«Залишились живими тільки тому, що в окупанта заклинив автомат», — історія сім'ї з Київщини, яка евакуювалася на Прикарпаття (ФОТО)

Цю історію нам розповів Богдан Гулак з села Макарів.

У перші дні війни в їхнє село одразу зайшли російські війська, які розгорнули штаб неподалік їхнього дому. Ворожі солдати  використовували їх як живий щит для захисту.

Життя Богдана в окупації нагадує сценарій фільму жахів: російські військові намагалися їх розстріляти, зруйнували ферму, бізнес, дім. 

Тікаючи з Макарова, чоловік потрапив під мінометний обстріл, в результаті якого отримав важке поранення — уламок снаряда відсік йому частину руки.

Як сім’ї вдалося живими втекти на Прикарпаття, читайте в інтерв’ю для Фіртки.


Богдане, ви пригадуєте перші дні  війни? Як  тоді розвивалися події у вашому селі Макарів? Що ви відчували та що робили?


У перший день повномасштабної війни, 24 лютого, ми чули вибухи неподалік від Макарова. А 26 лютого колона російської техніки рухалася за 30 метрів від нашого будинку. Я разом з дружиною, батьками та молодшим братом переховувалися в  погребі.

Коли одного разу вийшов на подвір'я, то побачив снайпера на другому поверсі сусіднього дому.  Я підняв руки  вгору, він вказав повернутися всередину. Танки припаркувалися у нашому дворі. Вийти з приміщення було небезпечно: над будинком постійно літали вертольоти, навколо стояла різна військова техніка.

Ми жили на околиці села: 300 метрів від нашого дому російські війська створили штаб. З протилежної сторони (приблизно 500 метрів) базувалися українські солдати. Ми опинилися між двома вогнями. 

Складно було, бо кожного дня за чітким графіком велися обстріли. Бої розпочиналися о 5:00 годині ранку і тривали до 7:00 години, пізніше з 13:00 до 16:00 години. Увечері обстріли відновлювалися з 19:00 по 21:00 годину. Можна було годинник звіряти.

Ми розуміли, якщо в дім потрапить снаряд, — всі опинимося під завалами. Я з батьком по черзі  стерегли вхідні двері, щоб росіяни навмисно не кинули гранату в погріб. Адже такі випадки часто траплялися в Макарові.

Таке пекло робилося:  горіли майже всі приватні будинки, магазини, АЗС, будівлі, автомобілі. Навколо все вибухало і стояв запах смерті.

Ми розуміли, що росія може напасти на Україну, але такої жорстокості не очікували. У наш дім часто заходили російські солдати. 

Мій батько учасник АТО, ми мали зброю, але вдвох чинити опір такій великій кількості російських солдатів ми не могли.


Як поводили себе російські солдати, коли перебували у вашому домі? Що вони говорили? Як коментували свою агресію і причини вторгнення?


У наш дім  за їжею  забігали 20-літні військові, бо бачили що в нас є  ферма.  Було помітно, що вони бояться. Пізніше  заходили старші, 45-річні, професійні військові, які проводили детальні обшуки та допити.

Останні були дуже агресивні й здійснювали психологічний тиск — демонстративно перезаряджали зброю, стріляли у повітря, виводили людей.  

Казали,  що влада втекла з України  й ми  тут самі залишилися: 

«Тепер вы никому не нужни, но ми прийшли вас защищать, все  будет харашо».

Окупанти намагалися здаватися добрими, бо це ніби вони жертви обставин. Всі російські солдати однаковими словами розповідали одну версію про те, що вони були на навчаннях — і не знали куди їдуть.


Ви намагалися переконати або принаймні поговорити, що це не так? Що ви бачили в їхніх очах?


Молодшим солдатам, ще можна було щось довести. Хлопці нічого не розуміли та постійно повторювали, що вони «на учениях».  Серед них  були випадки самогубств, а один взагалі зі страху застрелив свого командира.

Чимало було російських солдатів, в яких родичі з України. Один розповів, що воював в Афганістані, Лівії, але те, що відбувається в Україні — це не війна. Це геноцид. Це був тільки один такий адекватний російський солдат, який розумів, що насправді коїться.

Ще один військовий дізнався, що його рідну тітку застрелили в Ірпені. В нього була істерика.

Більшість російських солдатів раділи, коли вбивали людей.  Якщо  попали снарядом  в житлові будинки, то вони сміялися і дуже  пишалися цим вчинком.  З радістю розповідали, що в сусідньому будинку зґвалтували, а потім вбили молоду жінку.


Богдане, а які події для вас були психологічно найважчими?


Найважче було, коли одного разу нас з батьком вивели на двір, щоб розстріляти. В ті хвилини ми більше хвилювалися за рідних і що з ними  далі буде.

Нам пощастило залишитися живими тільки тому, що в російського солдата заклинив автомат.

Окупанти часто говорили:

«Ми вас убіваємо, потому что вы можете нас убіть».


Ви були в окупації майже три тижні. Чому швидше не виїхали з Макарова?


Для російських військових ми були як живий щит, тому нас спеціально не випускали. Я часто просив:

«Якщо ви прийшли нас рятувати, то випустіть нас. Ми поїдемо, а ви собі далі воюйте».

Чули тільки одну відповідь: 

«Нет. Рукаводство не дает разрешение на евакувацию».

Одного дня якийсь солдат прибіг в дім і каже: «Нужно срочно уежать». Пізніше з'ясувалося, що росіяни заходили в будинки та розстрілювали людей, які залишилися в Макарові.

Дорогою ми проходили  кілька блок-постів, нас постійно допитували, хто наші командири та перевіряли, чи ми не військові. Один командир питався за мою дружину. Бо говорив, що в нього давно не було жінки.

Ми збрехали, що вона вагітна, щоб його відвернути від цього жахливого вчинку. Люди між собою розповідали, що факти зґвалтування були досить частим явищем в тій місцевості.

Коли ми вирушили далі, то потрапили під мінометний обстріл.

За мною на авто їхав сусід зі своїм батьком, дружиною і дитиною. Під час обстрілу уламки від снаряда  попали батьку в голову: частина черепа впала прямо моєму сусіду на кермо. Осколок пробив легені дружині,  вона померла по дорозі до найближчого медичного пункту.

Шестирічний хлопчик залишився живим, бо сидів посередині між своєю мамою і дідусем. Чомусь в тому, що сталося він звинувачував себе.


А з вами що сталося?


Коли почався обстріл ми зупинилися: навколо все вибухало, стріляло.  Все було в диму.  Зібравшись з думками, побачив, що поранений. У  мене потрапив осколок і  стесав  частину руки.  В  дружини теж була травмована рука.

Ми їхали 30 км до  найближчого медичного пункту. В голові паморочилося. Щоб не піддаватися паніці та не знепритомніти за кермом, ми з дружиною співали пісні.

Якось швидко зрозуміли, що треба робити. На війні, або швидко реагуєш, або помираєш. Вибір невеликий.

Мені надали медичну допомогу, зробили перев’язку руки. Наступного дня виїхали  далі, до  міста Рівне. Там теж було неспокійно. Російська ракета влучила у телевізійну вежу, яка була приблизно 14 км від нас.

Ми вирішили їхати ще далі від російської агресії. Опинилися в Івано-Франківській області. Ми  були здивовані, що вижили. Не вірили та думали, що це сон.

Часто, коли я засинав і закривав очі, то зразу в голові чув вибухи, постріли, знову бачив війну, загиблих. Одразу прокидався і підіймався на ноги.


Чи плануєте повертатися додому в Макарів?


Пряме попадання снаряда вщент зруйнувало наш будинок.  

Батьківський  дім, в якому ми  перебували всією родиною залишився не пошкоджений.  Але проблема в тому, що росіяни все вкрали. Вдома не залишилося жодних речей, техніки, меблів. Забрали ложки, вилки, тарілки та всі штори.

В нас був сімейний бізнес — невеличка ферма, де вирощували свиней та  різну птицю (перепілки, кури, гуси). Російські війська все зруйнували: свиней розстріляли заради розваги, птицю з'їли, вкрали 20 тонн зерна. 

Через постійні обстріли ми не могли вийти з дому, щоб погодувати решту тварин, тому вони загинули. Навколо стояв жахливий сморід. Від ферми нічого не залишилося.


Богдане, зізнайтеся, звідки ви черпаєте силу? З яким емоціями рухаєтеся вперед?


Потрібно шукати сили, щоб не розкисати. Ми пережили багато подій і залишилися живі. Тому,  сьогодні опустити руки — було б безглуздо з нашої сторони.  

Будемо все відновлювати. Найголовніше, щоб Україна перемогла


Агенція новин «Фіртка» чинить ворогу інформаційний спротив. Будь ласка, підтримайте редакцію!


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

Тікали пішки з Маріуполя. Історія від журналістки-переселенки

«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці

Війна: що прикарпатцям варто знати про мобілізацію чоловіків та жінок


20.07.2022 Мар'яна Цимбалюк 6177 1
Коментарі (1)

Ната 2022.08.16, 09:22

Сили Вам і здоров"я! Господь поверне Вам і більше мати будете!

19.02.2025
Діана Струк

Про наукову школу біохімії, досвід роботи на міжнародній арені, вплив біологічних добавок та мультивітамінів, про коронавірус, цукровий діабет, холестерин та про здоровий спосіб життя Володимир Лущак розповів в інтерв’ю Фіртці.

777
12.02.2025
Надія Єшкілєва

Для першого в лютому книжкового огляду літературна експертка обрала романи про кохання. Одна з тем, завдяки якій читання було й залишається модним від найдавніших часів і до сьогодні.  

774
06.02.2025
Вікторія Матіїв

Про функціонування Центру захисту прав людини, основні виклики в роботі, найчастіші порушення прав людини та як реагують на такі звернення, журналістка Фіртки поспілкувалася з представником Уповноваженого з прав людини в Івано-Франківській області Віталієм Вербовим.

1589
30.01.2025
Олег Неїжпиво

Рік змії — шостий у 12-річному китайському «звіриному» циклі, де символ тварини характеризує ті чи інші головні якості поточного року.

2214
26.01.2025
Діана Струк

Про енергоефективність, вивчення альтернативних джерел енергії, реновацію та подолання наслідків ракетного обстрілу, Фіртка поспілкувалася з ректором Івано-Франківського національного технічного університету, професором Ігорем Чудиком.

4193 2
21.01.2025
Вікторія Косович

Як реалізовували проєкт, яким обладнанням оснащений центр та як він функціонуватиме надалі, дізнавалась журналістка Фіртки.  

3196

Тепер, коли епоха постмодернізму минула, вже немає часу на вишукані пасьянси та перепрошення. Настав швидкий час чудовиськ. Котрі будують свої персональні реальності, котрі служать лише тим традиціям, які були створені на замовлення з учора на сьогодні прирученими та купленими жерцями. 

194

Івано-Франківськ, як і вся Україна, сьогодні потребує консолідації сил серед ветеранів, які пройшли війну. Повертаючись до цивільного життя, вони стикаються з викликами – соціальна адаптація, психологічна реабілітація, пошук роботи, а також прагнення бути корисними для суспільства.

424

Здебільшого нам відомі чоловічі імена проповідників, єпископів пресвітерів, та мало хто знає, що важливу роль в період становлення ранньої християнської Церкви відігравали жінки, які майже непомітно, але дуже суттєво працювали, несучи своє особливе служіння дияконис.

366

Більшість культур сприймають собак як членів родини, але в певних релігіях відношення до цих тварин неоднозначне. До прикладу на близькому сході  серед мусульман обізвати когось «собакою» означає виявити свою велику зневагу. А відповідь на це знаходимо у ставлені релігії до цих тварин.

836
17.02.2025

Інфляція на споживчому ринку в січні 2025 року порівняно із груднем 2024 року, як на Івано-Франківщині, так й в Україні складала 1,2%.  

605
14.02.2025

Перекуси між основними прийомами їжі потрібні не лише для втамування голоду, а й для підтримки енергії, концентрації та загального самопочуття.

649
10.02.2025

Питання «чи варто їсти пізно ввечері?» часто хвилює тих, хто намагається правильно харчуватися й дбати про своє здоров’я.  

935
19.02.2025

Серед українців немає однозначної позиції стосовно того чи повинні віряни, які за своїми релігійними переконаннями не можуть брати до рук зброю, мати право на альтернативну (невійськову) службу в умовах воєнного стану.  

1045
16.02.2025

Останніми роками частина вірян, яка дивиться богослужіння онлайн, зросла.  

652
12.02.2025

Християнська сім'я бере на себе відповідальність жити разом аж до смерті: у любові, вірності, чесності та послуху подружньому.  

6236
08.02.2025

Чотириметровий Хрест Миру із золотим Розп'яттям можна буде побачити в Івано-Франківську дев'ятого та десятого лютого на площі Ринок з 9:00.  

1729
17.02.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

31742 1
19.02.2025

Понад половина українців (57%) довіряють президенту України Володимиру Зеленському.  

1510
14.02.2025

Так, респондентам запропонували три опції та запитали, що, на їх думку, скоріше описує можливі санкції проти Порошенка.  

739 1
11.02.2025

Восьмеро з десяти обранців від Івано-Франківщини підтримали цей законопроєкт.  

699