«Залишились живими тільки тому, що в окупанта заклинив автомат», — історія сім'ї з Київщини, яка евакуювалася на Прикарпаття (ФОТО)

Цю історію нам розповів Богдан Гулак з села Макарів.

У перші дні війни в їхнє село одразу зайшли російські війська, які розгорнули штаб неподалік їхнього дому. Ворожі солдати  використовували їх як живий щит для захисту.

Життя Богдана в окупації нагадує сценарій фільму жахів: російські військові намагалися їх розстріляти, зруйнували ферму, бізнес, дім. 

Тікаючи з Макарова, чоловік потрапив під мінометний обстріл, в результаті якого отримав важке поранення — уламок снаряда відсік йому частину руки.

Як сім’ї вдалося живими втекти на Прикарпаття, читайте в інтерв’ю для Фіртки.


Богдане, ви пригадуєте перші дні  війни? Як  тоді розвивалися події у вашому селі Макарів? Що ви відчували та що робили?


У перший день повномасштабної війни, 24 лютого, ми чули вибухи неподалік від Макарова. А 26 лютого колона російської техніки рухалася за 30 метрів від нашого будинку. Я разом з дружиною, батьками та молодшим братом переховувалися в  погребі.

Коли одного разу вийшов на подвір'я, то побачив снайпера на другому поверсі сусіднього дому.  Я підняв руки  вгору, він вказав повернутися всередину. Танки припаркувалися у нашому дворі. Вийти з приміщення було небезпечно: над будинком постійно літали вертольоти, навколо стояла різна військова техніка.

Ми жили на околиці села: 300 метрів від нашого дому російські війська створили штаб. З протилежної сторони (приблизно 500 метрів) базувалися українські солдати. Ми опинилися між двома вогнями. 

Складно було, бо кожного дня за чітким графіком велися обстріли. Бої розпочиналися о 5:00 годині ранку і тривали до 7:00 години, пізніше з 13:00 до 16:00 години. Увечері обстріли відновлювалися з 19:00 по 21:00 годину. Можна було годинник звіряти.

Ми розуміли, якщо в дім потрапить снаряд, — всі опинимося під завалами. Я з батьком по черзі  стерегли вхідні двері, щоб росіяни навмисно не кинули гранату в погріб. Адже такі випадки часто траплялися в Макарові.

Таке пекло робилося:  горіли майже всі приватні будинки, магазини, АЗС, будівлі, автомобілі. Навколо все вибухало і стояв запах смерті.

Ми розуміли, що росія може напасти на Україну, але такої жорстокості не очікували. У наш дім часто заходили російські солдати. 

Мій батько учасник АТО, ми мали зброю, але вдвох чинити опір такій великій кількості російських солдатів ми не могли.


Як поводили себе російські солдати, коли перебували у вашому домі? Що вони говорили? Як коментували свою агресію і причини вторгнення?


У наш дім  за їжею  забігали 20-літні військові, бо бачили що в нас є  ферма.  Було помітно, що вони бояться. Пізніше  заходили старші, 45-річні, професійні військові, які проводили детальні обшуки та допити.

Останні були дуже агресивні й здійснювали психологічний тиск — демонстративно перезаряджали зброю, стріляли у повітря, виводили людей.  

Казали,  що влада втекла з України  й ми  тут самі залишилися: 

«Тепер вы никому не нужни, но ми прийшли вас защищать, все  будет харашо».

Окупанти намагалися здаватися добрими, бо це ніби вони жертви обставин. Всі російські солдати однаковими словами розповідали одну версію про те, що вони були на навчаннях — і не знали куди їдуть.


Ви намагалися переконати або принаймні поговорити, що це не так? Що ви бачили в їхніх очах?


Молодшим солдатам, ще можна було щось довести. Хлопці нічого не розуміли та постійно повторювали, що вони «на учениях».  Серед них  були випадки самогубств, а один взагалі зі страху застрелив свого командира.

Чимало було російських солдатів, в яких родичі з України. Один розповів, що воював в Афганістані, Лівії, але те, що відбувається в Україні — це не війна. Це геноцид. Це був тільки один такий адекватний російський солдат, який розумів, що насправді коїться.

Ще один військовий дізнався, що його рідну тітку застрелили в Ірпені. В нього була істерика.

Більшість російських солдатів раділи, коли вбивали людей.  Якщо  попали снарядом  в житлові будинки, то вони сміялися і дуже  пишалися цим вчинком.  З радістю розповідали, що в сусідньому будинку зґвалтували, а потім вбили молоду жінку.


Богдане, а які події для вас були психологічно найважчими?


Найважче було, коли одного разу нас з батьком вивели на двір, щоб розстріляти. В ті хвилини ми більше хвилювалися за рідних і що з ними  далі буде.

Нам пощастило залишитися живими тільки тому, що в російського солдата заклинив автомат.

Окупанти часто говорили:

«Ми вас убіваємо, потому что вы можете нас убіть».


Ви були в окупації майже три тижні. Чому швидше не виїхали з Макарова?


Для російських військових ми були як живий щит, тому нас спеціально не випускали. Я часто просив:

«Якщо ви прийшли нас рятувати, то випустіть нас. Ми поїдемо, а ви собі далі воюйте».

Чули тільки одну відповідь: 

«Нет. Рукаводство не дает разрешение на евакувацию».

Одного дня якийсь солдат прибіг в дім і каже: «Нужно срочно уежать». Пізніше з'ясувалося, що росіяни заходили в будинки та розстрілювали людей, які залишилися в Макарові.

Дорогою ми проходили  кілька блок-постів, нас постійно допитували, хто наші командири та перевіряли, чи ми не військові. Один командир питався за мою дружину. Бо говорив, що в нього давно не було жінки.

Ми збрехали, що вона вагітна, щоб його відвернути від цього жахливого вчинку. Люди між собою розповідали, що факти зґвалтування були досить частим явищем в тій місцевості.

Коли ми вирушили далі, то потрапили під мінометний обстріл.

За мною на авто їхав сусід зі своїм батьком, дружиною і дитиною. Під час обстрілу уламки від снаряда  попали батьку в голову: частина черепа впала прямо моєму сусіду на кермо. Осколок пробив легені дружині,  вона померла по дорозі до найближчого медичного пункту.

Шестирічний хлопчик залишився живим, бо сидів посередині між своєю мамою і дідусем. Чомусь в тому, що сталося він звинувачував себе.


А з вами що сталося?


Коли почався обстріл ми зупинилися: навколо все вибухало, стріляло.  Все було в диму.  Зібравшись з думками, побачив, що поранений. У  мене потрапив осколок і  стесав  частину руки.  В  дружини теж була травмована рука.

Ми їхали 30 км до  найближчого медичного пункту. В голові паморочилося. Щоб не піддаватися паніці та не знепритомніти за кермом, ми з дружиною співали пісні.

Якось швидко зрозуміли, що треба робити. На війні, або швидко реагуєш, або помираєш. Вибір невеликий.

Мені надали медичну допомогу, зробили перев’язку руки. Наступного дня виїхали  далі, до  міста Рівне. Там теж було неспокійно. Російська ракета влучила у телевізійну вежу, яка була приблизно 14 км від нас.

Ми вирішили їхати ще далі від російської агресії. Опинилися в Івано-Франківській області. Ми  були здивовані, що вижили. Не вірили та думали, що це сон.

Часто, коли я засинав і закривав очі, то зразу в голові чув вибухи, постріли, знову бачив війну, загиблих. Одразу прокидався і підіймався на ноги.


Чи плануєте повертатися додому в Макарів?


Пряме попадання снаряда вщент зруйнувало наш будинок.  

Батьківський  дім, в якому ми  перебували всією родиною залишився не пошкоджений.  Але проблема в тому, що росіяни все вкрали. Вдома не залишилося жодних речей, техніки, меблів. Забрали ложки, вилки, тарілки та всі штори.

В нас був сімейний бізнес — невеличка ферма, де вирощували свиней та  різну птицю (перепілки, кури, гуси). Російські війська все зруйнували: свиней розстріляли заради розваги, птицю з'їли, вкрали 20 тонн зерна. 

Через постійні обстріли ми не могли вийти з дому, щоб погодувати решту тварин, тому вони загинули. Навколо стояв жахливий сморід. Від ферми нічого не залишилося.


Богдане, зізнайтеся, звідки ви черпаєте силу? З яким емоціями рухаєтеся вперед?


Потрібно шукати сили, щоб не розкисати. Ми пережили багато подій і залишилися живі. Тому,  сьогодні опустити руки — було б безглуздо з нашої сторони.  

Будемо все відновлювати. Найголовніше, щоб Україна перемогла


Агенція новин «Фіртка» чинить ворогу інформаційний спротив. Будь ласка, підтримайте редакцію!


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

Тікали пішки з Маріуполя. Історія від журналістки-переселенки

«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці

Війна: що прикарпатцям варто знати про мобілізацію чоловіків та жінок


Коментарі ()

04.08.2022
Тетяна Дармограй

Повномасштабне російське вторгнення майже повністю витіснило коронавірусну хворобу з інформаційного простору України. Проте, як констатують медики, українці продовжують хворіти та помирати через цю недугу.

1009
31.07.2022
Тіна Любчик

Про пережите внаслідок російського вторгнення журналістці Фіртки розповіла киянка, яка працює дитячою психологинею, Ксенія Дичко. У перші дні повномасштабної війни жінка переїхала із сім’єю до Івано-Франківська.

1199
28.07.2022
Уляна Мокринчук

Журналістка Фіртки розпитала у психологині, як війна впливає на стосунки, як зберегти шлюб в умовах постійного стресу чи тривалої розлуки та чому сьогодні особливо важлива підтримка та щира розмова.  

1465
26.07.2022
Мар'яна Цимбалюк

У перші дні війни в село одразу зайшли російські війська, які розгорнули штаб неподалік їхнього дому. Ворожі солдати  використовували місцевих, як живий щит для захисту. Життя нагадувало сценарій фільму жахів. Як родині вдалося живими втекти на Прикарпаття, читайте в інтерв’ю для Фіртки.

1565
17.07.2022
Тетяна Дармограй

В Україні вже 144-й день триває повномасштабна війна. Через російську агресію процес загальної мобілізації продовжили до 23 серпня.

5347
14.07.2022
Тетяна Дармограй

Поряд зі звичним розкриттям крадіжок чи оформленням дорожньо-транспортних пригод прикарпатські правоохоронці призвичаїлися й до нових завдань — виявлення диверсантів, колаборантів та розкрадачів гуманітарної допомоги.   

6552

Питання грошей і релігії завжди хвилювало людей, ймовірно в її більш вузькому розумінні «грошей і церкви», «скільки жертвувати на церкву», «скільки давати священнику?». Періодично по селах чи містах вибухають скандали, пов'язані із майном чи фінансами тієї, чи іншої парафії, але з часом все затихає до наступного скандалу. Чому віряни повинні утримувати священників і церкву? Виявляється це питання таке ж древнє, як і сам світ, у якому живемо.

1598

Духовні пошуки на війні не тільки не припиняються й навпаки загострюються. Перебування на війні загострює  почуття віри, розставляє акценти на важливому і другорядному, показує скороминучість земного буття і близькість смерті, наскільки речі, які нас оточують і до яких ми звикли і вважаємо незамінними насправді є другорядними і неважливими. На війні загострюється нюх до фальші та брехні, там немає атеїстів. В окопах всі моляться.

1546

Московська церква в Україні, або як лукаво вони себе називають “Українською” іменуючись УПЦ, вже давно втратила риси Церкви, притаманні їй служіння Богу і людям та ведення людей до визволення душі.  

2573

Повномасштабна війна в Україні стала остаточним доказом, що наявна система безпеки у світі більше не діє.

2821
30.07.2022

Літо – та пора року, коли потрібно їсти максимально корисні та насичені вітамінами продукти  

857
27.07.2022

В літній період радять пити теплу воду, вона краще засвоюється організмом.  

883
19.07.2022

Часто відчуваєте стрес, плачете без причини і перебуваєте на межі нервового зриву? Можливо у вас дефіцит магнію. Розповідаємо, у яких продуктах міститься магній, який вам потрібний. Деякі недооцінюють важливість магнію: він підтримує імунітет, знижує риз

1305
05.06.2022

У Храмі Царя Христа (відомому, як церква на Майзлях) Святу літургію провів Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин.

4304
09.05.2022

Кожен охочий мав змогу доєднатися до молитви через трансляцію на інтернет-ресурсах Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ та Архікатедрального собору.  

6227
04.05.2022

Розмова між предстоятелями церков відбулась через відеозв'язок Zoom і тривала близько 40 хвилин. Патріарх Кирило під час розмови з протягом 20 хвилин, "читаючи з папірця", намагався переконати Папу Римського в доцільності війни росії проти України. 

7271 1
25.04.2022

Православні християни вшановують пам'ять преподобного Василя Сповідника, єпископа Парійського. Наші пращури у молитвах до святого просили про надання сили та хоробрості, а також про позбавлення від хвороб. Що не можна і що  слід робити в цей день.

7391
05.08.2022

Першого липня на п'ятому позачерговому засіданні Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини за зверненням Міністерства культури та інформаційної політики України внесено елемент “Культура приготування українського б

238
30.06.2022

В оточенні президента кажуть, що система, привчена озиратись на Банкову, продовжила чекати команд, а у Зеленського зараз немає ресурсу розв'язувати всі питання. Показовою стала криза з пальним, яку чиновникам не вдалося вирішити оперативно.  

2508
14.06.2022

Восьмий апеляційний суд Львова 14 червня заборонив діяльність партій “Наші” та "Держава", які в Міністерстві юстиції вважають проросійськими.  

3457
25.04.2022

У Франції офіційно оголосили переможця президентських виборів, другий тур яких відбувся у неділю 24 квітня.

7370
07.04.2022

Нагадаємо, що попри те, що ЗСУ фіксують численні обстріли українських земель, що ведуться з території Білорусії; дислокацію на білоруських землях російських окупантів, котрі вбивають, гвалтують та грабують цивільне населення в Україні Лукашенко цинічно заявляє, що Білорусь не є учасником війни.  

9445