Для Юрія Довгана війна стала випробуванням не лише на витривалість, а й на здатність бачити світло навіть у найважчі моменти.
Ветеран розповів журналістці Фіртки про побратимів, які стали для нього прикладом, повернення до мирного життя та те, чому не можна здаватися навіть тоді, коли здається, що сил більше немає.
Найбільше, зізнається Юрій Довган, його надихають люди, з якими довелося служити.
Одним із таких прикладів він називає побратима — батька п'ятьох дітей, двоє з яких усиновлені.
«Він простий роботяга, сам виріс у дитбудинку. Добровольцем пішов на фронт. Я дивився на нього й думав: "Боже, який це високий подвиг". Він зумів виховати дітей і водночас став на захист країни. Поруч із такими людьми перестаєш нарікати».
Не менш сильне враження на Юрія справив інший військовий Василь Щербатий, який був сліпим на одне око, але двічі домігся мобілізації.
«На ліве око він не бачив, але відслужив на рік довше, ніж я. Це високий і достойний подвиг. Обом цим людям я присвятив поему».
Саме такі історії, каже ветеран, допомагають не зациклюватися на негативі.
«Світлих спогадів теж дуже багато. Якщо концентруватися лише на злі й несправедливості, нічого доброго не залишиться».
Юрій Довган пригадує й проблеми із забезпеченням добровольців на початку повномасштабної війни.
«Мені, наприклад, держава не видала української літньої форми. Я купував її за власні кошти. Тоді таке траплялося часто».
Говорячи про мобілізацію, ветеран наголошує, що оборона держави не може бути справою лише добровольців.
«Не може захист країни належати лише добровольцям. Загальна мобілізація потрібна».
Водночас він розуміє страх людей.
«Ніхто не хоче йти туди, де можуть убити. Це природно».
Попри втому суспільства, Юрій Довган не втрачає віри в перемогу.
«Стратегічно вперше за останні триста років ми маємо потужних союзників. Нас визнають суб'єктом міжнародного права, і ми захищаємо праведну справу. Треба тільки вистояти».
Разом із тим Юрій визнає, що війна виснажує країну.
«Росія видихається, але ми видихаємося швидше. Я не знаю, якою буде ця перемога. Хотілося б бачити кордони 1991 року, хоча б 2022-го. Але я бачу, що суспільство дуже змучене».
На його переконання, мир не може бути самоціллю, якщо агресор не відмовився від своїх намірів.
«Ми не можемо миритися з тими, хто хоче нас убити».
Головним уроком війни Юрій Довган називає витривалість.
«Не здаватися. Не панікувати. Сто разів упасти, а в сто перший — встати. Українське слово "перемога" — це коли вже здається, що більше не можеш, але все одно робиш ще один крок».
З особливою повагою ветеран говорить про побратимів, які зазнали важких поранень.
«Я дивлюся на Івана та Андрія Марковецьких, які втратили кінцівки, і вчуся в них. Є ще один мій побратим, який після поранення повернувся до навчання, а згодом знову пішов на фронт.
Саме вони мають у сто разів більше права говорити про війну, ніж я. Вони вже поклали в українську землю частину свого тіла. Я ще ні».
Юрій Довган не приховує, що інколи думає про повернення на фронт. Водночас усвідомлює: нерідко це бажання пов'язане не лише з війною, а й зі складністю мирного життя.
«Там небезпечно, але все зрозуміло. Тут життя набагато складніше».
За його словами, після служби більшість військових стикаються з непростою адаптацією.
«Ми всі повертаємося травмованими. У багатьох розпадаються сім'ї, виникають проблеми у стосунках. Через це з'являється спокуса повернутися туди, де все зрозуміло, навіть попри небезпеку».
Водночас він переконаний: кожен військовий мріє повернутися до родини.
«Усі хочуть бути зі своїми близькими. Але минає час, і в декого знову виникає бажання повернутися на фронт. Це дуже складний психологічний процес».
На запитання про мрії після війни Юрій Довган відповідає несподівано.
«Я втратив мрію. Живу від дня до дня. Є робота — слава Богу. Є студенти — слава Богу. Дитина захворіла — дай Боже, щоб одужала. Стратегічної мрії зараз не маю. Це погано, бо мріяти потрібно».
Більше читайте в матеріалі: «Я відходив пів року. Щоранку під гімн України вставав і плакав»: історія ветерана Юрія Довгана, який добровольцем пішов на війну.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
