ЕКСКЛЮЗИВ ФІРТКИ. Франківський кухар з Еквадору Дарвін Понсе, учасник третього сезону Пекельної кухні: «Треба менше спати…» (фото, відео)


 

/data/blog/34500/2f9899641ed4033dddff4cb1ab069cb0.jpg

 

Дарвін Вінісіо Седеньо Понсе – кухар-еквадорець, для якого Україна стала другою батьківщиною, тут він знайшов своє кохання, виховує двох дітей і вдосконалює себе як професіонал – працює консультантом у престижній мережі ресторанів, а з недавнього часу є учасником третього сезону популярної програми «Пекельня кухня».

 

До речі з двадцяти українських учасників «Пекельної кухні» Дарвін єдиний, хто спілкується українською мовою – всі решта "українських кухарів" – по-російськи…

 

Дарвін вже майже не уявляє себе поза Україною. Нині він вільно розмовляє і пише українською мовою, все ще мріє про власний ресторан, а ще хоче навчити українців як буди справжніми майстрами смаку, без лишніх формальностей і нікому непотрібних процедур. Однак, починалося все зовсім не так…

 

Отож про себе, «свою» Україну, українців, «Пекельну кухню», а також плани на майбутнє – далі у розмові кореспондента "ФІРТКИ" із Дарвіном, який, до речі, вже багато років мешкає саме в Івано-Франківську і позиціонує себе на шоу виключно як франківець.

 

/data/blog/34500/ca436c7d9d534cea39d59dec78a4b3c9.jpg

 

Дарвін, ваша історія, наскільки відомо, доволі цікава. Розкажіть щось більш детально про себе і про те як ви потрапили в Івано-Франківськ.

Я народився в невеликому еквадорському містечку Пуйо. Вона десь таке як Івано-Франківськ.  Я там виріс і навчався. Потім вирішив поїхати в Лондон, де й почалося усе найцікавіше.

 

Ви здобували кухарську майстерність ще в Еквадорі?

О, ні. В Еквадорі я навіть уявлення не мав, що таке сковорідка, не те, що ціла кухня. Усе почалося вже Лондоні.

 

Чому вибрали саме кухню?

Приїхавши в Лондон мені потрібна була робота, а  мій друг працював тоді в ресторані. От я цим і зацікавився. Згодом, мені дуже сподобалося.

 

А мова? Ви знали англійську?

У нас вдома іспанська мова, але англійська мені була дуже знайома, тому особливих проблем із спілкуванням не виникло. Ось і я почав працювати на кухні. Друг мені допомагав, підказував. Я дуже швидко робив успіхи. Практично за декілька років я вже мав багато навиків і знань, щоб працювати самостійно. На третій рік моєї праці я вже працював шеф-поваром в італійському ресторані.

Так минуло дев’ять років. Змінювалися заклади, керівництво, люди, клієнти, страви.

 

А яку кухню готували?

Починав з італійської кухні. Її було найбільше. Також працював у закладах із латиноамериканською та іспанською кухнями. Я вбирав всі ідеї і поступово сформував власну концепцію і бачення усього процесу.

 

Цікаво, що із своєю майбутньою дружиною – українкою, ви познайомилися саме в Лондоні…

Так. Вона там вчилася і працювала. А познайомила нас її подруга, яка на той час працювала зі мною в ресторані. Кожного вечора дівчата разом йшли додому з роботи. І так ми познайомилися. Це був 1998 рік.

 

Ви до того щось чули про Україну? Чи шукали на карті країну?

Якщо чесно сказати, то нічого. Ми вчили колись тільки про СРСР. Ми з Ірою зустрічалися десь до 2000 року, але я все-рівно нічого не знав. Потім пізніше, популярними у світі стали футболіст Андрій Шевченко і боксер Віталій Кличко. Як виявилось, вони саме з України. Тоді я вже взявся за карту і почав вивчати – де ж ця країна – Україна...

 

Коли вперше відвідали Україну?

Вперше в Україну я приїхав в 2004 році, щоб познайомитися із батьками коханої. То була поїздка на 10 днів.

 

Які були ваші перші враження від Івано-Франківська?

Коли я вперше приїхав в Україну, то після Лондона зразу ж відчув, що всюди багато пилюки і страшенні вибоїни на дорогах…

 

Ну, то з 2004-го року нічого не змінилося в Україні – той же пил, ті ж вибоїни…

(Сміється). О, ні, змінилося! Ями на дорогах стали ще більшими і глибшими!:) Взагалі, це було трохи інакше, у порівнянні із тими місцями, де я бував раніше. Але мені сподобалося. Коли були вдома в дружини, то вперше побачив як ростуть полуниці. До цього часу я їх тільки купляв в крамниці і готував. Побував на Буковелі, в Яремче. Тоді там все тільки починало розвиватися, але було дуже гарно, літо... А ще вразили ціни, які у порівнянні із лондонськими тоді були просто мізерними. Пляшка пива – 2 гривні! Тоді як в Лондоні – 2 фунти…

У той час тут ще навіть не було таких ресторанів. Був один дуже дорогий «Слован». Коли ми там сиділи і я замовив коньяк, то всі на мене дивилися великими очима.

 

Ви вже мали якесь розуміння української мови?

Ні. Вдома із дружиною ми спілкувалися англійською мовою.

 

То що ж вас таки привело в Івано-Франківськ?

Наш перший син Нестор-Домінік народився в Лондоні і дружина вирішила поїхати на Україну до мами, бо потрібна була допомога. Я залишився там працювати. Все було по-плану. Але згодом зрозумів, що не можу бути довго без сім”ї. Коли знову був в Івано-Франківську, то знайомий запросив мене працювати в ресторан «Черчіль», який тоді ще тільки будували. Мені було так зручно, якщо чесно, бо Лондон вже трохи набрид – мегаполіс, корки, лишня трата часу на дорогу до роботи і додому – годину туди, - годину назад... Хотілось чогось нового.



Як працювалось на новому місці?

Потрібно було розробляти європейське меню. Я не мав уявлення, за що братися в першу чергу. Була проблема із мовою. Було дуже непросто. Але я погодився. Почав діставати різноманітні продукти, яких тоді в місті не було. Це сьогодні є супермаркети і все можна придбати, а я мусів їхати до Львова по якусь екзотичну рибу чи фрукти. Ресторан працював досить нормально. Біля мене завжди була дівчина-адміністратор, яка допомагала спілкуватися, бо добре знала англійську. Але треба було вчитися і самому, бо час йшов.

 

Скільки часу потрібно було щоб хоч щось зрозуміти по-українськи?

Я десь за п’ять місяців вже почав розуміти мову. Почав вчитися читати і писати. Дуже було приємно, коли почав розуміти, що говорять навколо.

 

А про свій бізнес не задумувалися?

Я також ще 3,5 роки працював у кав’ярні «Бізе». А потім захотів відкрити власну справу. Хотів подивитися як люди зреагують на щось нове, незвичне для них. Це був латиноамериканський ресторан «Ляпампа» навпроти обласної друкарні. Готували дуже цікаві страви. Ми дуже відповідально відносилися до продуктів – овочі навіть вирощували самі в теплиці, щоб було якісно. М’ясо ніколи не заморожували навіть – все робили з базару – з свіжого…

Але люди виявились неготовими до нового і я був змушений закрити його.

 

Що робили далі?

Знайшов хорошу пропозицію. Це компанія, яка має мережу закладів у Львові, Луцьку, Буковелі. Там я працюю шефом-консультантом по італійській кухні. Я налагоджую кухарський процес, роботу ресторанів. Зараз у мене 10 ресторанів, які я консультую. Мені дуже комфортно, бо я маю час і на роботу, і на сім’ю. У Буковелі і Шацьку працюємо сезонно.

 

Розкажіть про програму «Пекельна кухня». Як вирішили туди піти?

Це вже третій сезон «Пекельної кухні». Ще, коли програма тільки починалася – перший її сезон, то знайома з Києва мене агітувала, але я не захотів, бо добре мови не знав, думаю – чого я там буду в програмі без мови виглядати як клоун..? У другому сезоні було те ж саме. Тоді з Івано-Франківська приймала участь дівчина Тоня. Перед програмою вона декілька тижнів приходила до мене ще в «Ляпампу», я їй підказував що і як робити.

Вона поїхала на проект. Після розказала мені, що і як там відбувається. Казала, що дуже задоволена, що побувала на програмі, багато навчилася.

Після цього я вже задумався чи і самому не прийняти участь. Ми порадилися із дружиною і вирішили їхати. Заповнив анкету, пройшов кастинг і мене взяли. Я вже нормально говорив по-українськи.

У мене раніше була своя думка про шефа «Пекельної кухні», він у мене викликав якусь антипатію. Але я помилявся. Шоу – це є шоу. Це сценарій. Так має бути.

 

А зараз зйомки третього сезону закінчилися, - чи можете сказати, хто переміг?

Зараз я деталей розказати не можу, бо йде тільки друга програма і у мене контракт. Всього буде шістнадцять програм.

Те, що було до цього часу, то у мене склалися дуже позитивні враження. Єдине, це те, що я не встигаю за мовою, бо практично усі спілкуються російською.

Програма дуже гарна. Я там багато навчився. Ми обмінюємося досвідом. Це дуже добре. Крім того, для мене участь в програмі є ще й вигідною тому, що зростає мій імідж.

 

Що ви плануєте робити далі?

Надалі працюватиму консультантом. Маю трохи вільного часу і допомагатиму ще деяким ресторанам у консультуванні. Планів їхати в Київ не маю, в Москву тим більше... У мене тут сім’я. А якщо закордон – то тільки до себе додому поїхав би, в Еквадор.

Гроші можна заробити будь-де. Потрібно тільки бажання. Просто треба менше спати і більше працювати. Бо я говорю з українськими кухарями – вони працюють тиждень, а тиждень відпочивають. Я кажу, - вау!, так не можна, як можна цілий тиждень відпочивати!? Яка у вас зарплата – тисяча гривень, дві… - і що вам вистачає? – ні… Дивно.

 

Дружина б погодилася їхати в Еквадор?

Ми про це говорили, вона погодилась би. Але це дуже великі зміни. Потрібен час. Це дуже серйозне рішення.

 

А як щодо громадянства? Ви не маєте наміру прийняти українське громадянство?

У нас в Еквадорі можливе подвійне громадянство. Тут такого немає. Поки що немає потреби в цьому.

 

Як потрібно українським спеціалістам вдосконалюватися у порівнянні із Європою?

У нас тут Україні, я вважаю, неправильне навчання. Тут є кулінарі технікуми. У мене були практиканти, то вони нічого не знали. Не вміли готувати. Неправильна система роботи на кухні. У нас в Україні навчають не поварів, а якихось фахівців широкого профілю – бухгалтерів, калькуляції складати, а найголовніше – готувати страви, традиційні кухні – не вміють… Багато лишніх посад, якісь технологічні карти які залишились від СРСР. Це все не потрібно. Це лишня трата часу. У Європі такого немає. Є власник і він вирішує все. В Україні повар не має свободи дій, бо має робити все, як «написано».

У нас немає нормальної школи кулінарії. Я вже про це думав, щоб організувати кулінарні школи, робити майстер-класи для поварів. В Еквадорі, наприклад, такі школи вже є. Вчителями у них працюють люди, які навчалися за кордоном.

 

Латиноамериканці завжди асоціюються із футболом. Ви граєте в футбол?

Раніше грав. Зараз вже ні, нема часу, але дуже люблю футбол.

 

Що ви можете побажати українським кухарям?

Потрібно працювати. Удосконалюватися. Завжди прагнути до чогось нового. Менше спати, більше працювати. Максимально використовувати час.

 

 

/data/blog/34500/33b3b7635ae355f0ff9599dd58ef3d43.jpg

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ЕКСКЛЮЗИВ ФІРТКИ. "Міс Україна -2013" Анна Заячківська: "Життя – це театр, але у даному випадку я хочу грати тільки свою роль"


16.04.2013 6474 9
Коментарі (9)

так 2013.04.16, 16:26
Дарвін дуже позитивна і світла особистість!
Бабця 2013.04.16, 17:13
З приємністю дивлюсь цю передачу - тільки тому, що там бере участь Дарвін. На сором багатьом нашим можновладцям - говорить українською і підтримує наше місто. То він міг вивчити українську, а вони - ні???
Ксенія 2013.04.16, 19:53
Такий молодець! Колись частенько заходили в Бізе заради салатів від Дарвіна.Щиро бажаю успіхів!
кока 2013.04.16, 20:46
Давно його знаю-молодець!!!
Надія 2013.04.17, 14:34
Найкращий учасник та повар шоу "Пекельна кухня"!!!!!!!!!!!
Dora Tite N 2013.04.18, 17:27
Amigo que emoción verte realizado tu perseverancia pero sobre todo tu sencillez hacen de ti un ser humano excepcional.. Dios te bendiga siempre.
Я 2013.04.18, 14:04
Браво, Дарвін! Так тримати і все складеться якнайкраще!
Nataly 2013.04.25, 22:59
МОЛОДЕЦЬ!!!!! :) БАГАТЬОМ СЛІД БРАТИ ПРИКЛАД!
sdemyan 2013.06.07, 00:46
Мали щастя скуштувати феєричні страви, зготовані Дарвіном, на дні народженні нашого синочка в «Фелічіті» Луцька. Але пори талант до кулінарії він ще й володіє позитивною енергетикою. Наш Річний Іванко з задоволенням пішов до нього на руки.
30.04.2024

Будівельна компанія «ND Group Development» запрошує вас стати майбутніми власниками унікального комплексу преміумкласу. Водночас власний будинок мрії стає ще доступнішим. Адже при покупці з 30 квітня 2024 року до 15 травня 2024 року можна отримати знижку 3%. 

823
29.04.2024
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з серцево-судинним лікарем-хірургом Андрієм Судусом про причини раптової серцевої смерті, операції на серці, як війна вплинула на кількість захворювань, чи "молодіють" хвороби серця та як запобігти їхньому розвитку загалом.

633
22.04.2024
Вікторія Матіїв

Про значення Великодніх свят журналістка Фіртки поспілкувалася з отцем Миколаєм Микосовським, який служить у Василіянському монастирі УГКЦ на Ясній Горі у Гошеві.

1705
10.04.2024
Тетяна Дармограй

Фіртка розповідає про головні зміни, які пропонує влада новим законопроєктом про мобілізацію.

3049
01.04.2024
Діана Струк

Про функціонування закладу, допомогу військовослужбовцям та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з очільником комунального закладу «Дім воїна» Миколою Крошним.

2473
26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

2453

Доволі часто можна зустріти згадку про так званого «пасхального зайця» в сучасній масовій культурі (фільми серіали, листівки, гіфки). Отож, яке відношення має кролик/заєць до Пасхи?

61

Спорт — це не просто змагання, це мова, яку розуміють усі. І Україна використовує її, щоб розповісти світові про свою силу та прагнення до перемоги.

633

Нижня палата Конгресу США затвердила допомогу Україні в  сумі 61 мільярдів доларів. Всього «за» допомогу Україні проголосували 311, «проти» — 112, «утримались» — 8.

611

«Благодатний вогонь» саме за такою назвою ми знаємо церемонію, яка відбувається щорічно у Велику Суботу перед Пасхою у Єрусалимі в Храмі гробу Господнього. Здебільшого про це явище  знаємо через ЗМІ, які щорічно ведуть пряму трансляцію сходження Благодатного вогню з Єрусалимського храму.

1474
01.05.2024

Християни освячують пасхальні традиційні страви, про котрі чітко згадує священник у часі освячення, зокрема м’ясні та молочні. Кошик можна прикрасити барвінком і вишитим рушником.

221
26.04.2024

Розповідаємо про корисні для серця та задоволення способи включити домашній сир у свій раціон.  

580
23.04.2024

У 2024 році Великий піст почався 18 березня та закінчиться 4 травня. Святкування Великодня у християн припадає на 5 травня.  

435
30.04.2024

Великий або Страсний четвер — це день, коли Христос понад 2000 років тому на Тайній Вечері з апостолами, своїми священниками, установив Таїнство Святого Причастя, відслуживши першу Божественну Літургію.  

225
26.04.2024

Чому Великдень є одним з найважливіших християнських свят та що він означає для сьогодення, зокрема для українців, які третій рік поспіль відзначатимуть цей день під час повномасштабної війни?  

306
22.04.2024

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

26942
18.04.2024

Під час моління студенти зачитували розважання, які перепліталися зі стражданнями нашого Спасителя – Ісуса Христа під час Хресної дороги та терпіннями, які проходить український народ у часі жорстокої війни.  

762
02.05.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

19596
30.04.2024

Івано-Франківська міська рада прийняла звернення до Президента України Володимира Зеленського, голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука, комітету Верховної Ради України з питань бюджету, щодо спрямування видатків державного бюджету з фінансування політичних партій на ЗСУ.  

322
26.04.2024

З твердженням, що часто думка простих людей важливіша, ніж думка професійних політиків та експертів, повністю погодилися або скоріше погодилися 48% опитаних. Не згодні з таким твердженням лише 1/5 респондентів.

328
23.04.2024

Рівень довіри до інформації про події війни, яка надходить від владних органів, є невисоким.  

655
19.04.2024

Обороноздатність, безпека, підтримка воїнів, розвиток економіки та євроінтеграційні процеси – ключові питання, які обговорили під час засідання Конгресу місцевих та регіональних влад, що відбувся під головуванням Президента України Володимира Зеленського.  

1100 1