До початку повномасштабної війни Сергій Кривонос працював автомайстром в Івано-Франківську, виховував двох синів та разом із дружиною будував плани на майбутнє. Після російського вторгнення чоловік вирішив стати на захист України.
Його історією шляху поділилися у Західному регіональному управлінні Держприкордонслужби України-Західний кордон, пише Фіртка.
Як розповідають у Державній прикордонній службі України, 24 лютого 2022 року Сергія о четвертій ранку розбудив дзвінок друга зі словами: «Почалася війна». Тоді він одразу почав продумувати подальші кроки для безпеки родини.
Спочатку чоловік планував відправити сім’ю за кордон до родичів, однак дружина вирішила залишитися вдома. Згодом Сергій пішов до військкомату, а про своє рішення повідомив рідним лише після отримання повістки.
У квітні 2022 року він долучився до Державної прикордонної служби України та був призначений до бойового підрозділу Чопського прикордонного загону. Після проходження підготовки виконував бойові завдання на Донеччині, брав участь в обороні Бахмута, воював поблизу Слов’янська, Часового Яру та Андріївки.
За словами прикордонника, найважчим випробуванням на війні стали втрати побратимів.
«З часом вони стають рідними. Ми були як брати, як одне ціле. Разом воювали, разом ділили побут. Тому кожна така втрата болить особливо», — каже Сергій Кривонос.
Водночас найбільше враження на нього справили діти, яких він зустрічав у прифронтових населених пунктах Донеччини. Багато з них втратили батьків через війну.
Разом із побратимами прикордонники намагалися підтримувати малечу — пригощали дітей солодощами та купували необхідні речі.
Саме тоді, зізнається військовослужбовець, він особливо гостро усвідомив, заради чого продовжує боротьбу.
«Найголовніший обов’язок батька — захистити дітей. Не лише своїх. Усіх дітей України. Зробити все, щоб у майбутньому діти більше ніколи не зростали без батьків», — говорить прикордонник.
Увесь цей час його власні сини залишалися в Івано-Франківську. Думки про родину та тисячі українських дітей, які живуть під загрозою війни, допомагали не втрачати сили.
Найбільшою підтримкою для Сергія залишаються дружина та діти. Телефонні розмови, дитячі голоси та малюнки, які сини надсилали батькові на фронт, додавали впевненості та мотивації.
Нині через наслідки отриманих травм військовослужбовець продовжує службу у Чопському прикордонному загоні. Він зізнається, що боляче спостерігати, як швидко дорослішають діти без нього поруч, однак переконаний: поки триває війна, кожен має робити все можливе заради перемоги та майбутнього українських дітей.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
«Наші Котики»: як ветеран Роман Турик відкрив та розвиває зоомагазин в Івано-Франківську (ФОТО)
Повернувся за пораненим та загинув: історія життя та чину прикарпатського бійця Миколи Прокопишина
