Фото: ілюстративне
Війна впливає на психологічний стан і дорослих, і дітей. Зокрема, діти — одна з найуразливіших та беззахисних категорій цивільного населення під час бойових дій.
Саме тому з дітьми потрібно говорити про все. Війна — не виняток.
Журналістка Фіртки поспілкувалась з психологинею Оленою Коструб про те, як говорити з дітьми дошкільного віку про війну, не нашкодивши їм.
Так, психологиня пояснює, що до 5–6 років дитина має бути під наглядом дорослого — і бути керованою.
«Це означає, що у разі небезпеки необхідно керувати його поведінкою за допомогою коротких команд та заохочень.
Краще не залякувати дитину можливими пораненнями чи смертю, оскільки дитина спонтанно фантазуватиме про це і боятиметься», — каже фахівчиня.
Водночас, продовжує експертка, якщо відбувається якась подія, що завдає травм, дитині потрібна втіха і тілесний контакт. А коли небезпека минула — якомога більше уваги та ласки (як у тварин — вилизування дитинчат).
Олена Коструб підкреслює, що дітям постійно потрібно пояснювати, що відбувається.
«Старшим дітям 7–12 років можна пояснити небезпеку та правила поведінки. Але вони також потребують тілесного контакту з дорослим.
Описуючи можливу небезпеку, краще обійтися без подробиць та епітетів. Оперуйте логічними категоріями, щоб вмикалось мислення, а не фантазія.
Важливо, щоб діти знали правила поведінки та дотримувалися їх».
Проте, додає психологиня, є речі, які точно не варто говорити. Зокрема, за її словами, не варто стимулювати дитячу фантазію та описувати можливі руйнування, травми та моторошні перспективи війни.
«Найважчі психологічні травмування отримують діти, які бачать поранені або мертві понівечені тіла. Тому потрібно заплющувати їм очі, якщо є небезпека побачити це або почути стогін, крики тощо.
Якщо все ж таки травмування сталося, критичні перші години та дні. Необхідно дати дитині розповісти, що вона побачила чи почула, спрямовуючи її запитаннями та дати можливість плакати, якщо необхідно.
Тримайте дитину за руки або обіймайте за плечі, гладьте та заспокоюйте, кажіть, що все вже закінчилося, «я з тобою», «все буде добре», «тепер ти в безпеці».
Крім того, каже Олена Коструб, з віком змінюються прояви психологічної травми від війни. Реакція дитини та підлітка на аналогічні речі відрізняється.
«Підлітки, через специфіку вікової фази, що включає прагнення ризику, можуть порушувати правила і робити ризиковані вчинки.
Щоб хоч трохи захистити їх, необхідно залучити їхню енергію на допомогу слабшим або давати їм корисні доручення. Щоправда, і травмуючі дії у них проходять легше, ніж у дітей молодшого віку.
Хоча вони також потребують участі дорослих, але вже на більш ціннісному рівні (на рівні розуміння що правильно, справедливо, добре), що формує образ особистості, якою підліток може стати в майбутньому. Він також може розуміти, що таке «ворог», що таке «герой», що таке робити щось заради інших або суспільного блага».
Пам’ятайте, що дорослі можуть допомогти дітям впоратися з травмою війни — підсумувала психологиня.
«Насамперед — підтримкою та раціоналізацією того, що відбувається. Будьте поруч, обіймайте та підтримуйте свою дитину».
Що було раніше?
24 лютого російський президент оголосив про початок «військової операції» проти України. О п'ятій годині ранку почались обстріли стратегічних об'єктів практично в усіх регіонах України. Крім цього, відбулась атака на підрозділи прикордонників по всій ліній кордону з росією та Білоруссю.
Відтак, в Україні після нападу російської федерації та обстрілів у регіонах ввели воєнний стан. Президент Володимир Зеленський віддав наказ завдавати окупантам максимальних втрат.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також: