Діти — одна з найуразливіших та беззахисних категорій цивільного населення під час бойових дій.
Наукові дослідження свідчать, що коли стрес є передбачуваним і очікуваним, він менше впливає на людський організм. І відповідно — чим більше ми говоримо з дітьми та не замовчуємо проблеми, тим більше їхній стрес та страх є контрольованим, і тим легше вони можуть впоратись зі своїми емоціями та їхніми наслідками.
Саме тому з дітьми потрібно говорити про все: війна — не виключення.
Журналістка Фіртки поспілкувалась з головною психологинею благодійного фонду «Діти Героїв», що опікується дітьми, які втратили одного або обох батьків під час війни, Мартою Білик про те, як розмовляти з дітьми про війну та її наслідки, не травмувавши їх та як допомогти дитині впоратись з втратою рідної людини.
Так, за її словами, пояснювати дитині, що відбувається в країні, однозначно потрібно, як і просто більше розмовляти з дітьми.
«А ось вже, що говорити, залежить від віку дитини, наскільки близькою є до неї війна (перебування під обстрілами, життя в окупації, втрата когось з рідних чи друзів), наскільки емоційною та тривожною є сама дитина.
Подавати інформацію найкраще спрощено, відповідно до віку дитини. Якщо найменшим підійдуть мультфільми, казки, історії, то з віком дитина потребує вже більше пояснень
Оптимально йти за запитаннями дитини, які не можна залишати без відповіді та дати зрозуміти, що її відповідальності чи вини в тому, що відбувається довкола точно немає», — пояснює фахівчиня.
Далі подаємо пряму мову:
Як розповісти дитині про втрату та як допомогти пережити горе?
Одразу зазначу, що це запитання є об’ємним та багатогранним, тому на нього в кількох словах неможливо відповісти.
Однак, важливо розуміти, що від дитини не можна приховувати сам факт втрати, не придумувати історій на кшталт тато поїхав у довге відрядження та не затягувати з розмовою про це. Адже навіть не знаючи, що відбулось, дитина це зчитує з емоцій та поведінки дорослих, що поруч, чує з уривків фраз та телефонних розмов. Або ще гірше — довідується про втрату від чужих людей.
Найкраще, щоб розмову з дитиною мала близька людина, з якою вона в добрих стосунках.
Слова та пояснення бажано підібрати відповідно віку та попереднього досвіду зустрічі з втратами у дитини.
Як діти переживають втрату близької людини?
Емоційна реакція у дитини може бути різною, і часто відмінною від дорослих. Чим менша дитина, тим відстороненіше вона може сприйняти інформацію, поводитись так, ніби розмови й не було або ж померла людина і досі жива та скоро повернеться.
З віком та власним розумінням, що таке смерть та наскільки невідворотною вона є, діти уже реагують більш зрозумілим для дорослих способом.
Одні заперечують, інші сумують, деякі закриваються в собі, мовчать, та, на перший погляд, не хочуть згадувати про втрату.
Часто у дітей переживання проявляються у зміні поведінки, неслухняності, агресії, протесті до правил та норм, присутній страх втратити ще когось з рідних людей.
Незалежно від віку процес горювання та скорботи проходить умовні періоди, що включають шок, заперечення, торг, гостре горе та зрештою відновлення. І в кожному з них у дитини є різні потреби та способи її підтримки.
Для дітей дуже значимо, щоб поруч були дорослі, що можуть прийняти їхні переживання та відреагування, якими б вони не були.
Як змінюються стосунки у сім'ї після втрати близької людини?
Як зміняться стосунки у сім’ї після втрати великою мірою залежить від того, якими вони були раніше, а також, яку роль в цих стосунках відігравала людина, яка померла. Спільне горе може як зблизити, так і віддалити рідних людей. У кожній родині це своя історія.
У кожній сім’ї є сталий розподіл обов’язків, традиції спілкування з ближчими та дальшими родичами, попередній досвід проживання горя чи складних життєвих ситуацій.
Коли в родину приходить втрата, то сімейна система перебудовується, по-новому розподіляє обов’язки та відповідальність, формує нові традиції та правила спілкування, збільшує, або ж зменшує емоційну та фізичну відстань між рідними людьми.
Також потрібно розуміти, що горювання — це процес, і на кожному з його етапів у людей є потреба як у зближенні, так і у дистанції, коли в одні моменти хочеться побути одному та віддалитися від усього світу, в інші навпаки - бути серед рідних людей та розділяти сум втрати.
Цей спільний шлях переживання та прийняття втрати, яким би складним він не був, є також можливістю для побудови міцних, довірливих стосунків у родині.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Війна: як пережити смерть рідних
«Найголовніші ліки — розмова та підтримка». Як протистояти страху та паніці під час війни
«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці
Як зберігати холодний розум під час війни: поради українки, яка стала свідком російської агресії
