Хто такий Степан Бандера і де він переховується? Чому Кадиров на нього полює? Від початку повномасштабної російської агресії українці масово почали шукати відповіді на ці запитання.
Так, за три місяці повномасштабного російського вторгнення статті про Бандеру стали одними з найпопулярніших україномовного розділу Вікіпедії.
Згідно з результатами аналізу, який проводила ГО «Вікімедіа Україна», історичний діяч очолив четверту сходинку рейтингу (637 тисяч переглядів), поступившись таким популярним статтям як «Російське вторгнення в Україну» (2463 069), Арестович Олексій (1846792) та Привид Києва (665780).
Ажіотаж щодо постаті Бандери спостерігався не тільки онлайн.
Внутрішньо переміщені особи з «гарячих» областей України, які переїхали на Івано-Франківщину - батьківщину Бандери, стали масово відвідувати місцеві музеї визвольної боротьби та УПА.
Працівники історико-просвітницьких установ розповіли Фіртці, що наплив у їхні заклади був настільки великий, що часто музейники проводили екскурсії без перерви.
«Ми не очікували такого напливу відвідувачів у музей. Для нас це було несподіванкою, бо раніше такого ажіотажу не спостерігали, нічого подібного не траплялося», - поділилася враженнями Анна Чорній, наукова співробітниця Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби ім. Степана Бандери.
Музей визвольної боротьби ім. Степана Бандери функціонує з 1997 року. На території області має кілька філій.
За чотири місяці від початку відкритої війни росії з Україною заклад відвідали понад п’ять тисяч людей.
Тут зібрані та представлені ексклюзивні речі: стрілецька зброя, набої, одяг, медичне приладдя, посуд. Основа музейного фонду - оригінальні листівки, брошури, журнали ОУН та УПА. Відвідувачі на власні очі можуть побачити цінні архівні документи, фото та багато ін.
Часто "уроки з історії" тривали після закінчення робочого часу до пізнього вечора, бо відвідувачі активно ставили багато запитань про Бандеру, УПА.
Зрозумівши, що протягом однієї екскурсії пояснити весь матеріал про визвольну боротьбу просто не можливо, керівництво музею вирішило на безоплатній основі запровадити спеціальні історичні курси.
«Ми вирішили проводити спеціальні курси після того, як музей масово почали відвідувати переселенці, які приїхали в Івано-Франківськ після 24 лютого.
Під час екскурсій часто велися гострі дискусії, бо в людей сформувалися різні точки зору щодо історії.
Тоді й придумали застосувати таку методику, щоби повноцінно розповісти людям про історію бандерівців»,- розповідає Анна Чорній.
Найбільше було відвідувачів з Харкова, Донецька, Херсону і Києва. Люди різні за віком і статусом: від студентів - до пенсіонерів.
Заняття тривалістю одну годину проводилися двічі на тиждень. Кожен учасник відвідав приблизно від 15 до 25 лекцій.
Крім теоретичних знань, у програмі курсу передбачені екскурсії.
Переселенці відвідали село Старий Угринів – село, де народився Степан Бандера. Зараз його хата (там досі збереглися предмети інтер'єру та особисті родинні речі) - це одна із філій обласного музею визвольної боротьби.
Відвідувачі мали можливість особисто побачити справжні криївки (схованки) УПА у лісі, меморіальний комплекс Дем'янів Лаз та інші визначні місця визвольної боротьби Української повстанської армії.
Анна Чорній із сумом розповідає, що більшість людей вперше почули про діяльність УПА і Бандери, і про злочини радянської влади на Заході України.
«Насправді, багато людей не знали історію, не знали про Степана Бандеру і про політичні репресії, які були на території Західної України.
На одній із лекцій ми розповідали про Дем’янів Лаз (меморіальний комплекс неподалік Івано-Франківська, де у 1941 році радянська влада розстріляла 540 людей).
Після цієї зустрічі до мене підійшла старша жінка зі східної частини України та зізналася, що в її житті були тільки два випадки, коли вона дізналася про звірства радянської влади.
Перший, коли її мама розповіла про Голодомор, і другий - це тут, на лекції у Франківську».
Більшість людей цікавили особисті історії життя і незвичайні факти боротьби за волю. Багато питань виникало про Романа Шухевича і повстанців, що вони робили і якою була їхня подальша доля.
«Люди вперше відкрили для себе історичні події.
Серед відвідувачів курсів були навіть кандидат історичних наук з Харкова, доктор історичних наук з Києва.
Спочатку мені було важко розповідати історію цим людям, бо думала: а що я можу нового відкрити цим освіченим історикам? А вони нам кажуть: «Ми про це вперше чуємо і нічого не знаємо про ці події».
У ході спілкування з випускниками курсів, на наші запитання про те, чому раніше не цікавилися історією і як трапилось, що лиш вперше почули про Бандеру та УПА, переселенці дають різні відповіді та називають різні причини: «нам ніхто не розказував правду», «чули тільки негативні речі, «не цікавилися історією», «не було достатньої літератури, і вчителі неохоче розповідали».
«Нас в Харкові цього не вчили, і для мене це не дуже було важливо. Ми зовсім не знали нашої історії. На жаль. Чула це ім'я - "Бандера", але воно згадувалося в негативному розумінні.
А ми правди не знали, бо від нас це приховували. А виявилося, що люди тут, на Західній Україні, боролися за свою державу, свободу, за мову», - ділиться з нами Катерина.
Катерині 32 роки, родом з Харкова, вісім років тому переїхала у Київ. Її, як і більшість киян, війна змусила тікати зі столиці у більш безпечні міста на заході України.
Опинившись у Франківську, відвідала майже всі заняття курсу з історії, бо захотіла дізнатися більше про бандерівців:
«Мені було цікаво: чому Західна Україна така затята? Затята в любові до Батьківщини, до всього українського! Чому в місцевих жителів таке високе відчуття гордості за Україну?
На Сході не так близько до серця сприймаються ці речі».
Відсутність відповідної літератури - теж одна з причин, чому люди повноцінно не знали про діяльність Бандери, ОУН, УПА, зізнається Валентина, 74-річна переселенка з Харкова.
«Працюючи в дитячій бібліотеці, я хотіла більше знати історію, щоб розповідати дітям правду про Україну.
Але, незважаючи, що я працівниця книгозбірні й маю багато знайомих, друзів-бібліотекарів, насправді не мала доступу до літератури, в якій розповідалася б правда про події, що відбувалися на території Західної України після 1939 року.
У нас у Харкові така інформація й література була обмежена в доступі, навіть для самих працівників бібліотек».
Валентина разом з чоловіком Миколою перші десять днів війни ховалася у погребі. Їхній дім розташований у "найгарячішому" районі Харкова - Північній Салтівці. Згодом їхній син евакуював стареньких на Прикарпаття.
Жінка каже, що як тільки почули про курси, одразу записалися. Подружжя пенсіонерів разом відвідало майже всі заняття. Харків'янка розповідає, що ходили на курси, бо вдома відчувалася гостра нестача літератури й було складно доводити свої переконання дітям.
«Я ніколи не вірила в ті байки проти бандерівців, але в мене не було аргументів. Коли мені розповідали про УПА негативне, то відчувала, що тут щось не так.
Проте, було складно пропагувати та розповідати дітям, не маючи документальної бази, щоб підтвердити свої слова чи надати докази.
Нам показали копії документів, в яких майже по днях було розписано, що, де і як робили воїни УПА, і які були стосунки з місцевим населенням. Це були люди високої моральності та чистоти».
Зі словами дружини погоджується чоловік Микола.
«Раніше, коли на Харківщину до нас приїжджали люди з Західної України на сезонні роботи, їх обзивали "бандерівцями".
Вважалося, що це погані люди. Я відчував, що радянська влада дуже бреше й обманює нас, розповідаючи про бандерівців у своєму стилі».
Серед відвідувачів курсів був Сергій Гудзь із Полтавщини. На Прикарпаття потрапив, як сам каже, «через довгу кацапську армію». Вирішив не тікати на чужину, а у Франківську зрозумів, що тут і є справжня Європа.
«Колись я намагався об'єктивно й реально оцінювати речі та постать Бандери: не возвеличувати особистість, але і не применшувати ту справу, яку він робив».
Відвідувачі були в захопленні від курсів. На запитання: як змінилася ваша думка про Бандеру, відповідають по-різному. Дехто вперше почув, дехто в роздумах, одні - на шляху до зміни світогляду, інші підтвердили те, що підозрювали давно.
«Я пішла на курси й стала такою ж затятою в любові до України, як і ви, західняки! По-іншому відкрила для себе сприйняття історії», - каже Катерина.
«Моя думка не змінилася, я відчувала та й зрештою знала, що УПА - це була єдина у світі армія без держави, а Бандера - ідеолог незалежної України. Я - бандерівка в Харкові.
Це вважалося, що я погана людина. Але звання "бандерівки" для мене, як нагорода», - гордо заявляє Валентина.
Ажіотаж, пов'язаний з курсами з історії, згодом зменшився, хоча вистачає і відвідувачів, і учасників, розповідають працівники музею.
До речі, всі відвідувачі курсів отримали сертифікати.
«Нам з дружиною видали сертифікати про проходження курсів, і тепер ми стали "корінні бандерівці". Коли повернемося у Харків, будемо розповідати правду місцевим мешканцям про Бандеру.
Щоб по Лівий берег Дніпра ніхто й не заїкався погано думати та говорити про бандерівців. Особливо в нашому великому обласному центрі", - запевняє Микола з Харкова.
Валентина ділиться, що після відвідування курсів знає, що відповідати дітям, онукам і правнукам.
«Зараз я вже можу авторитетно поставити виховання дитини в українському дусі та приділити належну увагу вивченню справжньої історії України».
«Завжди знав, якого я роду-племені. Бо виходить, як в тому анекдоті:
За що боровся Радянський Союз? І де тепер комунізм? Нема ні першого, ні другого. За що боровся Третій Рейх? Нема того Рейху.
А за що боролися ОУН і УПА? Боролися за незалежну Україну. Є незалежна Україна, але боротьба за неї продовжується»,- коментує ситуацію Сергій.
Катерина говорить, що при спілкуванні з подругами з Києва чи Харкова, вони просять її розповісти про бандерівців, їхнього провідника та повстанський рух:
«Те, що нам розповіли в музеї на курсах, багатьом відкрило очі на правду про «дружніх» росіян. Росіяни кажуть, що ми братні народи. А ми ніколи не були братніми народами.
Просто так сталося історично, що Харків близько до кордону з росією, і через географічну близькість утворилося багато родинних і дружніх зв'язків.
Ми не знали, що коїли росіяни з українцями раніше, і тому не могли повірити, що сусіди хочуть нас стерти з лиця землі. Але, як виявилося, те, що відбувається зараз в Україні, вже ставалось 300, 100, 70 років тому.
Я думаю, якби Центральна і Східна Україна знали історію, то опір росії у 2014 році був би набагато більший».
Зазвичай національні герої й лідери повстань мають позитивний образ у всій країні.
Чому на Заході України бандерівці та Степан Бандера є героями, а на Сході - навпаки?
Про те, що це явище має кілька факторів, розповідає історик, директор Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби ім. Степана Бандери Ярослав Коретчук.
Один із них – люди зі східної України просто не знали про діяльність УПА.
«Правду про бандерівців і визвольний рух жителі східної України не знали.
Їхню думку сформувала російська пропаганда».
Другий фактор це те, що Східна Україна перебувала у складі СРСР з 1919 року. Місцеве населення регіону змінилося за етнічним походженням, більшість жителів складали росіяни та представники інших республік колишнього СРСР. Тому, Українське повстання для цих людей було вкрай негативним явищем, зауважує історик.
Пересварити українців між собою на темі про бандерівців, щоб отримати підтримку у жителів східної України - частина стратегії путіна у війні проти України.
Але сталося все «з точністю до навпаки» - українці об’єдналися, бо зрозуміли, хто насправді є ворогом для України.
«Війна, яка триває в Україні вісім років відкрила багатьом людям очі: бандерівці боролися проти радянського зла!»
Тим часом соціологи фіксують, що до Бандери позитивно ставляться 74% українців. За 10 років кількість його прихильників в Україні зросла майже у 3,5 раза. Згідно з опублікованими в травні 2022 року результатами опитування соціологічної групи «Рейтинг», у 2012 році прихильниками Бандери було 22% опитаних.
«Важливо, що позитивне ставлення до ідеолога українського націоналізму переважає сьогодні й у південно-східних регіонах та серед тих, хто в побуті спілкується виключно російською мовою», - коментують результати опитування соціологи.
Агенція новин «Фіртка» чинить ворогу інформаційний спротив. Будь ласка, підтримайте редакцію!
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram та читайте нас у Facebook. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Як бережуть хату Степана Бандери на Прикарпатті (ФОТО/ВІДЕО)
Передовсім як про особистість: у Палаці Потоцьких розгорнули виставку про Степана Бандеру (ВІДЕО)
