Постійний страх втратити близьку людину, яка перебуває на фронті, у полоні або зникла безвісти, може завдавати значної травми психіці.
Про стан, у якому перебувають близькі зниклих безвісти та практичні поради щодо збереження психологічної рівноваги таким родинам журналістці Фіртки розповіли психотерапевтка Наталія Сабліна та психологиня Олександра Шевченко.
Між надією та відчаєм
Наталія Сабліна наголошує, повномасштабна війна в Україні кожного дня залишає свій відбиток у людській пам’яті.
«Хтось втрачає житло, хтось — роботу, але усі ми втрачаємо багато талановитих людей, які мали б жити, любити, розвивати нашу державу.
Сприйняти звістку про втрату близької людини надзвичайно складно, але найскладніше — дізнатися, що вона зникла безвісти», — каже спеціалістка.
Психотерапевтка додає: кожна людина переживає втрати по-різному: хтось агресує (залежно від стадії горя), хтось «заморожує» свої емоції, хтось навпаки поступово опиняється в депресії через невимовний біль та непрожиті емоції, які обов’язково нагадають про себе в майбутньому.
«Поки людина достеменно не переконається у смерті близької людини, фактично існує невизначеність, яка є надією. Часто проживання втрати ускладнюється думкою про те, що людина повернеться, що вона — жива.
Саме невизначеність, яка не дозволяє прожити всі стадії процесу горювання, виснажує як психологічно, так і фізично. Як наслідок, в людини зʼявляються психосоматичні розлади.
У такі моменти вкрай важливо бути поряд з людиною. Їй як ніколи необхідна словесна підтримка.
«Мені дуже шкода», «Я поруч», «Ти не одна/один» — це ті слова, які будуть доречні. Втім, будь ласка, не вживайте фрази на кшталт «Я розумію тебе» чи «На все воля Божа». Це лише роздратує згорьовану людину», — уточнює Наталія Сабліна.
Психологиня радить за можливості допомогти психологічно — порадити спеціаліста, який поверне людину до нормального життя, а також підвищить її життєстійкість та витривалість.
«Важливо, щоб люди, які проживають невизначену втрату, зверталися за допомогою, шукали сенси у своїй тузі та стражданнях. Якщо ваш член сім’ї зараз проживає невизначену втрату, необхідно підтримувати своїх близьких.
Окрім цього, варто не заперечувати свій біль, а зосередитись на пошуках доступних психологічних ресурсів. А ще — дуже важливо, щоб поряд були друзі, і щоб маленькі буденні дрібнички полегшували життя кожного дня. Це точно допомагатиме тут і зараз.
Звичайно, людина чекатиме свого близького, свого чоловіка, свою дитину, і сподіватиметься, що сталась помилка, що безперечно складно.
Дійсно, лише час може загоїти рани. Однак, людина має ніколи не переставати вірити у те, що для кожного з нас все складається найкращим чином», — резюмує Наталія Сабліна.
Невизначена втрата — найбільш стресовий вид втрати
Олександра Шевченко зазначає, невизначена втрата є найбільш стресовою формою втрати, яка не має чіткого розв'язання.
У випадку смерті є офіційне підтвердження втрати, а ритуали трауру надають можливість попрощатися. Втім, у випадку невизначеної втрати постійна невпевненість заважає зрозуміти та знайти сенс.
«Психологічний капкан полягає в тому, що людина, рідня якої пропала безвісти переживає почуття втрати, стресу, депресії та цей процес свідомо чи несвідомо продовжується до тієї пори, поки не нададуть достовірну інформацію.
Якщо людина отримає добру звістку, то вийти з такого стану, звісно, буде легше та швидше. Якщо надійде сумна звістка — людина заново переживатиме біль втрати.
По суті, для психіки — це подвійний удар. Гірка правда полягає у тому, що ми повинні продовжувати життя попри все», — каже психологиня.
Фахівчиня продовжує: втрати є невіддільною частиною людського життя, ми можемо втратити різні речі: роботу, стосунки, дорогі речі. Усі ці втрати супроводжуються емоційним болем та тужливістю.
Разом з тим, коли втрата пов'язана з невизначеністю, емоційний біль стає ще більш інтенсивним, і він має глибший вплив на психічний стан людини.
«Невизначена втрата — це особливий тип втрати, який викликає унікальний вид горя, якому не має кінця, і причиною цього є саме невизначеність обставин. Залишається надія, що людина жива, але одночасно виникають низка відчуттів, які неможливо виразити через цю ситуацію.
У період «невизначеної втрати» важливо продовжувати жити без будь-яких для себе висновків щодо життя близьких. Прийняти той факт, що є речі, яких ми не знаємо і фантазувати у цьому випадку не варто», — радить Олександра Шевченко.
Більше читайте у матеріалі.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
«Вижив — винний»: що таке синдром вцілілого та як не картати себе за те, що ти у безпеці
Рідні на війні: як підтримати себе, дитину та тих, хто боронить Україну
