Повномасштабна війна змінила не лише життя українців, а й саме розуміння мистецтва. Театр, який у перші дні вторгнення здавався недоречним, нині став простором для проживання болю, відновлення та внутрішньої опори — як для акторів, так і для глядачів.
Як війна вплинула на мистецтво, журналістці Фіртки розповіла акторка Івано-Франківського драмтеатру Надія Левченко.
За її словами, на початку повномасштабної війни колектив театру долучився до волонтерської роботи — займалися гуманітарною допомогою та логістикою.
«Я думала: який театр, яка я артистка — кому це зараз потрібно? Люди приходили по їжу, по подушки, їм просто нічого було їсти», — пригадує акторка.
Втім усе змінилося після однієї з вистав.
«Після вистави до мене підійшла жінка, яка виїхала з Маріуполя, пережила фільтрацію. Вона сказала, що за весь цей час не плакала. А після нашої вистави — вперше заплакала.
Тоді я зрозуміла: театр потрібен. Він дає можливість випустити біль і прожити емоції», — розповідає Левченко.
Війна також змінила відчуття часу та підхід до роботи. Актори намагаються працювати максимально інтенсивно, поки мають таку можливість. Водночас тема війни так чи інакше присутня майже у всіх постановках.
«Навіть коли ми граємо легку комедію, після вистави говоримо з глядачем: це — щоб трохи відволіктися і відновитися. Але далі нам потрібно боротися і пам’ятати, у якому часі ми живемо. Бути гідними тих, хто воює і хто загинув», — каже акторка.
За її спостереженнями, люди приходять до театру з різними запитами — хтось шукає натхнення, хтось прагне відволіктися. Для себе ж вона визначає сучасний театр як «лікарню для душі».
«Тут можна заспокоїтися або, навпаки, відкрити болючі теми, на які в повсякденному житті не вистачає часу. Театр — це про живе. Актори лише відображають звичайних людей. І коли дивишся на це збоку, інколи впізнаєш себе», — зазначає Левченко.
Акторка наголошує, що не прагне нав’язувати глядачам конкретні висновки чи мораль.
«Кожен сам зчитує свої сенси. Але як громадянка я хочу донести інше — бути сильними, свідомими й гідними. У своїх вчинках, у способі життя, у відданості роботі. Я намагаюся показувати це власним прикладом — зокрема для дітей і підлітків».
Більше читайте у матеріалі: «Театр сьогодні — лікарня для душі»: акторка Надія Левченко про сцену, кіно та мистецтво під час війни
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
