Понад 60 днів на «Азовсталі». Маріуполька — про життя під обстрілами та реабілітацію на Прикарпатті (ВІДЕО)

Людмила Тимофіїва понад 60 днів провела у бункері заводу «Азовсталь». Повномасштабна війна розлучила всю її родину, а декілька рідних Людмили — загинули.

Наразі жінка проходить реабілітацію на Прикарпатті. Про життя на «Азовсталі», фільтраційні табори та адаптацію після пережитого Людмила розповіла Суспільному, передає Фіртка.

Людмила Тимофіїва — двічі переселенка. У 2016 році жінка переїхала з Широкиного до Маріуполя. Тоді після втрати домівки пережила два інсульти, загалом їх мала чотири.


«Азовсталь» і бункер, завглибшки у чотири поверхи.


24 лютого, коли російські військові почали обстрілювати будинки, жінка разом з родичами побігла до сховища на «Азовсталі".

«Місяць ще було трішки своїх харчів. Потім почали закінчуватися, то військові нас підгодовували. Ну а так: світла ми не бачили, сонця не бачили, дуже рідко виходили назовні.

Один вихід завалило — хлопці вже нічого не могли зробити», — каже Людмила Тимофіїва.

Люди спали на піддонах, накритих бушлатами працівників «Азовсталі», жили на глибині чотирьох поверхів. Якщо було тихо, могли на хвилину визирнути на вулицю. У бомбосховищі переховувалися й 17 дітей, наймолодшому хлопчику було чотири місяці.

«А дітки що робили: вони знайшли папірці якісь, крутили літачки, грали у війну. Вони розуміли, що війна іде, що там стріляють. Ніхто ніколи не плакав, ніхто ніколи не жалівся.

Єдине, що казали: «Я — голодний», — говорить Людмила Тимофіїва.

У підземеллі жінка разом зі своїм чоловіком прожила понад 2 місяці. З них 10 днів — під завалами після обстрілу 3-тонними бомбами.

«Ми бачили в бункері, як привезли військового, пораненого в пах. Дай Боже, щоб він живий був, рідненький. Я йому віддала покривала своєї онучки м’якеньке.
Його сильно морозило, бо ще були морози, сніг. Води не було, збирали дощівку або сніг. Дуже хочеться, щоб ви цього ніколи не бачили», — говорить Людмила Тимофіїва.

Евакуація, фільтраційні табори та реабілітація на Прикарпатті.


Жінка каже, що 9 березня невістка з онукою виїхали з міста через територію ОРДЛО та Росії. Вони добралися до Німеччини та Нідерландів. Однак сама Людмила та її чоловік залишилися на заводі. У квітні здоров’я чоловіка Людмили погіршилося і він вирішив самотужки вибиратися з заводу. Вмовляння дружини не допомогли.

«Я довго не знала, живий він чи ні. Згодом через людей дізналася, що він живий, що дійшов до міста. Я не знаю подробиць, де він і як він. Отак ми розсталися.

Зараз я не знаю, що з ним. Але ми усі чуємо, що газу, світла, води, їжі немає, люди бідують», — каже жінка.

Людмила пригадує, що евакуюватися із заводу їм вдалося лише з четвертої спроби, адже під час перших трьох окупанти починали обстріл.

«Напевно, за ці два місяці я прочитала більше молитов, ніж за все життя. Сини мої були від мене далеко.

Я знала, що вони на війні. Я цілими ночами читала молитви за дітей», — пригадує Людмила Тимофіїва.

Після «Азовсталі» жінка дві доби провела у фільтраційному таборі. Там Людмила зламала руку. Увесь цей час жінка вела щоденник. Половину сторінок вирвала в таборі для фільтрації, бо боялася наслідків.

«Під час фільтрації не дозволяли ні з ким стороннім спілкуватися, лише між собою.

У нас перевіряли документи, сумочки, а молодих дівчат роздягали повністю. У вбиральню пускали під супроводом», — розповідає жінка.

Після табору Людмила через Запоріжжя дібралася до Буковелю, де пройшла психологічну реабілітацію. Зараз, каже жінка, до життя її надихають лише кілька речей: добрі люди навколо та очікування зустрічі з рідними.


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці

Війна: що варто знати про мобілізацію чоловіків та жінок


Коментарі ()

31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

2612
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1464
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2728
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1846
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1898
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

2361

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

580

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

714

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1937

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

1292
06.08.2026

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

29379
02.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

11253 2
28.07.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

5253
05.08.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

23481
02.08.2026

Цьогоріч проща на Крилоську гору була особливою, адже вірні та духовенство відзначають 20-ліття відновлення акту коронації чудотворної ікони. Як і останні кілька років, основний намір паломництва — безперервна молитва про мир та перемогу України у війні.  

1700
01.08.2026

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

6202
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

935
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1259
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

2231
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

2693