Впевненість у підлітковому віці формується через внутрішню опору, образ себе та прийняття з боку значущих людей. Водночас це період найбільшої вразливості до самокритики, ідеалів та зовнішніх оцінок.
Про це журналістці Фіртки розповіла дитяча психологиня Ірина Волощук.
За її словами, впевненість буде переважати над невпевненістю тоді, коли є внутрішня опора.
«Для мене визначення впевненості чи невпевненості у підлітковому віці визначається внутрішньою опорою, внутрішньою силою та внутрішнім образом себе. Якщо образ себе є більш позитивним, ніж негативним, внутрішні опори достатньо міцні та сильні, тоді переважатиме впевненість над невпевненістю», — пояснює фахівчиня.
Ірина Волощук наголошує, що підліткам важливі й зовнішні опори — батьки, друзі, дорослі. Проте саме в цьому віці дитина починає оцінювати та засуджувати себе самостійно.
«Підлітковий вік — це період ідеалізації, крайніх настроїв і бажання мати все і одразу. Чим крутіше я щось маю — одяг, айфон, взуття, — тим крутіший я сам. Помилки ж сприймаються як привід критикувати себе», — зазначає Ірина.
За словами психологині, значна частина поведінки підлітка спрямована на те, щоб зайняти своє місце серед однолітків.
«Підлітку вкрай важливо прийняття однолітків. Це так само значимо, як увага мами і тата у дошкільному віці», — каже вона.
Саме тому підліткова криза, на її думку, є «найскладнішою кризою формування особистості у житті людини».
Ірина Волощук звертає увагу, що підлітки часто ототожнюють себе зі своїми вміннями.
«Підлітки сприймають себе за своїми компетенціями: я є те, в чому я компетентний. Тому дуже важливо, щоб у дитини було хобі, у якому вона матиме хороші результати», — пояснює вона.
Водночас часто такою сферою стають комп’ютерні ігри.
«Тепер зрозуміло, чому так складно забрати у підлітка телефон: бо там і комунікація з однолітками, і компетенція — дитина круто грає. Чи захоче вона добровільно віддати свій рай? Точно що ні», — додає психологиня.
Ірина Волощук окреслює ключові чинники формування самооцінки:
«Основні фактори формування самооцінки у підлітка — це сім’я і ставлення батьків, друзі та однолітки, ставлення авторитетного дорослого, наявність умінь і навичок, а також самозарадність».
Вона застерігає: якщо дитина не має самостійності у побуті, це може закладати основу комплексу неповноцінності.
«Якщо дитина досі робить уроки з батьками, її возять до школи і вона нічого не вміє робити по дому — це цеглинки комплексу неповноцінності», — пояснює Ірина Волощук.
Також важливо зазначити, що вплив соціальних мереж також відіграє важливу роль.
«Соцмережі мають тим сильніший вплив, чим більш незрілою є особистість дитини і чим більше вона концентрується на віртуальних ідеалах, а не на реальному житті», — наголошує фахівчиня.
Психологиня радить не ігнорувати зміни у поведінці дитини:
«Зміна поведінки, апатія, закритість, часті сльози, порушення сну — хоча ці чинники притаманні підлітковому віку, на них варто звернути увагу», — каже вона.
Також про невпевненість можуть свідчити надмірні вимоги до зовнішності, одягу чи гаджетів.
«Надмірна впевненість, точніше її демонстрація, — це один із видів комплексу неповноцінності», — зазначає Ірина.
На завершення психологиня радить підтримувати дитину у процесі формування себе.
«Важливо дати дитині зрозуміти, що вона сама дуже прискіплива до себе, а для інших її помилки не мають такого значення», — каже вона.
Фокус, за її словами, варто зміщувати з помилок на мету.
«Не порівнювати себе з іншими, а лише з собою. Страх помилитися нікуди не дінеться — з ним треба йти до своєї мети, і він сам розсіюється по дорозі. «Впевненим ти стаєш тоді, коли добре вмієш, знаєш і опираєшся на себе, а не на інших», — підсумовує психологиня.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Лікар-психіатр про вплив війни на ментальне здоров'я: профілактика та перші дзвіночки розладів
