«Для перемоги не вистачає єдності», — прикарпатець Юрій Смицький про шлях у війську, втрату побратима та поранення

Прикарпатець Юрій Смицький сьогодні є військовослужбовцем 12 бригади Національної Гвардії України. Чоловік став на захист країни у березні 2023 року.

Юрій Смицький поділився з журналісткою Фіртки своєю історією у війську, як отримав поранення та важкими переживаннями від втрати побратимів на фронті, зокрема пригадав трагедію в Серебрянському лісі на Луганщині.

До повномасштабного російського вторгнення на територію України Юрій Смицький проживав у Празі та займався фасадним оздобленням будинків.

«Стати на захист України мене мотивувала сім’я, дім та рідний край.

Я дуже боявся, що росіяни прийдуть на мою територію, а саме на Івано-Франківщину або Рівненщину, де живе моя дитина та знущатимуться, як це робили в Бучі, Ірпені чи Гостомелі», — ділиться захисник.

Щодо армії, каже військовослужбовець, завищених очікувань не мав.

«Все чого очікував — я це отримав. Я знав, що армія не є вкрай укомплектованою. Єдине, надіявся, що в нас вже немає «дідівщини» — і коли я приїхав, то цього не було.

Думав, що наш стан кращий, але все, що ми отримали — це «совкову» книжку. Всі, як звикли за Радянського Союзу службу вести, то це так і залишилося.

Здивувало, що не було ніяких нововведень. Утім, ми з роками йдемо до кращого, вчимося на своїх помилках».

Військовослужбовець пригадує, в Серебрянському лісі (Луганська область — ред.) траплялися різні ситуації, але найболючішим спогадом є втрата побратима.

«Коли «ГТА» (позивний воїна — ред.) вийшов на позиції, тоді росіяни сильно нас пресували. Працювала ворожа артилерія. Тоді мого побратима поранили.

А ті, хто були поруч з ним, не змогли допомогти, оскільки в одного почалася панічна атака, а в іншого була контузія, і він не зміг нічого зробити».

«Мені болить, що ми на фронті воюємо, помираємо, а людям, які знаходяться в тилу, байдуже. Чимало навіть не помічають, що десь йде війна, що ми там є.

У мене неодноразово, перебуваючи у відпустках, виникали конфлікти з людьми зі сходу України. Адже дехто з них каже про те, що ми винні в цій війні. 

Якось один харків'янин сказав мені, коли я був вдома: «Ви тут пожили, тепер давайте ми тут поживемо». Ось так вони й вважають нас ні за що. Звісно, не всі такі, але ті, що траплялися мені — картина сумна».

Юрій Смицький підкреслює, важко побороти людську байдужість.

«Поки людина не особисто не відчує горя чи біди, ми це ніяк не змінимо. Аби переосмислити свою байдужість, потрібно зіштовхнутися з особистим горем.

І, на мою думку, людина тоді стане нарешті відповідальною».

Від війни військовослужбовець не відволікається зовсім, адже вважає, що повинен завжди знати ситуацію на фронті.

«Моя посада вимагає знати все, аби розуміти, хто та куди переходить, що робить.

Я стараюсь поглинути всю інформацію, адже це ремесло, в якому потрібно завжди удосконалюватися, багато вивчати та встигати за інноваціями, які з’являються.

Хочу, щоб мій особовий склад та я були живими та цілими. Тому, аби так було, потрібно слідкувати за всіма моментами».

Як зазначає військовослужбовець, бажання покинути все та опустити руки не з’являлося. Та, сподівається, не з'явиться.

«Я підозрюю, що з таким темпом дій нашої влади, «тасуванням колоди», а саме — передислокацією бригад на ті чи інші напрямки, поставленням дивних завдань, а також через вчинки деяких українців, то, можливо, бажання опустити руки й з'явиться. Але не хотілось би.

Можливо, я колись дійду до думки, що не чесно, що хтось у тилу спокійно вранці п'є каву, бачить своїх рідних, а я мушу сидіти в окопах, недоїдати та недосипати. 

У цілому щодо суспільства зазначу, що змінилося не багато. Хтось вже звик до війни. Хтось займається далі корупцією, хтось — краде. А умовні 20 відсотків хочуть змінити країну, поставити на ноги та відвоювати незалежність.

У будь-якому випадку для мене найважливіше — вигнати росіян з наших земель, аби жити спокійним і стабільним життям».

Мобілізація, наголошує військовий, вкрай необхідна. За словами захисника, нові сили завжди потрібні.

«Утім, знаєте, теперішня мобілізація, коли «гребуть» всіх підряд, — це неправильно. У війську мають бути вмотивовані люди, які розуміють, з якою метою та за що вони тут, а не забирати людей з інвалідністю.

Скажу так, ми не покращимо цей процес, бо багато вмотивованих людей та цвіт нації вже в армії, на жаль, чимало з них росіяни вже вбили. Тому єдине, що залишається — це мобілізовувати невмотивованих».

Для перемоги, за словами Юрія Смицького, не вистачає єдності.

«Треба бути один за одного. Разом, як міцний кулачок. Але кожен думає по-різному, як військові, так і цивільні, так і можновладці.

На жаль, кожен думає тільки за себе, як пригрітися, сховатися та не піти воювати».

П'ятого жовтня 2024 року воїн отримав поранення, тому наразі лікується та проходить реабілітацію.

«Я отримав поранення при зачистці неподалік Нью-Йорка. Там зустріли орієнтовно десятьох росіян. Розпочався ближній бій, відстань якого була три метри.

Ми з побратимами були на відкритій зоні, де нас могли легко прибрати. Оскільки я був командиром групи, то за моїм наказом ми почали відтягуватися звідти. І коли хлопці відійшли, я зробив лише два кроки й зірвалась граната.

Мені поранило руку і ще кульове, яке пройшло наскрізь. Наклав собі турнікет, далі допоміг медик й розпочали евакуацію. Мені було важко йти, адже я втратив дуже багато крові.

Зараз лікуванням я задоволений. Попри своє скептичне ставлення до всього, я зараз приємно здивований, що держава оплачує моє лікування, яке є досить хорошим».

Після перемоги Юрій Смицький планує поїхати додому, а саме в село Новоселиця, що на Івано-Франківщині.

«Піду в гори, збудую будинок та буду насолоджуватися там тишею й спокоєм».


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

Рідні на війні: як підтримати себе, дитину та тих, хто боронить Україну

"Боляче розуміти, що юнаки вже мають жахливі наслідки від війни", — 28-річний ветеран з Івано-Франківська

Повернувся з-за кордону та став на захист України: історія військовослужбовця Володимира Горбачова (ФОТО)

Від роботи на "Азовсталі" до фронту: боєць Ігор Ковальов про шлях у війську


24.10.2024 917
Коментарі ()

25.01.2025
Діана Струк

Про енергоефективність, вивчення альтернативних джерел енергії, реновацію та подолання наслідків ракетного обстрілу, Фіртка поспілкувалася з ректором Івано-Франківського національного технічного університету, професором Ігорем Чудиком.

181
21.01.2025
Вікторія Косович

Як реалізовували проєкт, яким обладнанням оснащений центр та як він функціонуватиме надалі, дізнавалась журналістка Фіртки.  

1458
17.01.2025
Вікторія Матіїв

Регулярні обстеження, збалансоване харчування та турбота про ментальне здоров’я є ключовими для профілактики багатьох захворювань. 

2217
13.01.2025
Тетяна Ткаченко

Про функціонування та розвиток університету, міжнародну співпрацю, стратегічні цілі та власний шлях у медицині, журналістці Фіртки розповів ректор ІФНМУ Роман Яцишин. 

1467
09.01.2025
Тетяна Ткаченко

Чому люди досі соромляться говорити про секс, що робити, якщо у стосунках виникли труднощі та як зрозуміти власні потреби, журналістка Фіртки розпитала у сексолога Володимира Тріща. 

1693 1
06.01.2025
Тетяна Дармограй

Про сфери, в яких найчастіше шукають працівників, рівень заробітної плати, збільшення жінок у традиційно чоловічих професіях, співпрацю із роботодавцями, гранти та які професії будуть у попиті після війни, поспілкувались із директором Івано-Франківського обласного центру зайнятості Василем Цимбалюком.

4519 8

За день до інавгурації новообраного президента США, тоді ще чинний президент Джо Байден був прийнятий в Майстри-масони Великої Ложі американського штату Південна Кароліна.

1091

На сьогодні в Івано-Франківську проживає від двох до трьох, тисяч осіб, що потребують реабілітації, і їх кількість постійно зростає – приблизно на 200-300 людей щомісяця.

383

У соцмережах широко розповсюджені так звані «захисні молитви» або «сильні молитви». 

356

Кожний очікує Виправлення Імен в міру своєї інформованості й світоглядних горизонтів. «Люди простих рішень» очікують від небожителів чогось підсумкового, зрозумілого. Інформовані очікують на підтвердження отриманої ними інформації. А є ще ті, котрі покладаються на "серединне знання"...

638
22.01.2025

Так, на споживчому ринку Івано-Франківщини харчові продукти та безалкогольні напої підвищилися на 1,9%. Суттєво [на 6,2%] подорожчала соняшникова олія.  

1450
18.01.2025

Зима — це час, коли наш організм потребує особливої підтримки, адже холодна погода, короткі дні та обмежений доступ до свіжих фруктів і овочів можуть знижувати наш імунітет.  

1528
13.01.2025

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), близько 30-50% усіх випадків раку можна запобігти завдяки здоровому способу життя, зокрема правильному харчуванню.  

933
22.01.2025

Нерідко молодь стверджує, що можна вірити в Бога, втім не ходити до храму.  

6801
17.01.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

2176
12.01.2025

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

12503
08.01.2025

Сьомого січня 2025 року в селі Космач віряни двох церков святкують різні свята — Різдво Христове та Собор святого Івана Хрестителя.  

1813
21.01.2025

Національна премія України імені Тараса Шевченка (Шевченківська премія) – державна нагорода України, найвища творча відзнака за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва.

842
21.01.2025

У свій перший день підписав близько сто указів з найрізноманітніших питань — від імміграції чи клімату до помилування.

854
20.01.2025

Дональд Трамп склав присягу та став 47-м президентом США. Церемонія інавгурації відбулась у Вашингтоні.  

627
17.01.2025

Онук останнього імператора Австро-Угорщини та голова будинку Габсбургів закликав до знищення Російської Федерації, назвавши це головною зовнішньополітичною метою Європи.  

1202
16.01.2025

На сьогодні танків, авіації, гвинтокрилів у росіян більше, ніж у України, дронів — більше виробляє Україна, зокрема користуючись з грошей, які дають партнери.  

555