«Благодатний вогонь» саме за такою назвою ми знаємо церемонію, яка відбувається щорічно у Велику Суботу перед Пасхою у Єрусалимі в Храмі гробу Господнього.
Здебільшого про це явище знаємо через ЗМІ, які щорічно ведуть пряму трансляцію сходження Благодатного вогню з Єрусалимського храму.
Ми звикли бачити довгі приготування до цієї церемонії - наповнення храму паломниками, прибуття Єрусалимського патріарха, розповіді диктора за кадром про унікальність цього явища та про різні перекази стосовно цього дійства:
«Благодатний вогонь сходить тільки православним», «рік коли не зійде вогонь – буде останнім існуванням людства», «вогонь не обпікає шкіру людини» та ін.
Вже до цих тез коментаторів з’являються питання.
Часто ця подія привертає до себе увагу більшу, аніж саме Воскресіння Христове.
Довгий час ми дивились на це дійство через призму російського православ’я і її філії – УПЦ-МП, але відколи відродилась Православна Церква України й відбулось євхаристійне єднання з іншими православними церквами (співслужіння, співпраця), то виявилось, що все не так, як нам роками розповідали.
Виявляється, православний світ ставиться до цієї події цілком спокійно і без лишнього ажіотажу.
Те, що ми називаємо «Благодатний вогонь» у православних греків це «Святе Світло».
Церемонія Святого Світла звершується у Велику суботу як знак світла, яке засяяло від Гробу Господнього в час воскресіння та світла, яким сяяли ангели, що сповістили про це.
Тобто, знову ж акцент є на світлі, яке виходить з Гробу - з місця для мертвих, що стало місцем живоносним.
В оригінальній традиції йдеться про «Святе світло». Не про вогонь. І не про благодатний. А про Святе світло. І подія називається «церемонією», а не «сходженням».
Називати церемонію Святого Світла, яку звершують у Велику суботу, «сходженням Благодатного вогню» заведено в російській церковній традиції. Бо саме їй властиво поширювати акцент на речовині (вогні), а не на світлі та підкреслювати винятково чудесну природу самої появи вогню – розповідає архиєпископ ПЦУ Євстратій.
Церемонія Святого Світла звершується у Велику суботу, як знак світла, яке засяяло від Гробу Господнього в час воскресіння та світла, яким сяяли ангели, що сповістили про це.
Тобто, знову ж акцент є на світлі, яке виходить з Гробу - з місця для мертвих, що стало місцем живоносним.
Патріарх Єрусалимський запалює свічку від лампадки, яка постійно горить у спеціальній ніші за іконою Воскресіння у Кувуклії, а потім роздає вірянам.
Отож, ніякого надприродного сходження немає.
Якщо провести аналогію, то церемонія Святого Світла схожа на наше освячення води на Йордан.
Цей вогонь дійсно є благодатним, але таким він стає не тому, що з’являється в чудесний спосіб, а тому, що над ним здійснюється церемонія освячення.
Подібно як богоявленська вода: святою вона стає не через те, що у надприродний спосіб з’являється, а через те, що її освячують в часі Йорданських свят.
Так само природне походження хліба та вина не заперечує істинності Євхаристії, коли принесені до вівтаря природні речовини дією Духа Святого стають Тілом і Кров‘ю Христовими.
Намагання надати Святому світлу виняткового значення, як певному «доказу істинності православ’я» характерне в першу чергу для московської версії церковності - стверджує архиєпископ Євстратій.
Бо історично наявний там низький загальний освітньо-богословський рівень, саме у цій версії найбільше бачимо відданості зовнішнім ознакам церковного життя, а не його сутності говорить архиєпископ Євстратій.
Для московського православ’я характерне обрядовірство. Тому не дивно, що з їхньої легкої руки та вплив на ЗМІ, цілком природню для церковного життя церемонію Святого Світла перетворили майже на вогнепоклоніння.
