Сьогодні свій 50-й день народження святкує керівник Івано-Франківського драмтеатру Ростислав Держипільський. Фіртка пригадала його нещодавнє інтерв’ю, в якому Ростислав Держипільський розповідав про дитинство, театр та вплив війни на мистецтво. Ростислав Держипільський родом із Косова, однак дитинство його було мобільним: сім’я часто переїжджала між Чернівцями, Закарпаттям та Косовом. «Моє місце сили — Косів. Саме там я отримав те, що заклало основу моєї особистості. На всі канікули чи просто у вільний час я їхав туди, де моя річка, мій ліс, гори. Саме це дало мені напрямок на все життя. Моя баба і дід — справжні гуцули з села Снідавки, з її унікальною гуцульською філософією», — розповідав керівник драмтеатру. Попри часті переїзди, Ростислав Держипільський завжди прагнув досягати високих результатів. «Я добре вчився, був відмінником, маю золоту медаль. Мабуть, саме це мене загартувало — завжди знати, що треба боротися і доводити свої здібності, що успіх — це праця», — ділився Держипільський. Своїм корінням та традиціями Держипільський надихає й роботу у театрі, адже саме гуцульська культура Карпат формує особливий стиль івано-франківської сцени. «До п’яти-шести років закладається основа особистості, і мені це все дали мої баба з дідом. Тато в мене зі Львівщини, але філософія, яку не прочитаєш у книжках, а яка передається через розповіді й життя, — це саме гуцульська. Косів — це те, що я ввібрав у себе найглибше. Я часто співчуваю людям із міста, які ніколи не бачили город, котенят, курчат із квочкою, не знали, що таке гратися з козенятами, не відчували своїх домашніх черешень, малини, смородини, своєї землі. Це — те, що формує людину. Пам’ятаю діда, який робив боднарку, і бабу, яка ткала ліжники. Косівський базар, його життя, філософія: зранку встати, піти на річку, в ліс по гриби — це дає сили на все життя». Керівник драмтеатру підкреслює унікальність театру Івано-Франківська: понад 115 років історії, тісний зв’язок із Карпатами та гуцульськими традиціями, а також здатність експериментувати навіть у важкі часи. За його словами, театр став особливо важливим під час війни: «Після вистави люди з гарячих точок України казали, що наче знову починають дивитися на світ іншими очима». Ростислав Держипільський також говорить про місію театру сьогодні: «Театр має говорити про війну, про наші національні цінності та мову. Він може бути арттерапією для суспільства, особливо коли триває війна». Сьогодні Ростислав Держипільський продовжує вести театр до нових вершин, зберігаючи традиції і відкриваючи нові горизонти для глядача. «Театр для мене — це місце сили, де можна говорити про життя і війну, відкривати нові сенси для людей», Більше читайте у матеріалі: «Театр — це катарсис для тих, хто не готовий йти до психолога», — Ростислав Держипільський про мистецтво, що лікує під час війни. Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
