«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці

Фото: Getty Images


Після підступного російського нападу 24 лютого декілька мільйонів українців змушені покидати дім, тікаючи від війни.

Сьогодні в жодному регіоні України неможливо почувати себе у повній безпеці. По мирних містах та селах в будь-який момент можуть завдати ракетний чи авіаційний удари. Ворог обстрілює житлові будинки, залізниці, лікарні, пологові, школи, дитячі садочки, історичні місця, атомні електростанції та «зелені коридори». 

За даними ООН, майже десять мільйонів українців вимушено покинули домівки у пошуках більш безпечного місця: хтось знайшов прихисток на заході України, дехто — за кордоном. 

Чимало з тих, хто наразі у відносній безпеці, відчуває провину, що може працювати, навчатись, заробляти та нормально харчуватись. Відтак, у багатьох, хто вирвався з пекла, нерідко виникає так званий «синдром вцілілого».

Ці люди перебувають у постійній напрузі. На запитання: «Як ти?», вони відповідають: «Та начебто нормально... Але ні — зле. Ось прочитала, як мирні жителі сидять в укриттях у регіонах, де ведуться бої».

Поки Збройні сили України «денацифікують» окупантів, а резерв готується до другої фази, цивільним рекомендують відновлюватись та продовжувати жити звичним життям там, де це можливо. Навчатись, ходити на роботу, виховувати дітей, займатись хатніми справами, гуляти, волонтерити та жертвувати (за можливості) кошти на українську армію, яка воює, щоб українці могли дозволити собі продовжувати жити.

Психологи та економісти наголошують, що кожна людина має своє місце у цій війні й повинна вести оборону насамперед на своєму рубежі.

Адже перемога України залежить від чималої кількості чинників, зокрема й від економічного та морального стану всіх українців.

Що таке «синдром вцілілого», як його розпізнати та як з ним упоратись — журналістка Фіртки розпитала у психологині пологового будинку «Лелека» Наталії Мирошніченко.


«Соромно бути у безпеці»: що таке синдром вцілілого?


Психологиня Наталія Мирошніченко пояснює, що синдром вцілілого — це сильне почуття провини, сорому і жалю, коли людині вдається зберегти собі життя. Також такі почуття можуть виникати, коли життя людини триває легше і простіше, ніж у близьких людей.

Так, за словами психологині, почуття провини та сорому можуть застати й того, хто вирішив залишити країну, й того, хто залишився жити у спокійному регіоні, де не точаться запеклі бої.

«Спочатку термін „синдром вцілілого“ використовували до тих, хто пережив Голокост, а пізніше його поширили на вцілілих після автокатастроф, стихійних лих, епідемій інфекційних хвороб і військових конфліктів.

Відповідно до посібника медичних діагнозів DSM-5 синдром вцілілого вважається одним із симптомів посттравматичного стресового розладу», — продовжує експертка.

Довідково: у дослідженні, опублікованому у 2018 році у Journal of Loss and Trauma, науковці опитали пацієнтів клініки травматичного стресу у Великій Британії та виявили, що 90% опитаних, які вижили під час випадку, коли інші померли, відчувають глибоке відчуття провини.

Науковці з Німеччини припускають, що учасники тяжких обставин, можуть хибно оцінювати власну роль у події. Це і є причиною розвитку почуття провини. Зокрема, люди можуть невірно оцінювати власну здатність передбачати події, або запобігати наслідкам. Це загострює симптоми посттравматичного стресового розладу.

Іншими словами, додає психологиня, людина відчуває синдром вцілілого наступним чином:

• вижив — винний;

• не зміг допомогти — соромно;

• мене недостатньо і моєї допомоги завжди мало. Адже це не зупиняє війну в одну мить. Відчуття, що інші роблять більше, а я просто марний;

• виїхав із країни — відчувається як «я поганий», «зрадник» та взагалі «боягуз»;

• я тут у безпеці, отже, соромно перед тими, хто ховається в бомбосховищі й чує весь жах;

• вина, якщо не відчуваєш біль при втраті. А також якщо немає сліз або їх «недостатньо»;

• вина і сором, якщо намагаєшся жити як колись, якщо хочеться посміхатися і реагувати на жарти;

• стає соромно, якщо не пішов особисто битися з ворогом, як це роблять інші.

«Тяжкість симптомів залежить від загального психічного стану людини та ситуації, яку доводиться переживати.

У тяжкій формі синдром вцілілого складно відрізнити від посттравматичного стресового розладу», — каже психологиня.

Фото: Getty Images


Симптоми синдрому вцілілого


Синдром вцілілого має соціологічну природу. Він базується на страху — бути вигнаним із групи за те, що опинився в кращих умовах чи за те, що нібито «зрадив».

Експертка підкреслює, що відчуття провини  через те, що ти вижив, — один із провісників посттравматичного стресового розладу. Як результат, людина отримує знижений емоційний фон та знижену особисту ефективність, нічні кошмари.

До основних симптомів синдрому вцілілого належать: 

— порушення сну;

— головні болі;

— нудота і біль у животі;

— травматичні спогади;

— перепади настрою;

— безпорадність;

— напади гніву;

— суїцидальні думки.

«Здавалося б, треба радіти, якщо людина жива, ціла і здорова. Або хоча б не мучитися від цього.

Але замість спокою з'являється несамовитий стан, при якому жити як раніше вже не виходить.

Тому, якщо ви відзначили у себе подібні думки, зупиніться та зверніть на це серйозну увагу», — радить Наталія Мирошніченко.


Як собі допомогти, якщо поглинуло почуття провини?


• Дайте відповідь на питання, хіба саме ви є причиною катастрофи? Якщо ні, чому самі на себе звалюєте таку відповідальність?

• Ви теж постраждалий, незалежно від ступеня тяжкості. Не знецінюйте своє становище та не оцінюйте чуже.

• Ви — не спецназ, а проста людина.

• Подякуйте собі за будь-які зусилля та рішучість, які допомогли вам зберегти життя та безпеку.

• Говоріть про свої почуття. Обговорюйте з близькою людиною бажання, плани.

• Намагайтеся включатися у фізичну діяльність, це найкраще допомагає концентруватися в моменті «тут і зараз», а також розвантажує емоційне тло від тривоги та занепокоєнь.

• Варто робити щось позитивне для себе або для інших. Наприклад, можна стати волонтером, допомогти сусідам, людям поважного віку. Часом допомога ближньому у виконанні простих речей може допомогти зменшити відчуття провини.

• Важливо дозволити собі пережити негативні емоції: слід дати собі час, щоб оплакати загиблих та прийняти ситуацію.

• Прощення себе — важлива навичка, яка дозволить відновити позитивний світогляд і рухатися вперед.

• Переведення уваги від себе на зовнішні чинники дозволить припинити самонакручування та зменшити почуття провини.


Що відчувають люди під час війни? І чому різні емоції — це нормально?


Страх, смуток, горе і почуття провини — це поширені почуття під час війни. Це нормальна реакція людини на трагічні події.

Також цілком нормально почуватися щасливим, якщо вдалося вижити після чергового обстрілу, навіть, якщо не всім це вдалося. Це природна реакція людини на удачу. Не варто себе за це картати.

Наталія Мирошніченко запевняє, що наразі немає жодного «достатньо». Сьогодні — це ілюзія.

«Абсолютно кожна людина працює на сто відсотків.

І навіть, якщо сьогодні всі ваші сили пішли на те, щоб просто бути гаразд і посміхатися — вже добре.

Зрештою, ви живі — це вже найбільше „достатньо“ яке може статися».

Психологиня підкреслює, що тим, хто відчуває сором перед іншими, важливо розуміти декілька ключових речей.

По-перше, ті, кому зараз гірше, хто переніс втрату, втратив житло, однозначно не потребують підживлення горя та примноження страждань.

А, по-друге, ті, хто загинув, захищаючи нас, робили це заради свободи та процвітання. Загиблим солдатам України точно не хотілося б бачити, як люди продовжують страждати, перебуваючи у безпеці.

«Тому, якщо вам, як і раніше, доступні прості радості життя або ви змогли організувати своє життя так, що у вас тепер це є, то скористайтеся цим. Обов'язково наповнюйте себе ресурсом.

Адже — тільки таким чином у вас будуть сили на підтримку та допомогу іншим.

Залишайтеся в позиції сильної і стійкої людини, тому що тільки зі стану сили та достатку ми можемо підтримувати тих, хто цього потребує.

А потребують сьогодні багато», — підсумовує фахівчиня.

Фото: Getty Images


Замість висновку 


Війна закінчиться — Україна переможе.

Для адаптації та реабілітації потрібні будуть люди, морально стійкі та сильні, щоб підтримувати не лише себе, а й інших. Такі люди потрібні й тепер.

Тому — не картайте себе за те, що у вас «тихо», а будьте вдячні тим, завдяки кому ви можете перебувати у безпеці, та продовжуйте займатись звичними справами.

І, звісно, продовжуйте жити, а не існувати, адже українські захисники виборюють свободу та цілісність нашої країни заради життя та його продовження.


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

Війна: як пережити смерть рідних

«Будьте поруч та підтримуйте». Як говорити з дітьми про війну?

«Найголовніші ліки — розмова та підтримка». Як протистояти страху та паніці під час війни

Як зберігати холодний розум під час війни: поради українки, яка стала свідком російської агресії


10.05.2022 Тетяна Дармограй 11128 1
Коментарі (1)

21.03.2023
Тіна Любчик

Детальніше про це — журналістці Фіртки розповіла Ірина Федяк, деканеса фармацевтичного факультету ІФНМУ та відповідальна за виготовлення ліків для військових.

509
16.03.2023

Інвестиції в криптовалюту — перевірений метод заробітку. Попри значну кількість варіантів цифрових грошей (близько 11 000), особливою популярністю користується близько сотні з них. 

414
14.03.2023
Уляна Мокринчук

Журналістка Фіртки поїхала на Косівщину, щоб поцікавитись у Йосипа Приймака, який понад 35 років займається бондарством, особливостями виготовлення дерев'яного посуду за старовинною традицією та секретами збереження первинної технології цього ремесла на теренах Гуцульщини.   

880
28.02.2023
Іван Муканик

Мирослав Карабін став керівником НОКу в Івано-Франківській області на 2023-2026 роки. Фіртка поцікавилась, що зі спортивних подій планують цьогоріч в області.

11651 21
24.02.2023
Тетяна Дармограй

Як протягом року повномасштабної війни змінилось життя на Прикарпатті та як прикарпатські правоохоронці адаптувались до роботи в умовах воєнного стану, дізнавалась журналістка Фіртки.

1459
22.02.2023
Тіна Любчик

Сили безпеки і оборони України продовжують посилювати. Так, в МВС почали формувати штурмові бригади «Гвардія наступу». Фіртка розповідає, що відомо про набір добровольців на Прикарпатті.

2782

Прийшов час повернення Української святині українському народу та Православній Церкві України - прямій правонаступниці древньої Київської митрополії задля відновлення історичної справедливості та зміцнення України. 

206

Наукова фантастика початку ХХІ ст. через фільми, серіали нав’язує думку про однозначну загибель нашої планети та потребу колонізації для людства Марсу.

700

Відповідь на це та інші запитання дає Олег Зелез, співвласник компанії HVOYA, яка займається будівництвом каркасних будинків з 2008 року і входить до списку найкращих будкомпаній України.

2053

Концептуальні підходи психології та соціології до ведення бізнесу в Україні

1089
22.03.2023

Правила «доїдай до чистої тарілки» можна не дотримуватись. Адже є випадки, коли людина наче сита, але, щоб нікого не образити, змушує себе доїдати. Так краще не робити, каже фахівчиня.  

126
16.03.2023

На Косівщині, у селі Яворів, відкрили туристичний об’єкт «Гуцульська сироварня». Фіртка поїхала туди, аби дізнатись тонкощі роботи ферми та рецепти екологічно чистих, натуральних сирів.

1293
11.03.2023

Харчування під час війни немає відрізнятись від звичного раціону, який був у мирний час, та обов'язково повинне бути збалансованим. Адже організмові потрібно значно більше ресурсів, які йдуть на стреси, переживання та тривоги.

668
20.03.2023

У Хрестопоклонну неділю, в храмі Різдва Пресвятої Богородиці смт Ворохти, відбулося освячення двох відреставрованих старовинних ікон та їх сучасних копій.

219
17.03.2023

Чим старші респонденти, тим більше серед них тих, хто відповідає, укріпився у вірі — їх частка зростає від 18% серед тих, кому менш як 30 років, до 34% серед тих, кому понад 60 років. Частка таких найвища у Західному регіоні (31%, тоді як в інших регіонах — від 22% до 24%).

353
14.03.2023

Шлюб — це завжди про двох людей, які одружилися, бо любили одне одного. І ця любов не просто емоційна і поверхова, а любов як вияв волі людини. Священник завжди на шлюбній присязі запитує: «Чи ти хочеш взяти її за жінку чи його за чоловіка?» Відповідають: «Хочу!». Це і є волевиявлення.  

447
09.03.2023

За Біблією спочатку був створений чоловік, потім — жінка. Апостол Павло, коли говорить про сім’ю, наголошує на тому, що жінка повинна слухати свого чоловіка.  

756
17.03.2023

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

3442
20.03.2023

Голова Китайської Народної Республіки Сі Цзіньпін сьогодні 20 березня, близько 12:00 за київським часом, прилетів до Москви на зустріч з президентом Росії Володимиром Путіним.  

242
15.03.2023

Група сенаторів США від обох партій тисне на главу Пентагону Ллойда Остіна з вимогою надати більше інформації про те, що потрібно для відправки винищувачів F-16 в Україну.  

435
10.03.2023

Головнокомандувач, командувачі напрямків доповідали щодо ситуації на передовій, загалом у захисті держави.

731
06.03.2023

Кабінет міністрів на своєму позачерговому засіданні 6 березня затвердив директора Національного антикорупційного бюро України.

928