«Не перекладайте це на інтернет»: гінекологиня пояснила, як і коли говорити з дітьми про сексуальну освіту

За словами лікарки, хоча ситуація поступово змінюється, багато батьків досі відчувають сором і не знають, як правильно розпочати розмову.

«Уже є покращення в цьому, але дотепер існують ще радянські й пострадянські установки, коли це табуйована тема. Батьки просто не мають патернів розмови: як саме про це поговорити, про що сказати.

Вони ніяковіють, соромляться, а дитина це бачить і потім також думає: "Ні, про це я не буду з ними говорити", бо для них це якось некомфортно», — зазначає Оксана Тітаренко.

Водночас, за її словами, сьогодні є достатньо книжок, мультфільмів та інших матеріалів, які допомагають батькам говорити з дітьми про ці теми.

Лікарка наголошує, що не варто покладати сексуальну освіту лише на школу чи інтернет. Саме батьки мають бути для дитини основним джерелом достовірної інформації.

«Якщо це інтернет, то найчастіше дитина знайде порнографію. А це абсолютно нереальне.

Я хочу наголосити: це фантастичні фільми. Навіть якщо вже підліток питає, потрібно пояснювати, що це вигадка, а не реальність. Люди там виглядають інакше, контакт виглядає інакше — це нереалістично», — пояснює фахівчиня.

За словами Тітаренко, у школі діти переважно отримують знання з анатомії та фізіології. Натомість питання особистих кордонів, взаємоповаги, здорових стосунків і вміння відмовити часто залишаються поза увагою.

«Ми маємо говорити не просто про секс, а про побудову стосунків, результатом яких може бути сексуальна близькість», — підкреслює лікарка.

Фахівчиня також спростувала поширений міф про те, що сексуальна освіта нібито спонукає дітей раніше починати статеве життя.

«Це спростовано Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Є багато досліджень. Навпаки, якщо вчасно й якісно надати дитині інформацію відповідно до її віку, вони пізніше вступають у стосунки, більше думають про контрацепцію та відповідальне вибудовування взаємин», — говорить вона.

За словами лікарки, сексуальне виховання починається ще з раннього дитинства — із формування поваги до особистих кордонів.

«Якщо приїхала якась далека тітка, а дитина не хоче, щоб її цілували, — не потрібно змушувати. Так формується розуміння власних меж», — зазначає Тітаренко.

У два-три роки, додає лікарка, дитині вже варто правильно називати частини тіла, не використовуючи вигаданих слів. Надалі відповідати на її запитання потрібно чесно, коротко та відповідно до віку.

«Головне — не ніяковіти, відповісти прямо, стисло й не перевантажувати інформацією. Далі дитина сама ставитиме нові запитання, коли буде готова», — каже лікарка.

Окрему увагу Оксана Тітаренко радить приділяти темі особистих кордонів. Для цього, за її словами, можна використовувати «правило трусиків».

«Є ділянки на нашому тілі, які ми прикриваємо трусиками. До них ніхто не має права торкатися без нашого дозволу. Ми також не торкаємося інших дітей. Виняток — мама під час гігієни або лікар у присутності батьків і за згодою дитини», — пояснює лікарка.

Розмови про статеве дозрівання, за словами лікарки, варто починати ще до появи перших фізіологічних змін — приблизно у 9–10 років.

«Не обов'язково, щоб тато говорив лише з хлопчиком, а мама — лише з дівчинкою. Обоє батьків мають бути підготовленими, адже дитина може звернутися із запитанням до будь-кого з них», — зазначає Оксана Тітаренко.

Батькам, які не знають, із чого почати, лікарка радить користуватися спеціалізованою літературою, освітніми курсами або звертатися за консультацією до свого лікаря-гінеколога.