Володимир Горбачов до повномасштабного вторгнення працював гідом та організатором фізкультурно-оздоровчих, туристичних заходів і спортивних змагань профкому Єнакіївського металургійного заводу.
Як змінилося життя Володимира Горбачова з 24 лютого 2022 року, чому повернувся з Польщі додому та як став начальником групи бухгалтерського обліку та звітності фінансово-економічної служби 4-ї окремої танкової бригади, військовий поділився з журналісткою Фіртки.
Володимир Горбачов став на захист Батьківщини 8 березня 2022 року. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію України перебував у Польщі, втім не зміг надалі там залишатися, адже розумів, що потрібно допомогти країні.
"Коли почалася війна, я був у Польщі на заробітках, доволі важко повертався у Чернівці. У Львові на вокзалі в той час був жахливий хаос. Жодного розкладу руху потягів не було, все відбувалося спонтанно.
Довелося багато пострибати рейками та проявити вправність. Але повернутися в Чернівці вдалося, тоді я відразу пішов у військкомат. А там вже на 8 березня призначили відправку", — зазначає військовослужбовець.
Про мотивацію вступити у лави Збройних Сил України запевняє, що іншого розвитку подій не міг й уявити.
"Це теж саме, що запитати, що вас мотивувало захистити маму або батька, коли на них хтось напав би. Як на мене, по-іншому просто і бути не могло".
Втім, шлях Володимира Горбачова розпочався у ЗСУ не так, як він собі це уявляв. За словами чоловіка, все відбувалося ніби за підручником військкомату — відправлення, формування нової танкової бригади в Черкасах і фронт.
"Я часто пригадую, як саме нас формували. Ми ночували на бетонній підлозі без будь-якого спорядження у восьмиградусний мороз, без харчування і двотижневого душу. Це ще те задоволення.
Навіть з моїм тридцятирічним досвідом туризму це було доволі важко. Згодом, після бетонної підлоги, спати на невеликому столі здавалося розкішшю. І ще досі згадую той момент 8 березня, коли моя дружина Лариса проводжала мене.
Тоді ми вважали, що більше вже не побачимось, такі моменти не забуваються", — додає військовослужбовець.
Проте у Володимира жодного разу не виникало бажання опустити руки та залишити все.
"Утім, декілька разів виникало бажання перейти в інший підрозділ, але все залишити та піти — ні.
На щастя, моя мотивація з кожним днем тільки зростає. Звісно, мене багато чого в армії не влаштовує, але зараз не час "пір'я розпускати". Всьому свій час".
Щодо методів сьогоднішньої мобілізації військовослужбовець має своє бачення.
"Де ви таке бачили, щоб гордість країни ганяли палками? Звісно, що ЗСУ — це гордість, але для тих, хто вже в армії та для тих, хто її підтримує, тобто волонтерів або робітників, що працюють для оборони країни.
Державі треба зробити так, щоб черги були в армію такі, як людей на вокзалі Львова в лютому-березні 2022 року.
Наприклад, мотивувати грошима, забезпечити гарну підтримку сімей військовослужбовців, тобто забезпечити за кошт держави їх проживання, а також навчання дітей в університетах, безкоштовні якісні сучасні послуги медицини.
Для новобранців — якісну, практичну підготовку.
Це все є, але не в повному обсязі. Прикро. Ось і результат".
Щодо ставлення суспільства до війни Володимир Горбачов запевняє, що наразі воно змінилося.
"Ми бачимо відповідь щодня на вулицях. Звісно, ставлення змінилося. Суспільство звикло до війни. Для одних це те, що принесло велике горе, комусь це заважає, комусь вже просто байдуже, а для когось війна — це матір рідна.
Є така фраза, особливо для тих, хто на війні заробляє. Ну, а про новий прошарок суспільства — ухилянтів — згадувати вже нецікаво".
Військовослужбовець додає, для перемоги сьогодні не вистачає сил і хитрості, адже одного бажання не достатньо. Найбільше сумує за своїми рідними, друзями та туристичними подорожами.
"А ще сумую за котом Рижиком, хочеться його погладити. Ну, і звичайно, за горами, вони часто мені сняться. Після перемоги та повернення усіх окупованих територій, поїдемо в Єнакієве.
І вже подивимося на місці, що робитимемо. А якщо буде якась "інша перемога", тоді треба вирішувати, де будемо жити з дружиною.
Адже наша трикімнатна квартира залишилася на окупованій території. А та квартира, що ми зараз винаймаємо у Чернівцях, на всю сім'ю замаленька.
Ще у планах сходити з друзями у Карпати, по маршруту засновника "Карпатського волоцюги" Мирослава Мельничука. У нього найцікавіші для мене маршрути.
Ну, і зуби відремонтую нарешті — за два з половиною роки, адже в селах, де ми знаходимося, стоматологічних кабінетів немає", — зазначає Горбачов.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
