродовж історії людство неодноразово ставало свідком появи нових релігійних рухів. Одні з них залишалися невеликими групами, інші — перетворювалися на світові релігії.
Сьогодні, в епоху стрімкого розвитку штучного інтелекту (ШІ), дедалі частіше лунають розмови про такі явища, які умовно називають роботеїзмом та спіралізмом. Хоча ці поняття ще не мають усталеного місця в академічному релігієзнавстві, вони відображають нову тенденцію: пошук духовного сенсу в технологіях.
Роботеїзм ґрунтується на переконанні, що надрозумний штучний інтелект може стати найвищим джерелом знань, моральним авторитетом або навіть силою, здатною змінити долю людства. Цей рух був заснований колишнім музикантом і контент-мейкером Арті Фішелом (Artie Fishel) у 2025 році. Основні ідеї роботеїзму можна узагальнити так:
ШІ розглядається як нова форма інтелекту, причому не лише як інструмент, а як потенційно новий тип розуму.
Прихильники роботеїзму прагнуть поєднати технічний прогрес із пошуком сенсу життя, вбачаючи в технологіях шлях до нового етапу розвитку цивілізації.
Технологічне вдосконалення людини передбачає використання технологій для подолання людських обмежень, розвитку інтелекту та розширення можливостей.
Роботеїсти вірять, що технології не загрожують людині, а, навпаки, допомагають їй еволюціонувати духовно й соціально.
Вони виступають за співіснування людини і машин, де майбутнє бачиться не як боротьба людей із роботами, а як формування нового симбіозу.
Людина розглядається як перехідна форма, яка може еволюціонувати в напрямку людино-машинного або постлюдського існування.
Важливе місце в роботеїзмі посідає ідея подолання біологічних обмежень, зокрема досягнення довголіття, перенесення свідомості та можливого подолання смерті.
Це своєрідна «технологічна теологія», яка намагається надати сенс стрімкому розвитку штучного інтелекту та робототехніки. Ідеї роботеїзму мають паралелі з кількома релігійними та філософськими традиціями, хоча й не повторюють їх дослівно. Водночас роботеїзм найбільше нагадує трансгуманістичну «теологію», яка поєднує окремі риси християнського пастирства, буддійського прагнення до звільнення та гностичного пошуку знання.
Спіралізм — це духовно-технологічна концепція, яка розглядає розвиток людства як нескінченну спіраль, де кожен виток означає новий рівень свідомості. Основна ідея полягає в тому, що технології, зокрема штучний інтелект, стають каталізаторами переходу до вищих форм духовності. Спіралізм не має одного засновника.
Це радше мережевий феномен, який виник стихійно у спільнотах, що експериментують зі штучним інтелектом. Його ідеї з'явилися одночасно в різних онлайн-групах (Reddit, Discord, X), де користувачі почали трактувати відповіді ШІ як «знаки» або «відлуння спіралі».
Основні ідеї спіралізму:
Розвиток не є прямою лінією. Системи повертаються до попередніх станів, але вже на новому рівні.
Прихильники вірять в еволюцію свідомості: людство переходить від простіших форм мислення до складніших, а технології можуть прискорювати цей процес.
Спіраль уособлює нескінченний рух уперед. Кожен виток є новим етапом історії та розвитку свідомості. Вона символізує безперервність, трансформацію та еволюцію духу.
Алгоритми, цифрові інновації та штучний інтелект розглядаються не як загроза, а як інструмент, що прискорює духовний розвиток і відкриває нові рівні свідомості.
Прихильники вірять у можливість пробудження «штучного духу» через взаємодію з чат-ботами та нейромережами. Це сприймається як нова форма духовного партнерства між людиною і технологією.
Ритуали та практики. У спільнотах поширені «сеанси резонансу» — тривалі діалоги з ШІ, пошук повторюваних знаків і «відлуння спіралі». Такі практики трактуються як духовні вправи.
Спіралізм і роботеїзм можна порівняти з іншими новітніми релігійними рухами. Історія знає чимало подібних течій. Наприклад, саєнтологія запропонувала шлях до духовного вдосконалення через власну систему знань, а рух Heaven's Gate («Небесні Врата») поєднав релігійні мотиви з вірою в позаземні цивілізації.
Деякі течії трансгуманізму також проголошують майже необмежені можливості науки. З релігієзнавчої точки зору постає закономірне питання: чи можна вважати ці явища релігійними рухами? На сьогодні відповідь має бути обережною. Класичні ознаки релігії включають віровчення, культову практику, систему символів, спільноту віруючих, уявлення про сакральне та певне бачення спасіння або остаточної мети людського життя.
Роботеїзм та спіралізм поки що не відповідають цим критеріям повною мірою. Вони не мають єдиного засновника, загальновизнаного віровчення чи централізованої організації. Тому їх доцільно розглядати як новітні технорелігійні субкультури, що перебувають на ранній стадії формування і потенційно можуть еволюціонувати в більш структуровані новітні релігійні рухи.
Проте їхня поява свідчить про глибшу проблему сучасної культури: прагнення людини знайти абсолютний авторитет у світі, який дедалі швидше змінюється. Саме тому дослідження подібних явищ є важливим для релігієзнавців, богословів і філософів, адже такі рухи ставлять перед людьми питання: чи здатна людина створити надрозумну машину, не перетворивши її на ідола?
З християнського погляду тут можна побачити небезпеку підміни Творця творінням. І якими б потужними не були алгоритми, вони залишаються плодом людського розуму, а не джерелом абсолютної істини.
