«Я зрозуміла, що таке — я сама». Історія переселенки з Донеччини, яка чекає чоловіка з війни

Повномасштабна війна змінила життя мільйонів українців.

Для Вікторії Сакун, яка родом із Донеччини, цей період став болючим та переломним — після мобілізації чоловіка жінці довелося фактично заново вибудовувати побут і соціальні зв’язки.

Про свій досвід Вікторія Сакун розповіла журналістці Фіртки.

Вікторія Сакун переїхала на Прикарпаття вже під час великої війни. Згодом її чоловік став на захист країни. Жінка зізнається: після цього її коло спілкування різко звузилося.

«Я стала менше довіряти людям. Багатьох перестала бачити, коли чоловік став військовим. Ми українці, ми маємо допомагати ЗСУ — я це розуміла й раніше, але після цього мої погляди змінилися остаточно», — розповідає жінка.

За її словами, з життя зникли всі, хто мав іншу позицію щодо війни:

«У мене не залишилося людей з іншим поглядом. Ніхто не телефонував, не питав, як я там».

Чоловік Вікторії мав статус «обмежено придатний». Проте перед черговою явкою до центру комплектування сім’я несподівано дізналася, що всі медичні документи та знімки, які підтверджували його стан здоров’я, зникли.

«Він пішов у військкомат, а його одразу затримали. Навіть не випустили додому. Забрали у Франківськ. А він же був на машині — авто залишилось у Калуші біля ТЦК», — пригадує жінка.

Автомобіль допоміг повернути старший син, який навчався в Івано-Франківську.

Чоловіка протримали кілька днів та відпустили на вихідні. Йому вручили повістку з попередженням про відповідальність у разі неявки. Коли він прийшов у зазначений день, його знову мобілізували — цього разу одразу до навчального центру.

«Він не повернувся додому. І тоді мене накрило. Я залишилась із дітьми сама. Було дуже важко. Ми завжди були поруч, а тут — ніби земля з-під ніг пішла».

Після мобілізації чоловіка Вікторія Сакун залишилася наодинці з побутом, дітьми та новими викликами.

«Усі рішення доводиться приймати самій. Раніше ми вирішували все вдвох. Тепер можу порадитися, але рішення все одно за мною».

Буденні речі теж змінилися:

«Раніше могла подзвонити й сказати: "Купи хліба". А тепер знаю, що маю сама встати й піти. Це просте, але я зрозуміла, що таке — я сама».

Вікторія Сакун зізнається: до війни вона не була людиною, яка звикла все робити самостійно.

«У родині було "ми". А тепер я знаю, що таке — я. І це важко».

Більше читайте у матеріалі: «Ми мусили залишити дім двічі»: історія донеччанки, яка стала волонтеркою на Прикарпатті (ФОТО)