«Як би ви не гнівалися на дитину, не ображайте її, не кричіть.
Дорослому необхідно, з одного боку, показати дитині, як ви почувалися весь цей час, а з іншого — проявити повагу до її почуттів.
Тому не торкайтеся її особистості. Говоріть лише про свої почуття, які викликала ця ситуація.
Скажіть, наприклад: „Ми дуже за тебе хвилювались. Ми дуже тебе любимо і сильно злякалися, коли ти загубився“.
Тобто, у такому випадку, батькам важливо донести до дітей свої почуття, при цьому не лаяти та не звинувачувати дитину».
Також, продовжує Наталія Сігурйонссон, необхідно проговорити з дитиною причину втечі та пояснити їй, що втеча з дому небезпечна.
«І далі діяти мудро, виходячи з причин втечі, домовлятися з дитиною, дотримуватися цих домовлень, при необхідності знову домовлятися, якщо бачите, що вони не працюють.
Встигніть налагодити контакт: ви — доросла та мудра людина, і ви з дитиною — найрідніші», — резюмує психологиня.
За словами психологині Віри Романової, вкрай важливо дати дитині зрозуміти, що ви більше ні при яких умовах не дасте їй піти, адже сильно її любите.
«Насправді — це саме те, що ваша дитина хоче знати. І варто про це говорити словами.
Не забувайте, що в подоланні кризових подій, які стосуються вас та дитини завжди можуть допомогти фахівці.
Чим раніше ви звернетесь за допомогою до психолога чи психіатра, тим більше шансів розв'язати проблему дитини та запобігти втечі з дому», — підсумовує психологиня.
Більше порад читайте у матеріалі: Втеча як протест. Чому діти йдуть з дому та як діяти батькам?
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Рідні на війні: як підтримати себе, дитину та тих, хто боронить Україну
«Не підсилювати страхи та тривоги». Як говорити з дітьми про війну?
«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці
