У суботу, 20 серпня, Олександр Усик проведе свій реванш проти британця Ентоні Джошуа. Цей відповідальний поєдинок для українського боксера вкотре демонструє, що українська школа боксу — дуже сильна.
Окрім Усика, світ знає Україну і за братів Кличків, і за Берінчика, Хижняка та багатьох інших боксерів. Івано-Франківськ також має ким пишатись — Віктор Поляков, учасник Олімпійських ігор та дворазовий чемпіон світу з боксу.
Фіртка поспілкувалася з Віктором Поляковим та розпитала у боксера про його життєвий шлях, кар’єру, тренерську діяльність та прогнози щодо реваншу Усика — Джошуа.
Про себе та кар’єру
Віктор Поляков родом із Сімферополя. До Івано-Франківська чоловік переїхав у 1998 році.
«Мене сюди запросив Мирослав Карабін, голова Олімпійського комітету Івано-Франківської області», — каже боксер.
Поляков — майстер спорту міжнародного класу з боксу. Брав участь в Олімпійських іграх 2004 року в Афінах, де посів п’яте місце. Програв майбутньому чемпіону Олімпіади — Бахтіару Артаєву. Його признали найкращим боксером ігор. Зовсім трохи не вистачило до медалей.
«Після цього, я перейшов у професійний бокс: боксував у США. Провів десять боїв у Чикаго. У 2012 році здобув пояс чемпіона за версією американської боксерської організації USBO.
Потім повернувся до України, вирішив займатися для себе. Проте, склалося так, що окрім моєї основної роботи — дитячого тренера, я повернувся у професіонали та завоював титул інтерконтинентального чемпіона світу за версією WBA у 2017 році.
У поєдинку за титул я боксував з італійцем у Римі. Мене запросили, щоб я програв, але хоч я й приїхав сам, без тренера, але здобув перемогу.
Боксували на тенісному корті, де було приблизно 20 тисяч глядачів. Виходив з українським прапором та переміг».
Його вихованці, додає боксер, — стимул постійно удосконалюватись та працювати над собою.
«Їхній тренер боксує та тренується — це приклад для них», — ділиться він.
Про школу боксу в Івано-Франківську та про тренерську діяльність
Під час повномасштабної війни, каже Віктор Поляков, діти продовжують тренуватись. Тренування відбуваються тричі на тиждень, у понеділок, середу та п'ятницю. За словами спортсмена, цього достатньо, аби бути у формі.
«Очного навчання немає, заходів якихось немає, довго не погуляєш, бо комендантська година.
Діти активні, і їх треба спрямувати у правильне русло. Треба, щоб діти чимось займалися. Вони приходять сюди, поб’ють мішки».
Спочатку було дуже багато дітей різного віку, продовжує чоловік. Тим паче почали з’являтися непогані боксери. Серед них також і дівчата.
«Хоча спочатку дивишся і думаєш: "Боже, який бокс?". Але тренуються.
Зараз знову почав менших дітей тренувати, бо потрібне покоління нове.
Якщо тренер каже, що потрібно тренуватись кожного дня дитині, то шукайте іншого тренера».
Віктор Поляков зазначає, що до тренувань можуть долучатись діти від десяти років. Заняття — безплатні. Тренування тривають півтори години.
«Обов’язково має бути довідка від лікаря. Щодо інвентарю — то на перші рази ми знайдемо тут все необхідне.
Буває таке, що куплять дитині дорогі рукавички, бинти, а дитина раз-два прийшла, їй не сполобалося і все, дорогий інвентар пилюкою вкривається».
Знову ж таки тренування — безплатні: ніяких благодійних внесків. На змагання возимо дітей теж за свій кошт.
Про Усика як опонента
До слова, ще у 2006 році, після перерви, Віктор Поляков боксував з Олександром Усиком. Так, розповідає боксер, поєдинок був у ваговій категорії — до 75 кілограмів на Чемпіонат України.
«Тоді я навіть не розраховував, що йому вдасться стільки всього добитися. Усик був молодший за мене на сім років. Мені здавалося, що так, хлопець непоганий, але я навіть не міг уявити, що він стане володарем стількох поясів.
У бою, після першого раунду, я вигравав на дев’ять очок. Та, далі, Усик змінив манеру бою — це було неочікуваним для мене. І так сталося, що я програв бій. Чесно, я був здивований.
Вже тоді зрозумів, що це боксер великого класу. Сьогодні ж, дивлячись на те, як він боксує зараз, сумнівів у його професіоналізмі немає.
Хоча й казали, що йому буде складно у профі, але, як бачимо, не так склалося».
Про бій Усика та Джошуа
«Пригадую, що перед першим поєдинком казали: хто такий Усик, а хто Джошуа! Ну ось, будь ласка.
Що стосується першого поєдинку, то я взагалі не сумнівався, що Саша виграє. Я остерігався лише того, що він може впасти. Бо це суперважкий дивізіон — там один удар може все вирішити. Тим паче, Джошуа таким ударом володіє.
Проте, такою швидкістю, як в Олександра — мало хто може похизуватись. З Джошуа він розбереться».
Чи буде Джошуа швидшим у другому поєдинку?
«Він швидшим не буде. Той бій — був його піком, вищим не буде. Наглішим може бути Саша — він буде більше бити. У першому бою, більше метушні було, Олександр остерігався його. Зараз він буде впевненішим.
Кажуть, що удар має і вбити може, але для того, щоб “вбити” — треба влучити.
Буде подібна картина: Ентоні буде чекати. Усик — шульга, і для роботи з ним, не можна лізти вперед.
Окрім того, в обох бійців дуже велика школа боксу».
Чи вплине війна на Усика в негативному ключі? І чи не виглядає він занадто важким?
«Ні, не вплине. Чому набрав вагу, бо у першому бої — тієї швидкості вистачило. Джошуа не встигав за Усиком. Олександру не вистачило сили й удару».
У першому поєдинку, команда Олександра поставила на ноги та швидкість, щоб не пропустити, пояснює Віктор.
Також, на думку боксера, війна внесла корективи у життя кожного українця. Усик — не виняток.
«Війна кожного з нас поміняла і фізично, і психологічно.
Так, вплив колосальний, але питання у тому, як це сприймає людина й чи може протистояти.
Хтось може опустити руки та плести за течією, а хтось — навпаки».
Про важливість бути професіоналом
«Я вважаю, що тренер має бути професіоналом і з вищою освітою. У нас всі такі. А то приходить людина - її навіть за медичну справку не питають, але дають одразу навантаження на серце, забити руки, ноги. Для чого?
Аби зробити інваліда з людини? Якщо проблеми із серцем у людини, то не можна її сильно навантажувати, щоб не було гіпертрофії. Це ж очевидно. Одразу видно, що у такого тренера - немає необхідної освіти чи підготовки.».
Також Віктор додає, що не варто на дитину тиснути психологічно.
«Є випадки, що приходить: накричить чи присоромить. Я сам знаю тренерів таких: поділять дітей — і кажуть віджимайтеся двадцять разів, а хто не зробить — дівчинка.
Не розумію, навіщо так казати дитині. Це не армія. Наприклад, їй 10 років — так можна зламати дитині психіку.
Як варіант, якщо ти скажеш їй — ти ніхто, вона стисне зуби і запам’ятає це. У 16 років вона буде спробувати щось довести, битися, долучатись у компанії неблагополучні. Цього нікому не потрібно».
Агенція новин «Фіртка» чинить ворогу інформаційний спротив. Будь ласка, підтримайте редакцію!
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
