Володимир Дмитренко родом із Житомирщини. За своє життя він встиг попрацювати медиком, побувати на заробітках у Португалії, створити власний сад, а після початку повномасштабного вторгнення стати бойовим медиком Державної прикордонної служби України.
Його історією шляху поділилися у Західному регіональному управлінні Держприкордонслужби України-Західний кордон, пише Фіртка.
У 2000 році через фінансові труднощі кваліфікований медик вирушив на заробітки до Португалії. Переїзд виявився непростим: життя в іншій країні довелося починати з нуля — з роботи на птахофабриці.
Упродовж наступних 15 років Володимир змінив чимало професій. Завдяки наполегливій праці йому вдалося стабільно заробляти, відкладати гроші та щороку приїжджати в Україну, де на нього чекали рідні.
У 2015 році чоловік повернувся додому, щоб доглядати за важкохворим батьком. Разом із сестрою вони забезпечили йому необхідний догляд, і після цього батько прожив ще три роки.
Після його смерті Володимир знайшов душевний спокій у роботі на землі. Він заснував сад, де вирощував десятки сортів ягід і дерев. Також чоловік займався розведенням шотландських котів та різноманітної декоративної птиці.
Від саду — до бойового медпункту
Після початку повномасштабного вторгнення Володимир мобілізувався до лав Державної прикордонної служби України. Він став бойовим медиком 11-го прикордонного загону.
Вже через десять днів завдяки професіоналізму та організаторським здібностям чоловік почав виконувати обов'язки начальника медичної служби комендатури. Там він облаштував медичний пункт, який став зразковим.
Згодом підрозділ Володимира перевели на Харківщину. Командно-спостережний пункт розташовувався в лісі лише за 500 метрів від державного кордону.
Умови служби були надзвичайно складними: постійні мінометні обстріли, сильні морози, коли температура опускалася до 30 градусів, а вода та інші речі буквально замерзали.
Побратими дали Володимиру позивний «Аміго» — через його минуле, пов'язане з Португалією.
За час служби прикордонник неодноразово брав участь в евакуації поранених із-під обстрілів та надавав їм першу допомогу.
Володимир також розповідає про випадки, які вважає справжніми дивами. Під час одного з найсильніших морозів його ноги від обмороження врятувала кішка, яка спала лише в його спальнику. Іншого разу артилерійський снаряд прилетів просто під двері бліндажа, але не вибухнув.
Під час щільних обстрілів Володимир молився за весь підрозділ. За його словами, жодна міна тоді не влучила в їхню позицію.
За зразкове та сумлінне виконання службових обов'язків прикордонника відзначили подякою Голови Верховної Ради України.
Реабілітація та мрії про мирне життя
Влітку цього року після контузій та загострення хронічних хвороб Володимира направили на лікування. Наразі він проходить реабілітацію в одному з відомчих санаторіїв. Чоловік займається фізіотерапією та приділяє багато уваги психологічному відновленню.
Володимир із дитинства любить читати. Серед його захоплень і переконань поєднуються науковий підхід та езотерика. Зокрема, він вірить у «кольоротерапію»: чорні коти, на його думку, абсорбують негатив, а руді підсилюють фінансову енергію. Кольорові татуювання чоловіка також мають для нього сонячний символізм та пов'язані з ідеєю відродження.
Попри пережите, головна мрія Володимира проста — перемога України, мирне життя та затишний будинок із невеликою земельною ділянкою.
Там він хоче повернутися до улюбленого заняття — щеплення дерев. Чоловік мріє поєднувати на одному стовбурі кілька унікальних сортів.
Можливо, саме в цьому захопленні відображається і його власна історія — доля людини, у житті якої переплелися різні країни, професії та життєві шляхи.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
