Прикарпаття славиться своїми зимовими курортами. І це не дивно. Лише кілька регіонів нашої країни можуть потішитись наявністю на своїй території такого захоплюючого рекреаційного природного ресурсу, як гори.
А гори зимою приваблюють поціновувачів гірськолижного туризму, популярність якого з кожним роком лише зростає. Тому кожної зими у нашу область тягнуться справжні паломництва лижників. Хто багатший, їде у Буковель, хто менш заможний шукає можливість покататись на дешевших гірськолижних спусках, скажімо, у Ворохті, на Яблуницькому перевалі чи на Верховинщині.
Та є одне, як то кажуть, «але». В міру глобального потепління зими в нашому регіоні все менше радують снігопадами та морозами. Тепла безсніжна зима – колись прикрий виняток – сьогодні поступово перетворюється радше на загальне правило. І якщо, скажімо, для міських комунальних служб такі метаморфози – в радість, то для туристів – це справжній жах. Адже квитки та дороге спорядження придбано, готелі чи «зелені» садиби заброньовані, а тут таке…
Звісно, «круті» курорти, як, наприклад, той самий «Буковель», мають у своєму розпорядженні снігові гармати. Втім, подібні пристрої працюють лише за умови, коли температура повітря є нижчою за нуль градусів за Цельсієм. Що ж тоді робити пересічному туристу, якщо зима є не лише безсніжною, але й теплою.
Кореспонденти Фіртки також задалися цим питанням і зробили підбірку цікавинок, що їх можна оглянути туристам, які вже приїхали у Карпати, проте погода не дозволяє стати на лижі. І хоча навряд чи це замінить гірськолижний відпочинок, все ж хоча б трішки скрасить вимушений простій гірськолижного спорядження.
Для зручності ми спробували узагальнити такі цікавинки територіально.
Не секрет, що для більшості українців з інших регіонів України, особливо з центру та сходу нашої країни, Прикарпаття асоціюється, насамперед, з Яремче та Буковелем. Тому і розпочнемо цю віртуальну подорож альтернативними туристичними принадами саме звідти.
Коли запитуєш, що саме вас приваблює у Яремчому, більшість туристів називають водоспад та сувенірний ринок. Водоспад «Пробій» дійсно давно вже став природною візитівкою курортного Яремчого і, хоча за останні десятиліття потоки води його суттєво розбили, через що він помітно «присів», шум, піна та бризки, сила, з якою бурхлива гірська вода проривається крізь міцні кам’яні пороги, а також зручність споглядання з 20-метрового, збудованого просто над водоспадом моста, і надалі ваблять сюди сотні туристів.
Водоспад «Пробій»
Втім, зауважимо, Пробій - не єдиний і далеко не найвищий і не найвидовищніший водоспад у регіоні. Всього у якихось 19 кілометрах від нього – на межі сіл Микуличин та Татарів розташований мальовничий водоспад Женецький Гук.
Вода тут вільно падає з висоти 15 метрів, утворюючи таку собі фату із бризок. Зимою ж є шанс побачити замерзлий водоспад, який справляє особливе враження.
Водоспад Женецький Гук
Об’єкт хоча й розташований на висоті 900 метрів над рівнем моря, втім, має зручний під’їзний шлях (колись цю місцину уподобав для своєї заміської хатинки третій Президент України Віктор Ющенко) та облаштовані оглядові майданчики.
До речі, поблизу (у 2 кілометрах) розташований ще один водоспад – Нарінецький – дещо нижчий, проте не менш мальовничий. Важливо, дістатись сюди легко може навіть «безколісний» бюджетний турист. Водоспад розташований у 8 кілометрах від пожвавленої автомобільної траси Н-09 «Мукачево – Львів», якою практично щопівгодини їздять рейсові автобуси.
Якщо не рахувати плати за проїзд, а також витрати на сувеніри та частування карпатським чаєм та іншими смаколиками, візит для пішого туриста обійдеться у 10 гривень, що їх необхідно сплатити на КПП при вході до урочища Женець.
Та повернімось до Яремчі. Насправді, крім водоспаду «Пробій» та сувенірного ринку, тут ще є багато на що подивитись.
Наприклад, вольєрне господарство Яремчанського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського національного природного парку.
Мандрівка сюди зацікавить поціновувачів екологічного туризму та дітей. Тут на площі 5,3 гектара практично у природних умовах проживають дикі кабани, олені, косулі, кролі та ще безліч цікавих птахів включно з павичами, золотими фазанами та білими лебедями.
Мешканці вольєрного господарства Яремчанського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського національного природного парку
До речі, на відміну від більшості звіринців та зоопарків, тварин тут можна годувати власноруч. Щоправда, корм доведеться купити тут же, оскільки тваринам на користь підходить спеціальна їжа. Особливу радість процес приносить дітям. Бо ж коли ще випаде нагода погодувати оленя з долоні?
Вхідний квиток у господарство обійдеться в 30 гривень для дорослого та 15 гривень – для дитини. В зимовий період господарство працює з 9.00 до 17.00 години. Воно і зрозуміло: після 17.00 години взимку вже темно, а отже, і робити у звіринці нічого.
Важливо, це «царство» дикої природи розташоване всього у 20 хвилинах пішої подорожі від центру Яремчі, а тому мандрівка сюди не буде проблемою навіть для лінивого туриста.
Мешканці вольєрного господарства Яремчанського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського національного природного парку
До речі, поряд з вольєрним господарством розташована ще одна місцева принада – парк-музей «Карпати в мініатюрі». Це унікальна можливість побачити більшість карпатських цікавинок в одному місці.
Щоправда, не їх оригінали, а точно відтворені у мініатюрі копії. Тут є і яремчанський ресторан «Гуцульщина», і костел із селища Ворохта, і будівля вокзалу залізничної станції Татарів, і шматок залізниці з тунелями та ворохтянським кам’яним віадуком. Музей працює впродовж року. Вартість вхідного квитка – 30 гривень з дорослого, 20 – зі школяра.
Парк-музей «Карпати в мініатюрі»
Якщо ви вже дісталися Яремчого, не забудьте прогулятися стежкою Довбуша. Таку назву має 4-кілометровий розрахований на три години подорожі туристичний маршрут. Він пролягає в урочищі Дрібка, де всередині 18-го сторіччя діяли побратими лідера карпатських опришків Олекси Довбуша.
Маршрут стартує неподалік символічного каменя Довбуша – в 2,5 кілометрах від залізничного вокзалу Яремчого та піднімається в гори на висоту 705 метрів над рівнем моря – до величних скельних виходів, найбільший з яких називаються каменем-коморою Довбуша.
За легендою, саме тут розташований таємний вхід до печери, у якій ватажок опришків ховав награбовані скарби. Підіймаючись за маршрутом мандрівникам відкривається чудовий краєвид на каньйон річки Прут та яремчанський мікрорайон Ямна.
Ті ж, кому мандрівка припаде до вподоби, можуть продовжити її та піднятися по гребеню хребта до гори Маковиця – однієї з найвищих вершин на околицях Яремчі.
Насправді подорож стежкою Довбуша – чудова нагода здійснити гірську пішу мандрівку для тих, кому подобаються походи в гори, проте бракує досвіду, вмінь та відваги для підкорення (особливо в зимовий період) більш значущих карпатських вершин.
І все це з мінімальними витратами: 30 гривень з дорослого, 15 – з дитини за вхід при відсутності потреби брати з собою якесь додаткове спорядження.
Що ж до сувенірного ринку, то, якщо вже ви вирішили розжитись автентичними вишиванками, бартками, тайстрами, тобівками, різьбленими скринями чи іншими сувенірами, фахівці радять це робити не в Яремчому, а в Косові. Придбати сувеніри там вийде дешевше.
Саме в Косові зосереджено більшість майстрів та майстринь ужиткового мистецтва. Значною мірою через те, що тут розташований Інститут декоративного та прикладного мистецтво Львівської національної академії мистецтв.
Колись місто обласного підпорядкування Яремче сьогодні входить до складу Надвірнянського району. Районний центр Надвірна чимало туристів незаслужено залишають поза увагою, прагнучи дістатись «розпіарених» відпочинкових місць.
Напевно, головною цікавинкою Надвірної є Пнівський замок, який розташований у приміському селі Пнів (звідси, власне, і назва). Збудований не пізніше 16-го сторіччя магнатами Куропатвами замок довгий час (до будівництва всередині 17-го сторіччя Станіславської фортеці) залишався найбільшою і найукріпленішою оборонною спорудою на Прикарпатті.
Твердиня вважалася неприступною до 1648 року, коли її взяв штурмом ватажок повстанського руху Богдана Хмельницького на Галичині полковник Семен Височан.
Пнівський замок
Існує версія, за якою і сама назва міста – «Надвірна» - походить від замку. Мовляв, була собі міцна оборонна споруда і навколо неї – під захистом фортечних гармат та арбалетів почали селитися люди. Поступово спонтанне поселення перетворилося на місто, яке виникло ніби «на дворі» замку. Звідси, мовляв, і назва.
До речі, у Надвірній, у міському парку, є своя оборонна споруда. Місцеві кажуть, то була колись спостережна вежа, а ще містом ширяться легенди про те, що колись з вежі до Пнівського замку вів підземний хід. Хто зна? Можливо він існує і зараз. От тільки намагатись його відшукати для пересічного туриста буде досить небезпечно. Тому напевно міська влада вам цього не дозволить.
Підземний хід у міському парку в Надвірній
Відвідати замок та вежу можна абсолютно безкоштовно і так само безкоштовно зробити там фото, селфі чи навіть зняти відеофільм з собою у головній ролі. Між іншим, поговорюють, що у Пнівському замку знімалися деякі епізоди популярного радянського кінофільму «Д’Артаньян і три мушкетери» за романом Александра Дюма. Зокрема, начебто саме у південно-західній вежі замку відбувалася сцена сніданку під кулями у бастіоні Сен-Жерве.
По дорозі з центру міста до Пнівського замку мандрівник може зазирнути до ще однієї цікавинки, яка є по-своєму унікальною не лише в регіоні, а й в Україні загалом.
Йдеться про Музей нафтопромислів Галичини, який створений при місцевому нафтогазовидобувному управлінні «Надвірнанафтогаз». Експозиція музею не є великою, проте є достатньо інформативною для того, щоб проілюструвати, як відбувався та еволюціонував видобуток «чорного золота» у Західній Україні протягом останніх майже 300 років, відколи людство відкрило для себе нафту.
Експозиція музею містить унікальні фото та документи, а також старовинні пристрої для буріння та видобутку нафти – як автентичні, так і відтворені сучасними майстрами за давніми технологіями. Така собі "жива ілюстрація" до книги Івана Франка «Борислав сміється» всього за 5 гривень - саме стільки кощтує вхідний квиток.
Музей нафтопромислів Галичини
Якщо ж вам і тут не вистачатиме гір, можете піднятись на гору Городище. Це, звісно, не Говерла (Городище має всього 522 метри), проте підйом на неї достатньо стрімкий, а вигляд на місто Надвірна та околиці, який відкривається з вершини, просто вражає.
До речі, названа гора не просто так. Колись, тисячу років тому, саме на її вершині розташовувалося перше укріплене поселення на території Надвірної і там навіть збереглися залишки давніх валів.
Окремої уваги туристів заслуговує село Манява Солотвинської територіальної громади Івано-Франківського району. Розташоване у мальовничій ущелині серед Горган село приваблює щонайменш двома визначними місцями.
Перше – це, звісно ж, Манявський скит. Заснований у 17-му сторіччі випускником Острозької академії Іовом Княгиницьким монастир являє собою унікальне поєднання оборонної та церковної архітектури з багатою, подекуди навіть драматичною історією.
Як і будь-яке місце паломництва, монастир має своє місце сили – так званий Блаженний камінь з джерелом (місцеві поговорюють, що воно цілюще). За легендою, саме цей камінь 400 років тому привабив у ці краї засновників монастиря аж з Києво-Печерської лаври.
Манявський скит
Друга місцева принада – 20 метровий Манявський водоспад. Щоправда, взимку, навіть коли відносно тепло, дістатись до нього пішки буде досить проблематично. Адже по дорозі пішому туристу доведеться кілька разів здолати хоча й неглибоку, проте холодну (особливо взимку) гірську річку, яка кілька разів перетинає дорогу.
Втім, місцеві мешканці давно вже мають власний спосіб розв’язання проблеми. Для цього вони пропонують досить специфічну, характерну, напевно, лише для цих країв послугу під назвою «ЗіЛ-сафарі». Послуга полягає у поєднанні довозу туристів до водоспаду і назад у кузовах повнопривідних вантажівок «ЗіЛ-131» та «Урал» з певною долею екстриму.
Адже вантажні авто їдуть не по дорозі, а напрямки – по горбах, камінню та руслу річки. Тож туристи ризикують добряче набити собі, як то кажуть, «п’яту точку», також є чималий ризик підхопити застуду від такої подорожі, адже вона відбувається в прямому сенсі слова з вітерцем.
Втім, туризм без певної долі екстриму – не туризм. Тому і платять подорожні по 100 гривень за такий довіз.
Манявський водоспад
Цілу низку цікавинок, які здатні значною мірою згладити розчарування від безсніжної теплої зими, пропонують у селі Вигода Калуського району.
Найцікавішою з них є залізничний екскурсійний маршрут «Карпатський трамвай». Тригодинна 12-кілометрова подорож на потязі по старій вузькоколійці – непогана альтернатива для тих, хто хоче сповна насолодитись усіма принадами Карпат і при цьому не горить бажанням стирати ноги на піших гірських маршрутах чи відбивати «п’яту точку» на манявських «ЗіЛ-сафарі».
Подорож на потязі-«трамваї» обійдеться у 200 гривень дорослому туристу і в 100 гривень – для дитини. А якщо додати до цього 80 гривень за дорослого і 45 – за дитину, можна ще й відвідати інтерактивний музей «Центр спадщини Вигодської вузькоколійки» - єдиний у своєму роді музей, де кожен може дізнатись історію діяльності та розвитку вузькоколійної залізниці у районі села Вигода, починаючи з часу її будівництва у 1890 році.
Іншим цікавим туристичним об’єктом Вигоди є музей-медоварня «Чорна бджола», де можна не лише дізнатися про давні способи виготовлення різних видів та сортів меду, а й пропонують скуштувати ці меди.
Якщо ж гори без снігу – для вас не гори, їдьте у Галич і, як то кажуть, з головою пірнайте в історію. Там, у розташованому неподалік міста старовинному селі Крилос влаштувався Національний заповідник «Древній Галич»: залишки середньовічних валів, фундамент колись головної святині столиці Галицько-Волинського князівства – Успенського собору, фрагменти якого використані при будівництві у 16-столітті збереженої досі Успенської церкви.
Для допитливих – музей історії Давнього Галича, де кожен може, сплативши всього 20 гривень (з дитини – 10 гривень, з екскурсією – відповідно 200 та 100 гривень), дізнатись про розквіт, занепад та повстання з попелу міста, якому вже виповнилося 1128 років.
Галицький Успенський собор, Церква Пресвятої Богородиці
Також в Крилосі розташовується інший цікавий історичний об’єкт – Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття. Сьогодні він також входить до заповідника «Древній Галич». Там, на 6,9 гектара землі відтворено «мікросела» чотирьох етнографічних районів Івано-Франківщини: Гуцульщини, Бойківщини, Покуття та Опілля.
Є на що подивитись і в самому Галичі. Наприклад, піднятись на відреставровану вежу старовинного Галицького замку. Збудована на високій кручі, вона панує над містом, відкриваючи відвідувачам чудовий краєвид як на міську забудову, так і на річку Дністер.
Прикарпаття має чимало й інших принад - усі й не перелічити. Треба просто захотіти зробити своє життя трішечки цікавішим та відкривати їх для себе.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram та читайте нас у Facebook. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Косів, Шешори, Яблуниця: куди поїхати туристу в Карпатах, окрім Буковелю
Туристичний БУМ: яким містам на Прикарпатті українці та іноземці надають перевагу для відпочинку
Безпечний похід у гори: що взяти, як підготуватись та куди піти новачкам