Звичайний діалог з підлітком може легко перерости у сварку, якщо не враховувати особливості спілкування в цей період.
Про те, як говорити з дітьми так, щоб не провокувати конфлікти, розповіла дитяча психологиня Ірина Волощук, пише Фіртка.
У своїй історії фахівчиня навела приклад розмови з сином, яка почалася з простого запитання про гігієну, але швидко перетворилася на суперечку.
Все почалося з прохання сина:
«Мамо, можна я помию голову?».
Натомість мама відповіла категоричним «ні» і додала звинувачення:
«Чому ти вчора не помив?».
Це стало першим тригером, після чого ситуація лише загострилась через взаємні претензії і підвищені тони.
Психологиня пояснює, що такі ситуації знайомі багатьом батькам, особливо під час виховання підлітків, і проблема полягає не в самій ситуації, а у способі реакції.
«Якби я зранку почувалася краще – не втомлена, не роздратована – я би, мабуть, інакше вела розмову», — зізнається Ірина Волощук.
Спеціалістка виділяє поширені помилки в спілкуванні з підлітками:
-
категоричне «ні» без пояснень;
-
претензії замість конструктивної відповіді;
-
звинувачення дитини;
-
захист власної позиції через емоції;
-
ігнорування реальних потреб дитини, як-от бажання виглядати охайно перед школою.
Як альтернативу психологиня пропонує конструктивний варіант діалогу:
— Мамо, можна я помию голову?
— Зачекай хвилинку, я гляну, котра година.
— Нам треба виїжджати через п'ять хвилин, тому зараз — ні. Підійди, я подивлюсь, як ти виглядаєш.
За потреби варто домовитися про компроміс, наприклад, швидко помитися, взяти сніданок із собою та заздалегідь розігріти машину.
«Підлітки дуже цінують, коли ми йдемо їм назустріч. Вони відчувають наше розуміння, і це зміцнює стосунки», — наголошує Ірина Волощук.
Наостанок психологиня радить батькам записувати діалоги з дітьми й аналізувати їх інтонації та формулювання, щоб вчитися кращої комунікації.
«Коли записуєш діалог на папері — чітко видно, що і з якою емоцією було сказано. Це допомагає побачити помилки, переписати їх і відпрацювати правильну версію вголос.
Ми вчимося комунікації з чужими людьми — на роботі, в побуті. Чому б не навчитися з дітьми? Це не приниження. Це доросла позиція. Ми не знецінюємо себе — ми стаємо мудрішими. І навчаючи себе, ми навчаємо дитину», — пояснює фахівчиня.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Розлучення батьків: івано-франківська психологиня розповіла, як підтримати дитину
«Не підсилювати страхи та тривоги». Як говорити з дітьми про війну?
