Внутрішньо переміщені особи, які переїхали на Івано-Франківщину — батьківщину Бандери, стали масово відвідувати місцеві музеї визвольної боротьби та УПА.
Так, працівники історико-просвітницьких установ розповіли Фіртці, що наплив у їхні заклади був настільки великий, що часто музейники проводили екскурсії без перерви.
«Ми не очікували такого напливу відвідувачів у музей.
Для нас це було несподіванкою, бо раніше такого ажіотажу не спостерігали, нічого подібного не траплялося», — каже наукова співробітниця Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби ім. Степана Бандери Анна Чорній.
За чотири місяці повномасштабної російської агресії заклад відвідали понад п’ять тисяч людей.
Музей визвольної боротьби ім. Степана Бандери функціонує з 1997 року. На території області має кілька філій. Тут зібрані та представлені ексклюзивні речі: стрілецька зброя, набої, одяг, медичне приладдя, посуд.
Основа музейного фонду — оригінальні листівки, брошури, журнали ОУН та УПА. Відвідувачі на власні очі можуть побачити цінні архівні документи та фото.
Часто «уроки з історії» тривали до вечора, бо відвідувачі ставили багато запитань про Бандеру та УПА.
Зрозумівши, що протягом однієї екскурсії пояснити весь матеріал про визвольну боротьбу просто не можливо, керівництво музею вирішило на безоплатній основі запровадити спеціальні історичні курси.
«Ми вирішили проводити спеціальні курси після того, як музей масово почали відвідувати переселенці, які приїхали в Івано-Франківськ після 24 лютого.
Під час екскурсій часто вели дискусії, бо в людей сформувалися різні точки зору щодо історії.
Тоді й придумали застосувати таку методику, щоб повноцінно розповісти людям про історію бандерівців», — розповідає Анна Чорній.
Найбільше було відвідувачів з Харкова, Донецька, Херсону і Києва. Люди різні за віком і статусом: від студентів — до пенсіонерів.
Заняття тривалістю одну годину проводили двічі на тиждень. Кожен учасник відвідав приблизно від 15 до 25 лекцій.
Крім теоретичних знань, у програмі курсу передбачені екскурсії. Зокрема, переселенці відвідали село Старий Угринів, де народився Бандера. Сьогодні його хата (там досі збереглися предмети інтер'єру та особисті родинні речі) — це одна із філій обласного музею визвольної боротьби.
Відвідувачі мали можливість особисто побачити справжні криївки (схованки) УПА у лісі, меморіальний комплекс Дем'янів Лаз та інші визначні місця визвольної боротьби Української повстанської армії.
Анна Чорній із сумом розповідає, що більшість людей вперше почули про діяльність УПА і Бандери, і про злочини радянської влади на Заході України.
«Насправді, багато людей не знали історію, не знали про Степана Бандеру і про політичні репресії, які були на Заході України.
На одній із лекцій ми розповідали про Дем’янів Лаз (меморіальний комплекс неподалік Івано-Франківська, де у 1941 році радянська влада розстріляла 540 людей).
Після цієї зустрічі до мене підійшла старша жінка зі східної частини України та зізналася, що в її житті були тільки два випадки, коли вона дізналася про звірства радянської влади.
Перший, коли її мама розповіла про Голодомор, і другий — це тут, на лекції у Франківську».
Більшість людей цікавили особисті історії життя і незвичайні факти боротьби за волю. Чимало запитань виникало про Романа Шухевича і повстанців, що вони робили і якою була їхня подальша доля.
«Люди вперше відкрили для себе історичні події.
Серед відвідувачів курсів були навіть кандидат історичних наук з Харкова та доктор історичних наук з Києва.
Спочатку мені було складно розповідати історію цим людям, бо думала: а що я можу нового відкрити цим освіченим історикам?
А вони нам кажуть: «Ми про це вперше чуємо — і нічого не знаємо про ці події».
Більше читайте у матеріалі: Герой чи ворог: що думають про Степана Бандеру переселенці в Івано-Франківську?
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
