Після кількох вимушених переїздів і повної втрати свого житла слово «дім» для переселенки та волонтерки Вікторії Сакун набуло іншого змісту. Про це волонтерка розповіла журналістці Фіртки. За її словами, після виїзду з Донецька родині вдалося придбати квартиру — невелику й без ремонту, але саме там вони знову відчули тепло й безпеку. «Коли ми виїхали з Донецька й купили житло, я відчувала: це наш дім. Хай без ремонту, хай страшне — ми поступово все зробили. Там було відчуття дому. Та нині це відчуття втрачено», — каже жінка. Сьогодні сім’я змушена жити в чужому приміщенні, яке, за словами переселенки, не може стати справжнім домом. «Є приміщення, де ми живемо родиною, але це не дім. Коли ти живеш у чужому помешканні, хочеться щось змінити під себе, а ти не маєш права», — пояснює вона. Повернутися на Донеччину родина не може — їхній будинок повністю зруйнований. «Будинок розбитий. Місто знищене… Квартира на п’ятому поверсі — все вщент», — говорить Вікторія. Попри втрати, жінка тримається завдяки сім’ї. Каже, що особливо змінив її момент, коли чоловік пішов служити. «Діти не дають упасти. Родина тримає мене на плаву. Коли чоловік став військовим, я зрозуміла, що у моєму житті настав час, коли я сама за все. Але поруч є люди, які підтримують». Зараз сім’я очікує на державну компенсацію за зруйноване житло. Отримані кошти вони планують спрямувати на купівлю нової оселі, щоб остаточно вкоренитися у громаді, яка стала їхнім прихистком. «Ми дуже сподіваємося, що держава виплатить компенсацію. Бо хочемо придбати житло й залишитися тут. Там у нас уже нічого немає», — додає переселенка. Більше читайте у матеріалі: «Ми мусили залишити дім двічі»: історія донеччанки, яка стала волонтеркою на Прикарпатті (ФОТО) Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел! Читайте також: Рідні на війні: як підтримати себе, дитину та тих, хто боронить Україну «Ми не ділимо військових на "наших" і "ваших"»: історія івано-франківської волонтерки Мар’яни Заграй
