«Залишились живими тільки тому, що в окупанта заклинив автомат», — історія сім'ї з Київщини, яка евакуювалася на Прикарпаття (ФОТО)

Цю історію нам розповів Богдан Гулак з села Макарів.

У перші дні війни в їхнє село одразу зайшли російські війська, які розгорнули штаб неподалік їхнього дому. Ворожі солдати  використовували їх як живий щит для захисту.

Життя Богдана в окупації нагадує сценарій фільму жахів: російські військові намагалися їх розстріляти, зруйнували ферму, бізнес, дім. 

Тікаючи з Макарова, чоловік потрапив під мінометний обстріл, в результаті якого отримав важке поранення — уламок снаряда відсік йому частину руки.

Як сім’ї вдалося живими втекти на Прикарпаття, читайте в інтерв’ю для Фіртки.


Богдане, ви пригадуєте перші дні  війни? Як  тоді розвивалися події у вашому селі Макарів? Що ви відчували та що робили?


У перший день повномасштабної війни, 24 лютого, ми чули вибухи неподалік від Макарова. А 26 лютого колона російської техніки рухалася за 30 метрів від нашого будинку. Я разом з дружиною, батьками та молодшим братом переховувалися в  погребі.

Коли одного разу вийшов на подвір'я, то побачив снайпера на другому поверсі сусіднього дому.  Я підняв руки  вгору, він вказав повернутися всередину. Танки припаркувалися у нашому дворі. Вийти з приміщення було небезпечно: над будинком постійно літали вертольоти, навколо стояла різна військова техніка.

Ми жили на околиці села: 300 метрів від нашого дому російські війська створили штаб. З протилежної сторони (приблизно 500 метрів) базувалися українські солдати. Ми опинилися між двома вогнями. 

Складно було, бо кожного дня за чітким графіком велися обстріли. Бої розпочиналися о 5:00 годині ранку і тривали до 7:00 години, пізніше з 13:00 до 16:00 години. Увечері обстріли відновлювалися з 19:00 по 21:00 годину. Можна було годинник звіряти.

Ми розуміли, якщо в дім потрапить снаряд, — всі опинимося під завалами. Я з батьком по черзі  стерегли вхідні двері, щоб росіяни навмисно не кинули гранату в погріб. Адже такі випадки часто траплялися в Макарові.

Таке пекло робилося:  горіли майже всі приватні будинки, магазини, АЗС, будівлі, автомобілі. Навколо все вибухало і стояв запах смерті.

Ми розуміли, що росія може напасти на Україну, але такої жорстокості не очікували. У наш дім часто заходили російські солдати. 

Мій батько учасник АТО, ми мали зброю, але вдвох чинити опір такій великій кількості російських солдатів ми не могли.


Як поводили себе російські солдати, коли перебували у вашому домі? Що вони говорили? Як коментували свою агресію і причини вторгнення?


У наш дім  за їжею  забігали 20-літні військові, бо бачили що в нас є  ферма.  Було помітно, що вони бояться. Пізніше  заходили старші, 45-річні, професійні військові, які проводили детальні обшуки та допити.

Останні були дуже агресивні й здійснювали психологічний тиск — демонстративно перезаряджали зброю, стріляли у повітря, виводили людей.  

Казали,  що влада втекла з України  й ми  тут самі залишилися: 

«Тепер вы никому не нужни, но ми прийшли вас защищать, все  будет харашо».

Окупанти намагалися здаватися добрими, бо це ніби вони жертви обставин. Всі російські солдати однаковими словами розповідали одну версію про те, що вони були на навчаннях — і не знали куди їдуть.


Ви намагалися переконати або принаймні поговорити, що це не так? Що ви бачили в їхніх очах?


Молодшим солдатам, ще можна було щось довести. Хлопці нічого не розуміли та постійно повторювали, що вони «на учениях».  Серед них  були випадки самогубств, а один взагалі зі страху застрелив свого командира.

Чимало було російських солдатів, в яких родичі з України. Один розповів, що воював в Афганістані, Лівії, але те, що відбувається в Україні — це не війна. Це геноцид. Це був тільки один такий адекватний російський солдат, який розумів, що насправді коїться.

Ще один військовий дізнався, що його рідну тітку застрелили в Ірпені. В нього була істерика.

Більшість російських солдатів раділи, коли вбивали людей.  Якщо  попали снарядом  в житлові будинки, то вони сміялися і дуже  пишалися цим вчинком.  З радістю розповідали, що в сусідньому будинку зґвалтували, а потім вбили молоду жінку.


Богдане, а які події для вас були психологічно найважчими?


Найважче було, коли одного разу нас з батьком вивели на двір, щоб розстріляти. В ті хвилини ми більше хвилювалися за рідних і що з ними  далі буде.

Нам пощастило залишитися живими тільки тому, що в російського солдата заклинив автомат.

Окупанти часто говорили:

«Ми вас убіваємо, потому что вы можете нас убіть».


Ви були в окупації майже три тижні. Чому швидше не виїхали з Макарова?


Для російських військових ми були як живий щит, тому нас спеціально не випускали. Я часто просив:

«Якщо ви прийшли нас рятувати, то випустіть нас. Ми поїдемо, а ви собі далі воюйте».

Чули тільки одну відповідь: 

«Нет. Рукаводство не дает разрешение на евакувацию».

Одного дня якийсь солдат прибіг в дім і каже: «Нужно срочно уежать». Пізніше з'ясувалося, що росіяни заходили в будинки та розстрілювали людей, які залишилися в Макарові.

Дорогою ми проходили  кілька блок-постів, нас постійно допитували, хто наші командири та перевіряли, чи ми не військові. Один командир питався за мою дружину. Бо говорив, що в нього давно не було жінки.

Ми збрехали, що вона вагітна, щоб його відвернути від цього жахливого вчинку. Люди між собою розповідали, що факти зґвалтування були досить частим явищем в тій місцевості.

Коли ми вирушили далі, то потрапили під мінометний обстріл.

За мною на авто їхав сусід зі своїм батьком, дружиною і дитиною. Під час обстрілу уламки від снаряда  попали батьку в голову: частина черепа впала прямо моєму сусіду на кермо. Осколок пробив легені дружині,  вона померла по дорозі до найближчого медичного пункту.

Шестирічний хлопчик залишився живим, бо сидів посередині між своєю мамою і дідусем. Чомусь в тому, що сталося він звинувачував себе.


А з вами що сталося?


Коли почався обстріл ми зупинилися: навколо все вибухало, стріляло.  Все було в диму.  Зібравшись з думками, побачив, що поранений. У  мене потрапив осколок і  стесав  частину руки.  В  дружини теж була травмована рука.

Ми їхали 30 км до  найближчого медичного пункту. В голові паморочилося. Щоб не піддаватися паніці та не знепритомніти за кермом, ми з дружиною співали пісні.

Якось швидко зрозуміли, що треба робити. На війні, або швидко реагуєш, або помираєш. Вибір невеликий.

Мені надали медичну допомогу, зробили перев’язку руки. Наступного дня виїхали  далі, до  міста Рівне. Там теж було неспокійно. Російська ракета влучила у телевізійну вежу, яка була приблизно 14 км від нас.

Ми вирішили їхати ще далі від російської агресії. Опинилися в Івано-Франківській області. Ми  були здивовані, що вижили. Не вірили та думали, що це сон.

Часто, коли я засинав і закривав очі, то зразу в голові чув вибухи, постріли, знову бачив війну, загиблих. Одразу прокидався і підіймався на ноги.


Чи плануєте повертатися додому в Макарів?


Пряме попадання снаряда вщент зруйнувало наш будинок.  

Батьківський  дім, в якому ми  перебували всією родиною залишився не пошкоджений.  Але проблема в тому, що росіяни все вкрали. Вдома не залишилося жодних речей, техніки, меблів. Забрали ложки, вилки, тарілки та всі штори.

В нас був сімейний бізнес — невеличка ферма, де вирощували свиней та  різну птицю (перепілки, кури, гуси). Російські війська все зруйнували: свиней розстріляли заради розваги, птицю з'їли, вкрали 20 тонн зерна. 

Через постійні обстріли ми не могли вийти з дому, щоб погодувати решту тварин, тому вони загинули. Навколо стояв жахливий сморід. Від ферми нічого не залишилося.


Богдане, зізнайтеся, звідки ви черпаєте силу? З яким емоціями рухаєтеся вперед?


Потрібно шукати сили, щоб не розкисати. Ми пережили багато подій і залишилися живі. Тому,  сьогодні опустити руки — було б безглуздо з нашої сторони.  

Будемо все відновлювати. Найголовніше, щоб Україна перемогла


Агенція новин «Фіртка» чинить ворогу інформаційний спротив. Будь ласка, підтримайте редакцію!


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

Тікали пішки з Маріуполя. Історія від журналістки-переселенки

«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці

Війна: що прикарпатцям варто знати про мобілізацію чоловіків та жінок


20.07.2022 Мар'яна Цимбалюк 2832 1
Коментарі (1)

Ната 2022.08.16, 09:22

Сили Вам і здоров"я! Господь поверне Вам і більше мати будете!

05.12.2022
Уляна Мокринчук

Фіртка поспілкувалась із психологинею Валерією Худзіцькою та дізналась, як  навчитися контролювати свій внутрішній стан, щоб захистити себе від травматичних переживань і страхів.

131
30.11.2022
Тетяна Дармограй

Журналістка Фіртки поспілкувалась з коучем та психологинею Наталією Сігурйонссон про те, як рідні військовослужбовців можуть подбати про свій психологічний стан, як пояснити дитині, чому вона тривалий час не бачить рідних та як підтримати захисника чи захисницю, які боронять Україну на фронті.

526
26.11.2022
Тіна Любчик

Цьогоріч в рамках проєкту «Прикарпаття – регіон для релокації», який розпочався в Івано-Франківській області, організували серію круглих столів, тобто зустрічей, де підприємці релокованого бізнесу мали можливість познайомитися з підприємцями Прикарпаття.

1749 1
19.11.2022
Уляна Мокринчук

Як харчуватись під час війни, аби не нашкодити своєму здоров’ю, а також, як підготувати свій організм до зимового періоду та запобігати вірусним захворювання Фіртка поцікавилась у лікарки-терапевта, дієтологині Тетяни Чевалюк.  

1308
18.11.2022

Фіртка поспілкувалася з Олегом Доскачем, директором з розвитку девелоперської компанії про те, чим «живе» ринок первинного житлового будівництва на заході України та Івано-Франківська, зокрема? З якими викликами стикнулася компанія і як їх вирішила? Як ефективно вести управління під час війни, економічної кризи та шаленої конкуренції?

1507
14.11.2022
Тетяна Дармограй

Фіртка підготувала актуальну інформацію про пошуки зниклих безвісти в Україні та що не варто робити, щоб не нашкодити зниклому.

1732

Постараємось зрозуміти чому, маючи традицію дарування подарунків в ніч на Св. Миколая, ми також приймаємо до себе в гості Діда Мороза та Санта Клауса.  

201

За інформацією міністра оборони України Олексія Резнікова, від 24 лютого росія нанесла по нашій території понад 16 тисяч ракетних ударів. Кожна із цих випущених ракет в бік України доводить: росія — країна-терорист.

384

Останні свої публічні виступи Урсула фон дер Ляєн символічно проводить в синьо-жовтому вбранні, або в сорочках з українською вишивкою. Її виступи в підтримку України викликають дуже хвилюючі емоції. Хотілося б ще раз їх пригадати...

1349

Останнім часом з наближенням зими в українському суспільстві серед християн східного обряду підіймається «календарне питання», а саме - дата святкування Різдва Христового: традиційно (за юліанським календарем) – 7 січня, чи за григоріанським календарем – 25 грудня.

2461
01.12.2022

Раціональне харчування – це харчування, що забезпечує зростання, нормальний розвиток і життєдіяльність людини, що сприяє поліпшенню його здоров’я і профілактиці захворювань.  

567
26.11.2022

Рекомендації щодо профілактики захворювання на COVID-19 та гострих респіраторних захворювань та  грипу Фіртка дізнавалась у лікарки-терапевта, дієтологині Тетяни Чевалюк.  

751
20.11.2022

Зовсім скоро настане зима, а це значить, що зараз потрібно максимально запастися вітамінами та мікроелементами.  

1003
05.12.2022

Православна церква України цьогоріч дозволила святкувати Православне Різдво за західним стилем або не за юліанським, а за григоріанським календарем, а саме 25 грудня.

169
28.11.2022

У результаті огляду комплексу приміщень правоохоронці виявили проросійську та антиукраїнську агітаційну літературу, у якій заперечується існування українського народу і мови та право України на державність.

504
20.11.2022

Сьогодні в Україні триває чимало дискусії з приводу, коли святкувати Різдво. Чимало громадян хотіли б перенести святкування Різдва із 7 січня на 25 грудня, щоб відзначати свято за григоріанським календарем – разом з усім християнським світом.  

5964
14.11.2022

Парафія села Криворівня Івано-Франківської області вирішила перенести святкування Різдва із 7 січня на 25 грудня, щоб відзначати свято за григоріанським календарем – разом з усім християнським світом.  

1334
05.12.2022

Прикарпатська співачка та акторка FIINKA заспіває на сцені Нацвідбору пісню «Довбуш».  

175
05.12.2022

Зеленський стверджує, що, попри публічні попередження західних чиновників і лідерів про загрозу повномасштабного вторгнення Росії, до 24 лютого офіційному Києву так ніхто і не надав жодних конкретних розвідувальних даних про підготовку до нападу.

123
27.11.2022

Радник глави Офісу президента Михайло Подоляк заявив, що поразка Росії у війні проти України матиме позитивні наслідки для всього світу.  

517
19.11.2022

Білий дім заявив, що тільки президент України Володимир Зеленський може прийняти рішення про початок мирних переговорів з Росією, відкинувши думку про те, що США тиснуть на Київ для переговорів.

919
14.11.2022

Міністерство закордонних справ України відреагувало на заяви Росії, яка "не сприймає попередніх умов щодо України.  

1057